Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

Четвер 2

9 – Б клас    Всесвітня історія

Тема.  Причини поразки і наслідки революцій 1848 – 1849 р.р.

І. Вивчення нового матеріалу

Революції 1848-1849 рр. охопили Францію, Австрійську імперію, Німеччину, Італію. У них були різні передумови, по-різному розвивалися події. Проте революції 1848-1849 рр. мали спільні ознаки:

• спрямованість проти «старого порядку» або його залишків;

• боротьба за демократизацію політичного устрою й суспільних відносин;

• розвиток національно-визвольних рухів.

Наслідки революції

1. Зазнала поразки. 2. Не завершилася через політичну роздробленість Німеччини. 3. Збереглося панування поміщиків. 4. У німецьких монархіях було зроблено низку поступок у дусі буржуазної демократії, зокрема:

• Прусська конституція 1849 р. частково обмежила владу короля і забезпечила панування в палаті представників поміщиків і великої буржуазії.

• Було видано закон про скасування дрібних повинностей селян, частину з яких селянам пропонувалося викупити.

Значення революції

1. Підірвала устої абсолютистського ладу в Німеччині. 2. Справила значний вплив на подальший розвиток Німеччини.

18 травня 1848 р. У Франкфурті-на-Майні, в соборі Св. Павла, розпочав роботу загальнонімецький парламент — Національні збори.

Склад Національних зборів:

• монархісти;

• помірковані ліберали;

• незначна частина республіканців.

Національні збори вирішили:

— ліквідувати митні кордони;

— об’єднати всі німецькі держави в єдиний митний союз. Національні збори виробили загальнонімецьку конституцію, за якою:

• німецькі держави зберігали свою самостійність, але об’єднувалися у федерацію;

• зберігалася влада імператора;

• утворювався загальноімперський двопалатний парламент;

• установлювалася рівність усіх перед законом;

• ліквідовувалися всі привілеї;

• проголошувалися демократичні права і свободи.

У більшості земель Німеччини їхні монархи відмовлялися прийняти вироблену франкфуртську імперську конституцію. Травень — червень 1848 р. Повстання в Німеччині тривали, зокрема в Дрездені, Дюссельдорфі, Бадені.

14—15 червня 1848 р. Спалахнуло повстання берлінських робітників, яке зразу ж було придушено загонами гвардії.

Листопад 1848 р. Без опору було роззброєно буржуазну Національну гвардію.

Травень 1849 р. Знову вибухнули повстання в Саксонії та Бадені на захист демократичних статей проекту “імперської конституції”, виробленої загальнонімецьким парламентом у Франкфурті-на-Майні, яку не визнавали німецькі монархи. Повстання було придушено урядовими військами.

Червень 1849 р. Розігнано Національні збори. Революція в Німеччині завершилася поразкою.

Причини поразки революції

1. Слабкість робітників, їх нечисленність, неорганізованість, незрілість і неспроможність очолити боротьбу народу проти дворянства і феодальних династій.

2. Контрреволюційна роль буржуазії, яка пішла на союз із дворянством та монархіями.

 

ІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф 8

Підручник: https://pidruchnyk.com.ua/986-vsesvitnya-istoriya-9-klas-sorochinska.html

 

 

Конспект уроку

з  географії

9  – Б клас

14. 05. 2020 р.

Тема. Паливно – енергетична промисловість світу. Найбільші країни – експортери нафти, природного газу, кам’яного вугілля.

Вивчення нового матеріалу.

             Нафтодобувна промисловість. Нафту нині добувають майже у вісімдесяти країнах світу. Найбільше її добуває Росія, друге місце посідає США, третє — Саудівська Аравія. У Західній Європі основним виробником нафти стала Великобританія — близько 100 млн т щороку. її добувають з-під дна Північного моря.
 На країни, що розвиваються, припадає 4/5 покладів нафти та половина її видобутку. Ці країни є основними постачальниками нафти на світовому ринку, на якому щороку реалізується понад 

1 млрд. т нафти-сирцю і, крім того, значна кількість нафтопродуктів (бензин, гас, мазут та ін.). Найбільшими експортерами нафти є країни Близького і Середнього Сходу. Вони забезпечують приблизно 2/3 світового експорту цього продукту. Багато держав регіону входять до Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК), яку було створено в 1960 р. Велетенські танкери і трубопроводи розв'язали проблему транспортування нафти.
 Нині нафти експортується поки що більше, ніж нафтопродуктів, але частка останніх постійно зростає.

           Газодобувна промисловість. Як правило, вона добре розвинена в тих країнах, що мають і розвинену нафтодобувну промисловість. Проте є й винятки. Наприклад, великі газодобувні країни — Канада, Туркменистан, НідерландиУзбекистан — не мають такого ж статусу стосовно видобування нафти. Приблизно шоста частина газу, що добувається, стає продуктом міжнародної торгівлі. Головними експортерами газу є Росія,        Туркменистан, КанадаАлжирНідерландиІндонезія. Найбільше газу імпортують ЯпоніяНімеччинаФранціяІталіяСША. Газ експортують або трубопроводами, або танкерами-метановозами. Ці морські судна перевозять газ у зрідженому стані.

          Вугільна промисловість. Щороку 60 країн світу добувають близько 5 млрд т вугілля. Перша десятка цих країн (Китай, Росія та ін.) добуває 75 % усього вугілля. Вугілля добувають переважно в промислово розвинених країнах, а не в державах "третього світу", як це притаманно нафтодобувній галузі. До міжнародної торгівлі потрапляє незначна частка видобутого вугілляменше 10 %. Це означає, що країни видобувають вугілля переважно для власних потреб, а не для торгівлі.
 Тривалий час головним експортером вугілля були США. У 1980-х роках їх випередила Австралія. З'явилися велетенські суховантажні судна для перевезення вугілля на великі відстані. Деякі колишні країниекспортери вугілля перетворилися в його імпортерів (наприкладНімеччина, Великобританія). Збільшується експорт вугілля з країн, що розвиваються, насамперед з ІндіїВенесуелиКолумбії. Найбільший імпортер вугілля — Японія.

 

ЗАВДАННЯ І ЗАПИТАННЯ.

  1. Опрацювати конспект ( уважно прочитайте, вивчіть).

  2. Пригадайте, що таке паливно – енергетична промисловість ( ПЕП )?

  3. Значення паливно – енергетичної промисловості у світі .

  4. Назвіть найбільші країни – експортери нафти, природного газу, кам’яного вугілля у світі ?