Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

четвер 2 30.04

Конспект уроку

з  географії

9  – Б клас

30. 04. 2020 р.

Паливно – енергетична промисловість та електроенергетика.

Тема. Структура та значення паливно – енергетичної промисловості у світовому господарстві.

Вивчення нового матеріалу.

                У сировинному секторі світового господарства  провідну роль відіграють паливно-енергетичні ресурси – нафта, нафтопродукти, природний газ, кам'яне вугілля,  енергія (ядерна, гідроенергія та ін.). Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) відіграє найважливішу роль у світовій економіці, тому що без його продукції неможливе функціонування усіх без винятку галузей. До складу ПЕК входять газова, нафтова і вугільна промисловості, енергетика.
 
 Структура ПЕК у світовому господарстві визначається видами використовуваної первинної енергії і балансом між ними. У таблиці  наведені джерела первинної енергії і відповідні їм види вторинної енергії, що виходить у результаті перетворення.
 Таблиця .
                                                           Види первинної і вторинної енергії

Види первинної енергії

Відповідні їм види вторинної

(перетвореної) енергії

1. Кам'яне і буре вугілля

Кокс, агломерати, електроенергія

2. Нафта

Бензин, гас, дизельне паливо, мазут

3. Природний газ

Енергія теплоелектростанцій

4. Вода

Гідравлічна енергія

5. Уранові і т. п. руди

Атомна енергія

Як вважають експерти, виробництво і споживання енергії атомних і гідроелектростанцій недостатнє, їхнє становище у паливно-енергетичному комплексі світової економіки ще невисоке, а частка в паливно-енергетичному балансі світу не перевищує 5,5%. Приріст обсягів доведених запасів нафти, що здобуваються, відзначався у Венесуелі, Бразилії, Нігерії й Австралії, а природного газу – у Саудівській Аравії, Ірану, ОАЭ, Нігерії, Єгипті, КНР, Австралії і США. Незважаючи на це, вони не змогли заповнити обсяги їхнього видобутку.
       Поряд із зростанням споживання нафти і газу активно застосовуються нетрадиційні види і джерела енергії, що відбиває прогресивні зрушення в структурі ПЕК світового господарства. Ці види енергоресурсів є більш ефективними і сприяють зниженню енергоємності та матеріалоємності виробництва і переробці енергії з одного виду в іншій.
          Лідируючі позиції в групі паливно-енергетичних товарів займає нафта. Цей товар є в сучасних умовах унікальним видом енергетичних ресурсів, замінити який у масовому масштабі в найближчій перспективі не є можливим. Нафтовидобувна промисловість у світовому господарстві  розвивається в обмеженому числі країн унаслідок крайньої нерівномірності розміщення сировинної бази. Поклади нафти, придатні для промислової розробки, зосереджені лише в декількох районах земної кулі, головним чином – у країнах Перської затоки (2/3 світових запасів), у північно-західних районах Росії, країнах Карибського басейну і у Західній Африці. Близько 77% запасів зосереджено  в країнах ОПЕК, а частка цих країн у світовій торгівлі нафтою складає близько 65%. У той же час на світовому ринку нафти в останнє десятиліття підсилюється роль нових експортерів, що не входять в ОПЕК, – Мексики, Великобританії, Норвегії, АРЄ. Розвідані запаси нафти у світі розподіляються в такий спосіб (%): Саудівська Аравія – 25,4; Ірак – 11; ОАЕ – 9,4; Кувейт – 9,3; Іран – 9,1; Венесуела – 6,8; Росія – 4,8; Китай – 2,4; США – 2,4. На країни ОЕСР припадає тільки 12% світових запасів нафти. Залежність цих країн від імпорту нафти, у тому числі із країн – членів ОПЕК, залишається дуже високою: на 99,7% у Японії; 95,8% у Франції; 95,4% у Німеччини; 39,4% у США.
        Нестабільність у районі Перської затоки, де зосереджені значні запаси нафти, впливає на світові ціни і стимулює нагромадження запасів на випадок непередбачених ситуацій. Важливим фактором, що впливає на розвиток нафтової промисловості, є те, що залучення значних інвестицій пов’язане з визначеними труднощами. На ринок нафти істотно впливають і прийняті багатьма країнами заходи для охорони навколишнього середовища, що пов'язано з проблемою глобального потеплення клімату в результаті викиду в атмосферу газів, що створюють парниковий ефект.
      На частку США припадає близько 1/4 світового споживання нафти,  частка в загальносвітовому видобутку останнім часом істотно знизилася приблизно до 12%. Очікується, що світовий попит на нафту в найближчі роки буде збільшуватися в країнах, що розвиваються, і країнах азіатського регіону.
 Доведені  світові  запаси  природного  газу  складають  близько   144 трлн. м3, забезпеченість запасами складає близько 70 років. У перерахуванні на умовне паливо запаси газу наблизся до доведених запасів нафти, а нинішній видобуток газу складає менш 60% від нафтовидобутку.
 Світові запаси природного газу за останні роки накопичувались більш високими темпами. Серед фахівців існує думка про більш широкий географічний розподіл запасів газу в порівнянні з нафтою. Основні запаси газу зосереджені в двох регіонах: у СНД і на Близькому Сході – майже 72% доведених запасів (у тому числі в СНД – близько 38,4%). На США і Канаду приходиться близько 4,5%, на західноєвропейські країни – ледве більш 3%.
 Споживання природного газу є перспективним напрямком, оскільки при його згорянні не спостерігаються істотні  негативні наслідки, а також мається достатня ресурсна база.
 Очікується зростання споживання газу в країнах ОЕСР для виробництва електроенергії, що пов'язано з підвищенням  ККД  газових турбін і відносно низькими витратами на будівництво таких електростанцій у порівнянні з вугільними станціями аналогічної потужності. У західноєвропейських країнах газ поставляється в основному з родовищ Північного моря, Нідерландів, Росії й Алжиру.
 Торгівля зрідженим газом зосереджена в основному в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (близько 75% світової торгівлі цією продукцією). Основним імпортером є Японія, зростання імпорту очікується в республіці Корея і на Тайваню.
 Відзначається збільшення попиту на продукти переробки природного газу – етан, зріджені нафтові гази і важкі конденсати.
 Вугілля є найбільш розповсюдженим із усіх видів паливно-енергетичних ресурсів органічного походження. Його запаси перевищують сумарні запаси нафти і газу. Світові розвідані запаси складають понад 5 трлн. т, а вірогідні – близько 1,8 трлн. т, при сучасному рівні світового видобутку 4,5 млрд. т у рік забезпеченість запасами складає 440 років. Вугільні ресурси розвідані в 75 країнах світу, більш 96% запасів зосереджено в 10 країнах: США (445 млрд. т), Китаї (272), Росії (200), ПАР (130), Німеччині (100), Австралії (90), Великобританії (50), Канаді (50), Індії (29) і Польщі (25). На вироблення електроенергії витрачається близько 65% вугілля, що добувається. Використання  вугілля в цій сфері стримується в зв'язку з утворенням значної кількості вуглекислого газу при його спалюванні, що сприяє утворенню парникового ефекту в атмосфері. Галуззю, у якій активно використовується вугілля, є також і металургія.
              Ресурси сучасної паливної бази для ядерної енергетики визначаються  вартістю  видобутку  урану  при витратах,  що не перевищують 130 доларів за 1 кг U3O8. Понад 28% ресурсів ядерної сировини приходиться на США і Канаду, 23% – на Австралію, 14% – на ПАР, 7% – на Бразилію. В інших країнах запаси урану незначні. Ресурси торія (при витратах до 75 дол. за 1 кг) оцінюються приблизно в 630 тис. т, з яких майже половина знаходиться в Індії, а інша частина – в Австралії, Бразилії, Малайзії і США.
 Велику роль у рішенні проблем споживання енергії відіграє  Міжнародне агентство по атомній енергії (МАГАТЕ) – автономна міжурядова організація, що діє з 29 липня 1957 року. Вона входить у загальну систему Організації Об'єднаних Націй, однак не відноситься до числа її спеціалізованих установ, а пов'язана з ООН спеціальною угодою. Місцезнаходження – Відень. Призначення МАГАТЕ, відповідно до її Статуту, — «прямувати до досягнення більш швидкого і широкого використання атомної енергії для підтримки світу, здоров'я і добробуту в усьому світі». Недопущення поширення військового використання ядерної енергії являє собою найважливішу складову цієї відповідальної місії.
 Іншим важливим напрямком діяльності МАГАТЕ є обмін і поширення інформації. В Агентстві створена унікальна Міжнародна система ядерної інформації (ІНІС), що відрізняється децентралізованістю як організації, так і експлуатації. Держави-члени самі відповідають за введення інформації в систему і за надання послуг зі спеціалізованого виведення інформації для користувачів усередині своїх країн.
           Ядерна енергія сьогодні, в принципі, є реальним, істотним і перспективним джерелом забезпечення потреб людства в довгостроковому плані. Адже частка гідроенергії складає близько 20%, а альтернативних джерел – не більш 0,5% світового виробництва електроенергії.
 Зрозуміло, ядерна енергетика не безаварійна, не застрахована від технічних збоїв, пов’язана з відходами, що вимагають особливого поводження. Але ці реальні проблеми піддаються сучасним і надійним технічним рішенням, покликаним гарантувати максимальну безпеку.
 Гідроенергетичний потенціал не відноситься, безперечно, до мінеральних ресурсів (корисних копалин). Однак він є тим природним дарунком, який можна поставити в один ряд із запасами палива.
 Світовий  економічний  гідроенергетичний  потенціал  досягає   9,7 – 9,8 трлн. квт. ч (тобто та його частина, використання якої на даному етапі економічно виправдане) і використовується в даний час на 21%. Ступінь освоєння гідроенергетичного потенціалу особливо велика в Західній і Центральній Європі (70%), у Північній Америці і Росії вона нижче (відповідно 38 і 20%).

ЗАВДАННЯ І ЗАПИТАННЯ.

  1. Опрацювати конспект ( уважно прочитайте, вивчіть).

  2. Що таке паливно – енергетична промисловість ( ПЕП )?

  3. Значення ПЕП у світовому господарстві  .

  4. Структура паливно – енергетичної промисловості у світі?

  5. Що входить до складу ПЕП?

  6. На контурній карті позначте найбільші райони розвитку паливно – енергетичної промисловості світу. Вивчіть та запам’ятайте їх назви.

30  квітня                             Інформатика

Тема.   Історія  розвитку  комп’ютерної  техніки

З  цією  цікавою  темою,  яка подана  у  формі  навчального  відео,    ви  зможете ознайомитисяскориставшися  посиланням,  яке  подане  нище

 

https://www.youtube.com/watch?v=ICSylV0npPo

 

Гарного  вам  перегляду.  Постарайтеся  запам’ятати  основні  прізвища  та  назви  перших  електронно-обчислювальних  машин.

9 – Б клас    Всесвітня історія

Тема.  Бонапартистський переворот 1851 р. і встановлення Другої імперії

І. Вивчення нового матеріалу

Бонапартистський переворот 1851 року

2 грудня 1851 р.(у день роковин перемоги Наполеона І у 1805 р. під Аустерліцом) Луї-Наполеон здійснив державний переворот.

- Розігнав парламент; Ліквідував у країні республіканський лад; Захопив всю владу в свої руки; Дістав право призначати міністрів без згоди Законодавчих зборів.

Причини державного перевороту:

• активізація прихильників монархії; розкол у демократичному таборі;підтримка з боку буржуазії й селянства; невдала зовнішня політика (розгром французької армії в Італії австрійцями).

Державний переворот — насильницька зміна влади.

Встановлення Другої імперії

2 грудня 1852 р. Луї-Наполеона Бонапарта було проголошено імператором під ім’ям Наполеона III. У Франції встановлено Другу імперію.

Перша імперія — імперія Наполеона І, проіснувала з 1804 р. по 1814р., 1815 р.

Друга імперія — імперія Наполеона III, проіснувала з 1852 р. по 1870 р.

Це держава великих банкірів, магнатів шести залізничних компаній, власників великих металургійних підприємств, великої буржуазії. Це військово-поліцейська диктатура.

Опора Другої імперії — заможне селянство, фінансова, торгова і промислова буржуазія, яким потрібна сильна влада, здатна захистити їх економічні права та політичні амбіції в парламенті, ремісники й частина робітників, які не бажали приходу до влади генерала Л. Кавеньяка, що придушив Червневе повстання в Парижі.

 Економічне становище Другої імперії за період існування Другої імперії:

Завершилася промислова революція; Значно зросло промислове виробництво; Швидкими темпами споруджували залізниці; За обсягом промислового виробництва Франція посіла друге місце у світі; Світового значення набула Паризька фондова біржа; Посилилася концентрація капіталу і виробництва; Збагачувалася велика буржуазія; Дрібні підприємці розорялися; Розорялися бідні селяни; Зростала кількість безземельних наймитів.

Зовнішня політика Наполеона III

1. Зовнішня політика Другої імперії здійснювалася під гаслом “Імперія — це мир”, а насправді Франція вела колоніальні війни.

2. Відправлено війська до Італії для відновлення на світському престолі Папи Римського.

3. Франція брала участь у численних війнах у Європі:

• Кримській війні;

• війні Сардинського королівства з Австрією;

• проти загонів Гарібальді, які наступали на Рим.

4. Франція брала участь у колоніальних експедиціях до Азії та Мексики.

В Індокитаї Франція загарбала Кохінхіну та Камбоджу, перетворивши їх на свої колонії.

ІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф 8

Підручник: https://pidruchnyk.com.ua/986-vsesvitnya-istoriya-9-klas-sorochinska.html