Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

Четвер

 

Основи здоровя

4-В клас

Безпека вдома

Вимкнення електричного світла.

Уміння орієнтуватися у темряві.

Джерело світла,яким можна користуватисяу разі вимкнення електрики

Електрична енергія споживачу, який не допускає порушень своїх договірних зобов’язань перед оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу та електропостачальником, постачається безперервно, крім випадків, передбачених умовами договорів, укладених споживачами з електропостачальником та оператором системи, та нормативно-правовими актами, у тому числі цими правилами.

У разі незадовільного технічного стану електроустановок споживачів, який загрожує аварією, пожежею і створює загрозу життю обслуговуючого персоналу, населенню і сільськогосподарським тваринам, у разі невиконання вимог щодо усунення недоліків в електроустановках уповноважений представник органу виконавчої влади, на якого покладено відповідні обов’язки згідно із законодавством України, зобов’язаний видати споживачу припис щодо негайного (протягом години) припинення споживання електричної енергії та направити відповідний припис оператору системи. Невиконання споживачем або оператором системи припису тягне за собою відповідальність, установлену законодавством України.

Обмеження у споживанні електричної енергії має проводитися за умови одночасного забезпечення збереження необхідних рівнів надійності та якості електропостачання інших споживачів та субспоживачів.

У разі відсутності технічної можливості виконання умови одночасного забезпечення збереження необхідних рівнів надійності і якості електропостачання інших споживачів та субспоживачів (унаслідок застосування відповідної схеми електропостачання) споживач, електропостачання якого має бути обмежене або припинене, зобов’язаний надати доступ до власних електроустановок уповноваженим представникам оператора системи для вибіркового відключення струмоприймачів з наступним пломбуванням пристроїв їх підключення. У разі ненадання доступу для вибіркового відключення оператор системи розподілу має перед відключенням основного споживача забезпечити живлення об’єктів субспоживачів за іншою схемою.

Згідно із  Правилами роздрібного ринку електричної енергії ( далі – Правила):

Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов’язками, пов’язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Оператор системи має право тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв’язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Значні зміни в дошкільний період спостерігаються в сприйнятті простору за його головними ознаками. Дитина пізнає простір у міру того, як сам їм опановує. Ще лежачи в ліжку і діючи з соскою, брязкальцем, дитина пізнає «близьке» простір. «Далеким» простором він опановує трохи пізніше, коли вчиться самостійно пересуватися. Спочатку сприйняття далекого простору мало диференційовано і оцінка відстані дуже не точна.

Розвиток орієнтування в просторі, як показали дослідження А.Я. Колодной, починається з диференціювання просторових відносин власного тіла дитини (виділяє і називає праву руку, ліву, парні частини тіла). Включення слова в процес сприйняття, оволодіння самостійної промовою в значній мірі сприяє вдосконаленню просторових відносин, напрямів («Чим точніше слова визначають напрямок, - підкреслює А. А. Люблінська, - тим легше дитина орієнтується в ньому, тим повніше включає ці просторові ознаки в отражаемую їм картину світу, тим більше осмисленої логічною і цілісної вона стає для дитини ».

Повноцінність оволодіння знаннями про простір, здатність до просторового орієнтування забезпечується взаємодією рухово-кінестетичного, зорового і слухового аналізаторів під час здійснення різних видів діяльності дитини, спрямовані на активне пізнання навколишньої дійсності.

Розвиток просторового орієнтування і уявлення про просторі відбувається в тісному зв'язку з формуванням відчуття схеми свого тіла, з розширенням практичного досвіду дітей, зі зміною структури предметно-ігрового дії, пов'язаного з подальшим вдосконаленням рухових вмінь. Створювані просторові уявлення знаходять своє відображення і подальший розвиток у предметно-ігрової, образотворчої, конструктивної і побутової діяльності дітей.

Якісні зміни при формуванні просторового сприйняття пов'язані з розвитком мови у дітей, з розумінням і активним вживанням ними словесних позначень просторових відносин, виражених приводами, прислівниками.

Оволодіння знаннями про простір передбачає вміння виділяти і розрізняти просторові ознаки і відносини, вміння їх правильно словесно позначати, орієнтуватися в просторових відносинах і під час різних трудових операцій, що спираються на просторові уявлення.

Велику роль у розвитку просторового сприйняття грає конструювання і ліплення, включення адекватних дій дітей словесних позначень в експресивну мова. Розвиток просторового орієнтування здійснюють у кілька етапів. На першому етапі розвивають здатність відповідати заздалегідь обумовленим руховою дією на добре відомий учневі сигнал. Наприклад метання м'яча в ту мішень, яку вказує вчитель за допомогою світлового (звукового) сигналу.

На другому етапі розвивають здатність коригувати рухове дію відповідно до мінливих умов виконання. Наприклад метання м'яча у рухому з різною швидкістю мішень. На останньому етапі розвивається здатність використовувати саме те рухове дію, яка в найбільшій мірі відповідає раптово виниклої ситуації. Для розвитку такої здатності вдаються до різних рухомим і спортивних іграх. Вихідним у роботі з розвитку просторових орієнтувань, є дітьми схеми власного тіла, визначення напрямків у просторі, орієнтування в навколишньому «малому» просторі.

Розвиток орієнтування в навколишньому світі можна проводити в такій послідовності:

- Визначення просторового розташування предметів по відношенню до самого себе;

- Доторкнутися правою рукою до лівого вуха; лівою рукою до правого вуха;

- Докласти кисть до обведеному контуру долоні, визначити руку.

Визначення просторових співвідношень предметів, що знаходяться збоку:

- Витягнути в бік праву (ліву) руку. Перерахувати предмети,знаходяться з цього боку, тобто праворуч (ліворуч);

- Визначення просторових співвідношень між 2-3 предметами або зображеннями.

Штучні джерела світла — технічні пристрої різної конструкції і з різними способами перетворення енергії, основним призначенням яких є отримання світлового випромінювання (як видимого, так і з різною довжиною хвилі, наприклад, інфрачервоного). У джерелах світла використовується в основному електроенергія, але також іноді застосовується хімічна енергія та інші способи вироблення світла (наприклад, тріболюмінесценції, радіолюмінесценції, біолюмінесценція та інше). На відміну від штучних джерел світла, природні джерела світла являють собою природні матеріальні об'єкти: Сонце, Місяць, Полярні сяйва, світляки, блискавки та інше.

Свічки, скіпки і лампадки

Найпершим з використовуваних людьми у своїй діяльності джерелом світла, був вогонь (полум'я) багаття. З плином часу та зростанням досвіду, спалювання різних горючих матеріалів люди виявили, що більша кількість світла, може бути отримана спалюванням будь-яких смолистих порід дерева, природних смол, олій і воску. З точки зору хімічних властивостей, подібні матеріали містять більший відсоток вуглецю за масою і під час згоряння, сажисті частинки вуглецю, дуже розжарюються у полум'ї і випромінюють світло. Надалі, з розвитком технологій обробки металів, розвитком способів швидкого запалювання і у, значній мірі, з удосконаленням перших незалежних джерел світла, які можна було встановлювати в будь-якому просторовому положенні, переносити і перезаряджати пальним; а також певний прогрес у переробці нафти, восків, жирів, масел і деяких природних смол, дозволив виділяти необхідні паливні фракції: очищений віск, парафін, стеарин, пальмітин, гас тощо. Такими джерелами стали, насамперед свічки, смолоскипи, олійні, а пізніше, нафтові лампи і ліхтарі. З точки зору автономності та зручності, джерела світла, що використовують енергію горіння палив, дуже зручні, але з точки зору пожежної безпеки (відкрите полум'я), виділень продуктів неповного згоряння (сажа, пари палива, чадний газ) представляють відому небезпеку як джерело загоряння. Історія знає безліч прикладів виникнення великих пожеж, причиною яких були олійні каганці і ліхтарі, свічки тощо.

Газові лампи

Подальший поступ і розвиток знань у галузі хімії, фізики та матеріалознавства, дозволили людям використовувати також і різні горючі гази, що віддають при згорянні більшу кількість світла. Особливою зручністю газового освітлення було те, що з'явилася можливість освітлення великих площ у містах, будівель тощо, за рахунок того що гази дуже зручно і швидко можна було доставити з центрального сховища (балонів) за допомогою прогумованих рукавів (шлангів), або сталевих чи мідних трубопроводів, а також, легко відсікати потік газу від пальника простим поворотом запірного крана. Найважливішим газом для організації міського газового освітлення став так званий «світильний газ», вироблений за допомогою піролізу жиру морських тварин (китів, дельфінів, тюленів та інше), а дещо пізніше вироблений у великих кількостях з кам'яного вугілля під час коксування останнього на газосвітильних заводах.

Одним з найважливіших складників світильного газу, який давав найбільшу кількість світла, був бензол, відкритий у світильному газі М. Фарадеєм. Іншим газом, який знайшов значне застосування у газосвітильній промисловості, був ацетилен, але зважаючи на його здатність до займання за відносно низьких температур і великих концентраційних межах займання, він не знайшов широкого застосування у вуличному освітленні і застосовувався в шахтарських та велосипедних «карбідних» ліхтарях. Іншою причиною була його виняткова дорожнеча порівняно зі світильним газом.

Паралельно з розвитком застосування найрізноманітніших палив у хімічних джерелах світла, удосконалювалася їхня будова і найвигідніший спосіб спалювання (регулювання притоку повітря), а також конструкція і матеріали для посилення віддачі світла і живлення (ґноти, газорозжарювальні ковпачки тощо) На зміну недовговічним ґнотам з рослинних матеріалів (прядиво), стали застосовувати просочення рослинних ґнотів борною кислотою і волокна азбесту, а з відкриттям мінералу монациту виявили його чудову властивість за прожарювання, дуже яскраво світитися і сприяти повноті згоряння світильного газу. Задля підвищення безпеки використання, робоче полум'я стали огороджувати металевими сітками і скляними ковпаками різної форми.

Поява електричних джерел світла

Подальший поступ у сфері винаходів і конструювання джерел світла, значною мірою, був пов'язаний з відкриттям електрики і винаходом джерел струму. На цьому етапі науково-технічного прогресу, стало цілком очевидно, що для збільшення яскравості джерел світла, треба збільшити температуру області, що випромінює світло. Якщо у випадку застосування реакцій горіння різноманітних палив на повітрі, температура продуктів згоряння досягає 1500—2300 ° C, то за використання електрики, температура може бути ще значно збільшена. Під час нагрівання електричним струмом, різних струмопровідних матеріалів з високою температурою плавлення, вони випромінюють видиме світло і можуть слугувати джерелами світла тієї або іншої інтенсивності. Такими матеріалами було запропоновано: графіт (вугільна нитка), платина, осмій, вольфрам, молібден, реній та їх сплави. Для збільшення довговічності електричних джерел світла, їхні робочі тіла (спіралі і нитки розжарення) стали розміщувати у спеціальних скляних балонах (лампах), вакуумованих або заповнених благородними або неактивними газами (водень, азот, аргон та інше). При виборі робочого матеріалу, конструктори ламп, керувалися найбільшою робочою температурою нагрівання спіралі, і основну перевагу було віддано вуглецю та, надалі, вольфраму. Вольфрам і його сплави з ренієм і по теперішній час (на початку XXI століття), є найбільш поширеними матеріалами для виготовлення електричних ламп розжарювання, тому що у найкращих умовах, вони здатні нагріватися до температур в 2800-3200° C. Паралельно з роботою над лампами розжарювання, в епоху відкриття та використання електрики, також було почато і значно розвинено роботи з електродуговим джерелом світла (свічка Яблочкова) і з джерелами світла на основі тліючого розряду. Дугові джерела світла, дозволили впровадити можливість отримання величезних за потужністю потоків світласилою світла сотні тисяч і мільйони Кандел), а джерела світла на основі тліючого розряду — надзвичайно високу економічність. На початку XXI століття, найбільш досконалими джерелами світла на основі електричної дуги — натрієві, криптонові, ксенонові, ртутні газорозрядні та металгалогенові лампи, на основі тліючого розряду в інертних газах (гелій, неон, аргон, криптон і ксенон) з парами ртуті та інші -- люмінесцентні лампи, а з використанням ефекту електролюмінесценції, 2007 року з'явилися світлодіодні лампи і матриці. Найбільш потужними і яскравими штучними джерелами світла, станом на 2017 рік, були лазери. Дуже потужними джерелами світла також, є різноманітні піротехнічні освітлювальні сполуки, що застосовуються для фотозйомки, освітлення великих площ у військовій справі (фотоавіабомби, освітлювальні ракети та освітлювальні бомби).

Типи джерел світла

Для отримання світла, може бути використано різні форми енергії, і можна вказати на основні види джерел світла.

Електричні: електричне нагрівання тіл розжарення або плазми. Тепло Джоуля, вихрові струми, потоки електронів або іонів.

Ядерні: розпад ізотопів або поділ ядер.

Хімічні: горіння (окислення) палив і нагрівання продуктів згоряння або тіл розжарення.

Електролюмінесцентні: безпосереднє перетворення електричної енергії на світлову у напівпровідниках (світлодіоди, лазерні світлодіоди) або люмінофорах, які переробляють на світло, енергію змінного електричного поля, або перетворюють на світло, енергію потоку електронів (катодно-люмінесцентні).

Тріболюмінесцентні: перетворення механічних впливів у світло.

Біолюмінесцентні: бактеріальні джерела світла в живій природі