Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

Четвер

Художня культура

Тема: Ігровий кінематограф. Світове значення творчості О. Довженка.

Опрацювати текст

https://www.schoollife.org.ua/download/obrmysthudkul/hudkul10/Urok-34.zip

Опрацювати презентацію

https://naurok.com.ua/slayd-prezentaciya-do-uroku-hudozhno-kulturi-v-10-klasi-na-temu-igroviy-kinematograf-12935.html

 

Трудове навчання

Тема. Догляд за ногами. Пітливість ніг.

Наші ноги витримують значні навантаження протягом дня: вони тримають вагу тіла, а також вагу тих предметів, які ми носимо в руках.

Яким же чином потрібно доглядати за ногами? 

У процедурі щоденного гігієнічного догляду за ногами повинні бути: миття, гімнастика, застосування кремів і масаж.

Особливо важливо доглядати за шкірою стоп. Для підтримки чистоти шкіри ніг їх потрібно щодня мити теплою водою з милом. Намилювати ноги потрібно двічі, після другого намилювання слід протерти пемзою або спеціальною каменем суху, огрубілу шкіру, головним чином в області п'ят і підошовної поверхні пальців. Після цього потрібно ретельно витерти ноги рушником, особливо між пальцями. Нанести  живильний крем для ніг.

Багато хто страждає підвищеною пітливістю ніг , лікувати яку потрібно обов'язково. Підвищена пітливість - це сприяючий момент до появи обморожень, попрілостей, потертостей, грибкових та інших захворювань стоп. Та й запах потіючих ніг нікому не приносить задоволення.

Для позбавлення від цієї неприємності існує безліч рецептів.

Засіб  при легкій пітливості ніг.

 Після миття ніг з милом потрібно протерти шкіру і міжпальцеві проміжки 2%-ним розчином саліцилового,  або борного спирту. Після цього присипати запашним тальком.

Засіб  з вербовою корою від підвищеної пітливості ніг.

 Щоденно робити прохолодні ванни тривалістю 8-10 хв. У воду додати слабкий розчин марганцівки, по 1 чайній ложці стовченої дубової та вербової кори. Після ванночки ноги протерти лимонним соком (2 ст. ложки).

 Ванночка  при пітливості ніг.

 Взяти по 1 столовій ложці сушених трав: чебрецю, майорану, м'яти, розмарину, шавлії, квіток ромашки. Залити 2 скл. окропу. Помістити на водяну баню і кип'ятити 10 хв. Зняти з вогню, остудити до кімнатної температури, процідити. Отриманий відвар розбавити гарячою водою 1:2, додати 2 чайні ложки сухої гірчиці і перемішати. Суміш вилити в миску, опустити ноги на 20 хв. Потім насухо витерти і нанести живильний крем.

 Присипка  від пітливості ніг.

 Взяти 2 столові ложки порошкоподібного уротропіну і 2 столові ложки тальку, перемішати. Протягом 6 днів поспіль присипати підошви ніг і ділянки між пальцями приготовленою сумішшю. Шкарпетки за цей час не міняти і ноги не мити. На 7-й день зробити ванночку для ніг і змінити шкарпетки. Якщо у вас почали лущитися ноги - нічого страшного. Якщо один курс лікування не дав бажаного результату, то його потрібно повторити через 1 місяць.

Домашнє завдання

  1. Опрацювати конспект.

  2. Головне записати в зошит.

 

11 клас Історія України

Тема. Окупація Червоною армією Галичини, Волині, Північної Буковини, Хотинщини та Південної Бессарабії. Масові політичні репресії 1939 – 1940 рр.

І. Вивчення нового матеріалу

Через два тижні після нападу нацистської Німеччини на Польщу Радянський Союз увів свої війська на території Західної України та Західної Білорусії. 17 вересня 1939 р. Червона армія під командуванням генерала С. Тимошенка перейшла р. Збруч і вступила на територію Західної України.

Розпочаті воєнні дії повністю узгоджувалися з домовленостями таємного протоколу до пакту Ріббентропа-Молотова. Офіційно ж уведення радянських військ пояснювалося потребою захистити життя та майно населення Західної України і Західної Білорусії. Протягом кількох днів німецьке командування вивело свої військові з’єднання з радянської зони окупації за р. Сян.

Новоприєднані землі становили більшість тих західноукраїнських теренів, що протягом 1919 1939 рр. входили до складу Польщі. Решта українських територій Холмщина, Посяння, Лемківщина й Підляшшя (так зване Закерзоння) — увійшли до зони німецької окупації.

Щоб узаконити приєднання західноукраїнських земель до Української РСР, у жовтні 1939 р. були проведені вибори до Народних зборів Західної України. Для західних українців, які мали демократичні традиції, вони мали щонайменше дивний вигляд. Адже всі, без винятку, кандидати повинні були належати до блоку партійних (тобто комуністів) і непартійних. Вибори проводилися під пильним наглядом радянських офіцерів і партійних функціонерів, голосувати дозволялося й солдатам Червоної армії, хоча вони не були мешканцями цих областей. Нарешті, будь-які спроби висувати альтернативні кандидатури придушувалися силою.

Обрані за принципами радянської демократії, депутати 27 жовтня 1939 р. провели Народні збори й проголосили встановлення радянської влади на території Західної України. 29 жовтня Народні збори звернулися до Верховної Ради СРСР з проханням долучити західноукраїнські землі до складу УРСР. 1 листопада це прохання було задоволене, а 15 листопада 1939 р. Верховна Рада УРСР прийняла Західну Україну до свого складу.

Так само до складу Білоруської РСР були приєднані території Західної Білорусії, а разом із ними й частина населеного українцями білоруського Полісся з м. Брестом (Берестейщина, Кобринщина, Пінщина).

Улітку 1940 р. Сталін продовжив установлення контролю в Східній Європі. 28 червня 1940 р. Радянський Союз, погрожуючи Румунії війною, змусив її поступитися землями Північної Буковини та Південної Бессарабії. За рішенням Верховної Ради СРСР від 2 серпня 1940 р. Північна Буковина та Південна Бессарабія, заселені переважно українцями, увійшли до складу УРСР.

Приєднання західноукраїнських земель до складу УРСР стало подією великого історичного значення. Уперше за багато століть українські землі в більшості об’єдналися в складі єдиної держави. Проте механічне з’єднання земель «по- сталінськи» призвело лише до знищення тих національно-демократичних надбань, які в ході історичного розвитку здобули західноукраїнські землі. Це викликало формування опору проти радянської влади.

Прихід Червоної армії у вересні 1939 р. на західноукраїнські землі викликав піднесення серед більшості місцевого населення. Воно висловлювало свою щиру вдячність за звільнення від польського гноблення та за омріяне возз'єднання українських земель.

Однак у процесі утвердження тоталітарного режиму первісний ентузіазм західних українців почав згасати. Позитивні соціально-економічні та культурно-освітні зміни на ново приєднаних землях супроводжувалися масовими репресіями, які спрямовувалися проти всіх, "хто міг би" чинити опір новим порядкам. Згідно з інструкцією НКВС, до категорії "ворогів народу" зараховувалися всі члени колишніх політичних партій, організацій та товариств, землевласники, чиновники, учасники визвольних змагань, служителі релігійних культів та ін. Згодом до них приєднали селян, які виступали проти насильницької колективізації.

Найпоширенішим різновидом репресій були депортації, коли тисячі ні в чому не винних людей, затаврованих як "вороги народу", без будь-якого слідства, суду та навіть без формального звинувачення арештовували і в товарних вагонах вивозили в глиб СРСР. Чимало їх гинули по дорозі. Ті ж, хто виживав, у нелюдських умовах змушені були працювати на благо "соціалістичної Батьківщини".

Водночас із репресіями на ново приєднаних територіях було створено широку тюремну мережу. На поч. 1941 р. там перебувало бл. 25 тис. ув'язнених, головним чином студенти, вчителі, лікарі, адвокати, представники заможнішого населення. Особливо трагічно склалася їхня доля з початком німецько-радянської війни, коли нарком внутрішніх справ Л. Берія розпорядився "...розстріляти всіх осіб, що перебувають під слідством, засуджених за контрреволюційні злочини, а також осіб, що скоїли розтрати у великих розмірах". Вже 5 липня йому доповіли про виконану "роботу", тобто розстріли в'язнів, — всього понад 15 тис. осіб.

Загалом за 1939—1941 рр. жертвами репресій — депортацій, ув'язнень, розстрілів — став чи не кожен 10-й мешканець Західної України. В одній лише Галичині, за підрахунками дослідників, за той період населення зменшилося майже на 700 000 осіб, Тільки за один рік до 90 000 осіб було репресовано за політичними ознаками на Буковині та в Бессарабії. Ці дані свідчать, що репресії комуністичного режиму як у цілому по Україні, так і на ново приєднаних західноукраїнських землях, мали масовий характер і були спрямовані на знищення та асиміляцію української нації.

Порятунком для багатьох західних українців від комуністичних репресій стали втечі у німецьку зону окупації — т.зв. Генеральне губернаторство, до якого належала й частина етнічних українських земель. Протягом 1939—1940 рр. сюди втекли до 30 тис. осіб, передусім члени політичних партій, діячі кооперації, науки і культури. Тут виникали українські громадсько-культурні організації, відкривали школи, комітети самодопомоги, кооперативні, молодіжні та спортивні організації тощо. Єдиною політичною силою, що не лише зберегла свою структуру, а й значно розширила її, стала ОУН. Маючи великий досвід нелегальної діяльності, вона постійно поповнювалася новими кадрами, які не хотіли миритися з панівним режимом.

 

ІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф 31

Посилання на підручник:

https://pidruchnyk.com.ua/1228-istoriya-ukrainy-10-klas-vlasov-kulchyckyy.html

 

Українська мова, 16.04.20р.

Тема. Тренувальні вправи на закріплення щодо закінчень іменників ІІІ відміни в орудному відмінку.

Теоретичний матеріал:

Повторити правило на ст.. 204

Тренувальні вправи:

Вправа 403 (прочитати та виписати із вправи слова О.в., виділити у них закінчення).

Вправа 405

Домашнє завдання:

Вправа 404  (ст..3 у підручнику 10_ukrmova_g_2018 Підручник.pdf, вказівка як саме написати есе).

Підказка:

Гаджетце переважно найвідоміші із ґаджетів: мобільний телефонсмартфон, портативна гральна приставкамультимедійний програвачGPS-навігаторелектронна книга.