Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

Четвер

Підготовка  до  державної  кваліфікаційної  атестації  (консультації) 

МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО    

Штучні волокна одержують із природних високомолекулярних сполук.

Сировиною для таких волокон є полімери, що трапляються в природі в готовій формі (целюлоза, білки).

Віскоза

Сировиною для виробництва віскозного волокна є деревна це­люлоза, одержувана з ялинових трісок і тирси плюс хімічні речови­ни. Віскозне волокно дуже схоже на волокно натурального шовку.

Залежно від призначення віскозні волокна виробляють у вигляді текстильних ниток або штапельного волокна. Віскозні волокна піддають різним видам обробки і сушать. Залежно від способу формування і обробки віскоза може бути матовою або блискучою, дуже або слабо гнеться з гладкою або структурованою поверхнею.

Змінюючи зовнішній вигляд, віскозі можна надати властивостей будь-якого натурального волокна — матова віскоза приємна на дотик подібна до бавовни, блискуча — нагадує шовк, а віскозна тканина з потовщеннями імітує льняне домоткане полотно.

Віскоза за своїми властивостями найбільше подібна до натуральних волокон.

Переваги віскози:

•     м’якість;

•     шовковистість;

•     висока гідрофільність;

•     здатність легко і рівномірно забарвлюватися;

•     здатність легко змішуватися з іншими волокнами;

•     мало електризується;

•     доступність і низька ціна.

Недоліки:

•     зниження міцності в мокрому вигляді (тому рекомендується сухе чищення);

•     втрата міцності під дією сонячного світла;

•     усадка;

•     схильність до гниття. 

Незважаючи на велику кількість переваг віскози, частка штучних волокон у загальному обсязі виробництва хімічних волокон становить лише 15 %. Чому? По-перше, щоб усунути серйозні недоліки віскози потрібно значно вдосконалювати існуючі технології.

По-друге, виробництво віскози дуже токсичне — завжди існує можливість виділення вибухонебезпечного сірковуглецю в атмосферу, а отруйних сполук Цинку — у водні басейни.

Проте відповідної заміни волокнам з целюлози досі немає. Кращий вихід — нові технології та вирішення екологічних проблем шляхом зниження шкідливості виробництва.

Загальні відомості про оздоблення тканин.

  Оздоблення тканин - це сукупність хімічних та фізикомеханічних процесів, які спрямовані на поліпшення зовнішнього вигляду та властивостей тканин. За допомогою хімічних обробок з тканин видаляють різні непотрібні домішки, надають тканинам білизну, відповідний колір, блиск, поліпшують деякі властивості (гігроскопічність, МІЦНІСТЬ, незминання і т.д.) Для хімічних обробок використовують кислоти, луги, окисники, відновлювані та інші речовини. Фізико-механічні обробки надають тканинам більш високу міцність, м ’якість, безусадочність, більшу щільність, змінюють стан поверхні тканин.

Загальний процес оздоблення тканин поділяється на 4 етапи:

  1. Попереднє оздоблення.

  2. Фарбування.

  3. Друкування.

  4. Заключна обробка.

 

Оздоблення бавовняних тканин

Бавовняні тканини, які надходять з ткацьких підприємств на оздоблювальні, (так звані суворі тканини) розбраковують і визначають їх призначення. Потім куски тканин клеймують і зшивають по декілька десятків і навіть сотень метрів в одну безперервну стрічку, яку і піддають повному оздобленню.

І.  Попереднє оздоблення: обпалювання,розшліхтовка,  відварювання,  мерсеризація,білення,  ворсування.

ІІ. Фарбування:  адсорбція,  дифузія,  фіксація.

ІІІ.  Друкування (способи): пряме  друкування,  витравне  друкування,   резервне  друкування,  трьохкольорове  друкування.

ІV.  Заключна обробка:  апретування,  вирівнювання,  каландрування.

 

Оздоблення вовняних тканин

Суворі вовняні тканини перед оздобленням розбраковують, очищують, маркірують, штопають та зшивають. Цикл оздоблювальних процесів визначається волокнистим складом тканини та структурою пряжі, з якої вона виготовлена. Оздоблення камвольних тканин (тканин з гребінної пряжі):

I. Попереднє оздоблення: обпалювання,  термофіксація змішанововняних тканин (які містять синтетичні волокна),  заварювання,  промивання,  мокре декатирування,  карбонізація чистововняних тканин,  валяння, ворсування  щоб  підвищити  теплозахисні  властивості.

II. Фарбування.

III. Заключне оздоблення: стрижка,  очищення,  апретування,  вирівнювання по утоку,  пресування, заключне декатирування.

 

БУДОВА ТКАНИН

Будова (структура) тканин визначається такими основними
 показниками:

- структурою пряжі та ниток;

- видом ткацького переплетення;

- щільністю та заповненням;

- структурою лицевої та зворотної сторін.

Сукупність факторів структури тканини визначає її основні  властивості:

- механічні (міцність, видовження, драпірування, стійкість до стирання та інші);

- фізичні (повітропроникливість, теплопровідність, пилоємність та інші);

- технологічні (розсунення ниток в швах, ковзання, пошкодження голкою та інші) та зовнішній вигляд.

Під будовою  тканин розуміють також взаємне розташування ниток основи та
 утоку і зв’язок між ними.

 

Напрямок основних та уточних ниток в тканині

Напрямок основних та уточних ниток в тканині визначають  за такими ознаками:

- якщо зразок тканини мас: пруг, то паралельно йому розташовані нитки основи, а перпендикулярно - нитки утоку;

- напрямок ниток основи та утоку встановлюється розтягом: звичайно в напрямку основи тканина розтягується менш,  ніж в напрямку утоку;

- нитки основи в тканині звичайно більш тонкі, ніж уточні  та мають більше скручування;

- якщо в тканині однією системою ниток є скручена пряжа, а іншою - одиночна, то скрученою звичайно буває нитка основи;

- основні нитки в тканині розташовані більш рівномірно,  ніж уточні, це можна встановити переглядом тканини на просвіт;

- в тканинах з начісним ворсом напрямок начосу співпадає з напрямком ниток основи;

- в тканинах з друкарським малюнком у смужку напрямок  смужки звичайно співпадає з напрямком ниток основи;

- в костюмних тканинах з кольоровою просновкою вона за  напрямком співпадає з напрямком ниток основи;

- в тканинах з рельєфною поверхнею у вигляді смужок  напрямок смужок співпадає з напрямком ниток основи.

Лицьову і виворітну сторону тканини можна визначити за такими ознаками:

  • ткацькі пороки (вузлики, петельки) виводяться на виворітну сторону;

  • друковані малюнки в тканинах, що мають односторонню обробку, на лицьовій стороні більш яскраві і чіткі;

  • якщо ткацьке переплетення з двох сторін однакова, то на лицьовій стороні малюнок переплетення більш чіткий;

  • в тканинах саржевого і діагоналевая переплетень рубчик на лицьовій стороні йде від низу до верху зліва направо (виняток становлять так звані зворотні саржі);

  • дорожчі нитки виводяться на лицьову сторону: в напіввовняних тканинах на лицьовій стороні переважає вовняна пряжа, в полушелковую тканинах - шовкові нитки;

  • в ворсово-начесной вовняних тканинах на лицьовій стороні ворс розташовується впорядковано, зворотний бік зазвичай має войлокообразной застил;

  • якщо гладку тканину розглядати, піднявши її до рівня очей, можна помітити, що лицьова сторона менш пухнаста, так як в процесі обробки вона обпалюють.

 

Класифікація ткацьких переплетень

Всі ткацькі переплетення поділяються на 4 класи:

I. Прості.

II. Дрібновізерункові.

III. Складні.

IV. Великовізерункові (жакардові).

Прості переплетення поділяються на такі види: полотняне,  саржеве, сатинове, атласне.

Дрібновізерункові переплетення поділяються на два підкласи: похідні від простих та комбіновані.

Похідні від простих переплетень поділяються на групи:

а) похідні від полотняного: репсове та рогожка;

б) похідні від саржевого: посилена, складна, ламана та зворотна саржа;

в) похідні від атласу та сатину - посилені атлас та сатин.

Комбіновані переплетення поділяються на такі види: крепові,  діагоналеві, вафельне, канвове.

Складні переплетення поділяються на три підкласи: подвійні,  ворсові, ажурні.

Подвійні переплетення поділяються на групи: дволицеві,  двошарові, мішкові.

Ворсові переплетення поділяються на групи: уточно-ворсові,  осново-ворсові та махрові.

Великовізерункові (жакардові) переплетення поділяються на  два підкласи: прості та складні; останні, в свою чергу, поділяються на: дволицеві, двошарові та ворсові.

Одежна фурнітура

До одежної фурнітури відносяться гудзики, гачки, петлі,  пряжки, кнопки та застібки.