Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

четвер 23.04

23.04.20 р.

Українська мова

Тема. Мовні аспекти вивчення речення.

 

Повторення  вивченого матеріалу

1. Речення – це слово або група слів, зв`язаних за змістом та граматично, які виражають закінчену думку.

2. Речення може бути ускладнене звертанням, вставними словами чи словосполученнями, однорідними членами речення, відокремленими членами речення.

3. Пунктуація —  розділ науки про мову, що вивчає  вживання розділових знаків у реченні й тексті на письмі.

4. Розділові  знаки — це сукупність графічних знаків, що не належать до алфавіту мови, а служать засобом відображення тих ознак (сторін) писемної мови, які не можуть бути передані літерами та іншими писемними позначеннями — цифрами, знаками рівності, подібності тощо.

5. До розділових знаків належать: крапка, кома, крапка з комою, двокрапка, тире, три крапки, знак оклику, знак питання, лапки, дужки, скісна риска, абзац, проміжок.

6. Пунктограма - це правила вживання того чи іншого розділового знаку згідно з загальноприйнятими правилами.

   Можна виділити основні види пунктограм:

Розділові знаки в кінці речення.

Тире між головними членами речень.

Розділові знаки між однорідними членами.

Розділові знаки при звертанні (вставних, вставлених конструкціях, відокремлених членах) тощо.

7. Пунктуаційна помилка — це  відсутність або неправильне вживання розділових знаків.

Вправа 1

Переписати, пункограми підкреслити.

Мовчання іноді говорить більше, ніж слово. Невже щастя є тільки вічний, недосяжний міраж? Адресовані людям вірші – найщиріший у світі лист. Клаптенята паперу – то смертельні плацдарми самотньої битви з державами,  з часом, із самим собою.   Душа, зруйнована, як Троя, своїх убивць переживе.

Домашнє завдання

Вправа 2

Переписати, розставляючи розділові знаки.

Мистецтво найкращий педагог. Ще мить тому і земля і небо й гори були сірими, неначе вкриті шаром попелу. Потім один по одному до тебе підходять дітлахи підлітки юнаки і дорослі, щоби з тобою сфотографуватися. Там серед розкудланих хмар блиснуло яскраво-синє озерце, яке спалахнуло такою чистотою, що я на мить забув про свою тугу. У цій долині нічого не росте, там не живе жодна жива істота включаючи мікроорганізми. Отож Іване коли тобі скажуть щось дуже погане, не ображайся. Я беру ковдру і виходжу з хати. І одразу занурююсь у густу й навіть здається липучу темряву.

 

Виконані завдання надіслати на Viber

 

23.04.20 р.

Зарубіжна література

Тема. Михайло Юрійович Лермонтов. Лірика («Сосна», «І нудно і сумно…», «На дорогу йду я в самотині…»).  Мотиви світової скорботи у ліриці М. Ю. Лермонтова. Зв’язок творчості митця із традиціями європейського романтизму (Дж. Байрона, Г. Гейне та ін.).

Відеоролик про життя та творчість М.Лермонтова

https://www.youtube.com/watch?v=meoefn6Wp0o

 

Читати поезію на ст. 107-108

Посилання на підручник https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/9_klas_zarubizhna_literatura_kovbasenko_2017.pdf

Домашнє завдання

Напам’ять «На дорогу йду я в самотині…» (ст.109)

9 клас

Тема. Регіональні центри народних промислів та ремесел. Музичний та танцювальний етнорегіональний фольклор.

Музичний та танцювальний етнорегіональний фольклор.

Шановні учні ми продовжуємо вивчати свій рідний край. І тема нашого уроку: «Регіональні центри народних промислів та ремесел. Музичний та танцювальний етнорегіональний фольклор».

.

 

Архітектура українського житла надзвичайно розмаїта і має свої регіональні особливості.

Селянське житло - хата була глинобитною або зрубною, побіленою зсередини та зовні і складалася з двох або трьох приміщень. Чотирисхилий дах крили соломою, очеретом або гонтою (дерев’яні дочечки, якими крили дахи, схожі на сучасну черепицю).

Вхідне приміщення у селянських хатах, яке ділить хату на дві половини.  За старих часів воно служило для зберігання теплого верхнього одягу, взуття, звільнення від вуличного пилу і бруду та для збереження тепла в домі сі́ни.

Головна кімната української оселі… - світли́ця

Розглянемо інтер’єр світлиці. Розташування та розподіл основних частин житлового приміщення ("хати") подолян були типовими, як і по всій Україні. Варисту піч розміщували в кутку біля вхідних дверей. За традицією піч отвором ("челюстями") завжди була обернута до вікон чільної стіни хати.

. Біля печі попід тильною стіною на стовпчиках настеляли дошки для спального місця ("піл").  У більш заможних - ліжка

В кутку біля дверей кріпили відкриту шафу для посуду… - "мисник"

А попід вікнами чільної стіни ставили… -  лаву.

Священне місце в хаті, прикрашене  вишиваними рушниками. Тут перебувають хатні Боги, садовлять найпочеснішого гостя, сидять наречені, стоїть ритуальний сніп жита (Дідух). ..  - Покуття (покуть)

Традиційний для України вид меблів, у якій зберігали одяг, коштовні речі, прикраси, полотно -  скриня

Вона належала жінці. Дівчині на виданні батьки купували скриню, яку вона разом із матір'ю поступово наповнювала різними речами, необхідними для майбутнього подружнього життя: вишиваними рушниками, хустками, сорочками, стрічками. Скриня була частиною дівочого посагу: чим більша й красивіша скриня, тим багатша наречена. Дівчина, залишаючи батьківський дім, вивозила свою скриню до хати чоловіка, де користувалася нею все життя. Скриня передавалася у спадок тільки після смерті її власниці. 

Особливих рис подільському інтер'єру надавало декоративно-художнє оформлення його архітектурно-конструктивних елементів та ужиткових речей хатнього начиння.

Любов подолянок до мальовничості виявлялась у багатобарвних настінних розписах, якими прикрашали інтер'єр. Особливої уваги надавали декоративним оздобам печі. Всі її елементи - комин, профільні карнизи, "челюсті" і навіть заслінка - розписувались ("малювались", "підводились") кольоровими глинами. Прикрашались розписом також: стіни і вікна. Святковості інтер'єру надавали писані по білому та жовто-вохристому тлу миски, які виставляли напоказ у миснику, а також паперові прикраси - "витинанки", які кріпили на сволок.

Ткані рядна на ліжку, довгі, прикрашені кольоровими смужками килимочки ("налавники"), доповнювали багатобарвність інтер'єру подільської хати.

 

ПОДІЛЛЯ. Кінець XIX - початок XX ст.

Інтер'єр житла, с. Сказинці колишнього Могилівського повіту Подільської губернії, тепер Могилів-Подільського району Вінницької області

2.Народний одяг

Наступний конкурс «Встанови відповідність», потрібно з’єднати назву із елементом одягу

Одяг поділявся на святковий і буденний, зимовий і літній. Сукно для одягу було дорогим, полотно робили в домашніх умовах.

Очі́пок (очепок, чепець, чіпець, каптур, капор, чепак, керпа) — обов'язковий головний убір заміжніх жінок у стародавній Україні. Розрізняють твердий очіпок — шився на зразок шапки, на підкладці, м'який очіпок — (чушка) одягався під твердий очіпок, або використовувався як самостійний.

 

Намі́тка  — елемент традиційного вбрання українських заміжніх жінок. Різновид головного убору для виходу в люди у вигляді полотняного або тонкого прозорого видовженого відрізу тканини, довжиною до 5 м, шириною близько 50 см, який зав'язували навколо голови поверх очіпка або кибалки. Виготовлялася переважно з льону, рідше — з бавовни, конопель або шовку[1]. Часто зав'язувалася на пишний бант ззаду. Мала оберегове значення. Інші назви — наме́тка, пере́мітка, намитець, серпанок, рантух, склендячка.

Керсетка — жіноча безрукавка, яка мала багато місцевих варіантів довжини, пропорцій, декорування.

Плахта — це полотнище довжиною до 4 метрів, виткане з пофарбованої вовни, завжди в кратки, з більше чи менше вибагливим узором. А потім ще часто вишите руками, вовною чи очками в кожній кратці.

Свита (свитка, сермяга, юпка) - верхній традиційний одяг українців, переважно білого кольору на два вуси

Шарова́ри  — чоловічі та жіночі штани які є частиною національного одягу деяких народів — дуже вільні в стегнах, часто зі зборками на талії, зібрані біля кісточок унизу.

Кучма - козацька овеча шапка

Бриль або солом'яний капелюх, бріль — традиційний сільський літній головний убір, переважно чоловічий, з плетеної соломи або очерету.

Кожу́х (кожушанка, тулуп, бекеша, байбарак, шуба, губа, кожанка) — традиційна частина плечового одягу українців, зшита з овечих шкір. Кожухи були різної довжини, з рукавами чи без, переважно білого кольору.

Переглянь Українську костюми  https://www.youtube.com/watch?v=yDRgnyBPX-Q 

 

3. Музичний та танцювальний фольклор

Фольклор – народна творчість, художня колективна творча діяльність народу, що відображає його життя, світосприйняття, ідеали та ментальність, джерело національних художніх традицій, справжній виразник народної самосвідомості.

Гопа́к — традиційний український народний танець запорозького походження. Розмір — 2/4. Виконується соло або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків. Гопак виник у побуті Війська Запорозького. Спочатку виконувався чоловіками; сучасний гопак танцюють чоловіки й жінки, однак чоловіча партія залишається провідною. У виконання гопака включаються елементи хореографічної імпровізації: стрибки, присядки, обертання й інших віртуозних танцювальних рухів. https://www.youtube.com/watch?v=DvZh6VGMkgo 

4. Народні промисли та ремесла

Останній конкурс називається «Подільські візерунки». Вам потрібно переглянути презентацію та записати ті промисли та ремесла, що переважають у нас на Поділлі.

Народні промисли та ремесла – це дрібне виробництво ужиткових та мистецьких творів, основою якого є переважно ручна техніка без виробничого поділу праці, яка формує естетично-художнє середовище в народному побуті)

https://www.youtube.com/watch?v=PXTzCr6-Shk 

2. Бесіда

- Що нового ви дізналися із уроку?

- Спробуйте висловити одним реченням висновок уроку.

 

Конспект уроку

з  географії

9  – Б клас

23. 04. 2020 р.

Тема. Нерудні ресурси: найбільші райони з видобутку калійних солей, самородної сірки, алмазів. Оцінка мінерально – сировинної бази України.

Вивчення нового матеріалу.

  1. Нерудні ресурси Україна має великі запаси різноманітної нерудної сировини. До неї належать: сіль, фосфорити, каоліни, вогнетривкі глини, глини для будівельної кераміки, озокерит, графіт, трепел, сірка, вапняк, мінеральна сировина та ін.

  2. Основні родовища самородної сірки розташовані у межах Львівської, а також частково Івано-Франківської областей (перші промислові запаси були виявлені у 1950 р.). На сьогодні кар'єрну розробку сірки припинено у зв'язку з економічними і екологічними проблемами виробництва. Нині видобування сірки провадять методом підземної виплавки. Розробка сірчаних родовищ спричинила значні викиди шкідливих речовин в атмосферу. Разовий вміст сірководню в повітрі населених пунктів за межами гірничого відводу вдвічі перевищує середньорічну ГДК. Основні родовища кам'яної (кухонної) солі розміщені у Прикарпатті, Закарпатті та Присивашші (тут сіль одержують із ропи природних озер). Родовища калійних солей розташовані також на території Львівської та Івано-Франківської областей. Калійні солі здебільшого використовуються для виробництва калійних добрив, іноді — в основній хімії. Однією з головних проблем, у зв'язку з якою погіршується екологічна ситуація під час їх розробки, є скиди з водозабірників і шламосховищ у поверхневі річкові стоки дренажних вод зі значно перевищеним вмістом солей. Украй небезпечний інтенсивний розвиток карсту. Так, з 1978 р. утворилося майже 500 тис. м3карстових порожнин. Подальший розвиток карстового процесу загрожуватиме залізничним та автомобільним дорогам.

У межах території України встановлено три райони прояву кімберлітового і лампроїтового магматизму — корінних джерел алмазів — це північ Волино-Подільської плити. Центральна частина Українського щита та Приазовський масив і зона його зчленування з Донбасом. За перспективами виявлення промислових алмазів Кухітсько-Серхівська площа посідає провідне місце. Саме біля с. Кухітська Воля у 1975 p. було визначено перший кімберлітовий прояв в Україні. У центральній частині Українського щита поблизу м. Кіровоград на ділянках Лелеківська і Щорсівська встановлені малопотужні тіла кімберлітів і лампроїтів дайкоподібної форми. У Приазов'ї виявлено 7 кімберлітових тіл, прояви лампроїтового магматизму, значну кількість масивів ультраосновних лужних порід і карбонатоподібних утворень, а також відомі численні знахідки алмазів і їх мінералів-супутників у вторинних колекторах, представлених різновіковими (від кам'яновугільного до четвертинного періоду) теригенними відкладами

Головними причинами погіршення екологічного стану довкілля, що пов'язані з видобутком сірки, солей та фосфоритів, вважають такі:

— накопичення величезної кількості залишкових продуктів збагачення і переробки сірчаних руд;

— забруднення підземних і поверхневих вод унаслідок фільтрації промислових стоків, а також у зв'язку зі скидами дренажних вод зі значно перевищеним вмістом солей;

— значні викиди шкідливих речовин в атмосферу;

— інтенсивний розвиток карсту й утворення карстових порожнин, що спричинює втрату сільськогосподарських угідь, загрожує залізничним і автодорогам.

Отже, для усіх способів розробки родовищ корисних копалин характерним є вплив на природне середовище, який охоплює майже всі компоненти довкілля. Цей вплив може бути як прямим, так і опосередковим, що є наслідком першого. Обсяги зони опосередкованого впливу значно перевищують обсяги зони локалізації прямого впливу.

  1. Під мінерально-сировинною базою України, як і будь-якої іншої держави, розуміють офіційні дані про підтверджені (розвідані) запаси та прогнозовані ресурси корисних копали. Ці дані є результатом вивчення надр упродовж багатьох десятиліть.

При цьому, в різних країнах, існував різний підхід до оцінки запасів і ресурсів корисних копалин. Особливо суттєві відмінності в підході до формування мінерально-сировинної бази були між країнами бувшого соціалістичного табору та рештою капіталістичного світу. Причиною цього був принципово різний економічний устрій держав. А запаси будь-якої корисної копалини, це, в першу чергу, категорія економічна.

В той же час, мінерально-сировинна база України більш ніж на 90% сформована саме за часів бувшого СРСР, за тодішніми принципами.

У зв’язку з цим, для оцінки мінерально-сировинної бази України з точки зору сьогоднішньої економічної ситуації, необхідно розуміти особливості її формування.

                 Як формувалася мінерально-сировинна база України?

Майже усі вітчизняні публікації, присвячені мінерально-сировинній базі України, починаються з розповіді про її «унікальність». Далі йдеться про те, що за запасами тих чи інших корисних копалин Україна посідає одне з перших місць у Світі.

Це нагадує старий жарт радянських часів про величезну швейну фабрику, яка могла б одягнути кілька Європейських країн, якби їх мешканці погодилися одіти, те що там шиють.

Насправді, «унікальною» є не стільки, власне, сама мінерально-сировинна база України – тобто її надра, як створена за часів СРСР система формування цієї бази – тобто обліку родовищ та запасів корисних копалин.

При цьому треба згадати, що сучасна мінерально-сировинна база України, не менше ніж на 90% сформована за часів СРСР, а незначна частина родовищ, розвіданих за часів незалежності України, розвідані в основному за кошти приватних структур і надана їм в користування.

 

ЗАВДАННЯ І ЗАПИТАННЯ.

  1. Опрацювати конспект ( уважно прочитайте, вивчіть).

  2. Що таке нерудні ресурси?

  3. Назвіть найбільші райони з видобутку калійних солей, самородної сірки, алмазів України.

  4. Що є головною причиною погіршення екологічного стану довкілля?

  5. Що ви розумієте під мінерально-сировинною базою України?

  6. Як формувалася мінерально-сировинна база України?

  7. На контурній карті позначте найбільші райони  з видобутку калійних солей, самородної сірки, алмазів України. Вивчіть та запам’ятайте їх назви.