Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

четвер 30.04

Тема  :  Поліхудожній  образ світу

II.  ОСНОВНА ЧАСТИНА

Хочу розпочати урок словами Піта Хейна

Мистецтва істина свята:

Понад усе в нім — простота.

  • А що таке мистецтво взагалі?    «Мозковий штурм»

Мистецтво супроводжує людину на протязі всього життя. І кожен з видів нам потрібен. Протягом багатьох уроків ми знайомилися з різними видами мистецтва, вивчали мову мистецтв.

Проблемне питання нашого уроку звучить так: Чому сучасній людині потрібні всі види мистецтва?

   Музика  -

  • Прослухайте уривок з музичного твору  Фредеріка Шопена  і скажіть, про що ми сьогодні поговоримо на уроці? 

Слухання музики Фредеріка Шопена Сад Эдема

https://www.youtube.com/watch?v=3Exl_gGMzpE 

  • Які  образи відображено в музиці композитора?

  • За допомогою яких музичних інструментів?

         Вправа «Прогнозування»

  • Пригадайте. Яким терміном можна назвати багатоманітність культури?

Термін «поліхудожній»  Префікс полі-означає «багато», от же, культуру можна трактувати як багатоманітність художніх явищ, які іноді тісно переплітаються, а часом, зливаючись, породжують мистецький синтез.  

 

  • Цікавим є  зал «Графіка»

 

Зал «Архітектура» https://www.google.com/search?q=%D0%90%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0%C2%BB+%D0%B2%D0%B5%D1%81%D0%BD%D0%B0&client=firefox-b-d&sxsrf=ALeKk01tYTbDNqSfzJAkhGVGR5tpiQhOxg:1588228098916&tbm=isch&source=iu&ictx=1&fir=LNpPR6l9mPVTFM%253A%252CkiOo1k5aLP5ZUM%252C_&vet=1&usg=AI4_-kQDZK7LTRRATWN8w1jj1C1doAg3Tg&sa=X&ved=2ahUKEwiIyKHdwo_pAhUrmYsKHX8uC_UQ9QEwAXoECAYQGA#imgrc=LNpPR6l9mPVTFM: 

  • Чи можна в архітектурі зобразити весну?

  • Якщо так, як саме?

Останній зал, який ми відвідаємо «Література»

  • Прослухайте вірш і скажіть, що ви відчули?

  • Із зеленої сорочки,
     Що зіткав весною гай,
     Білі дивляться дзвіночки.
     Як зовуть їх — угадай.
     Це конвалії у гаї
     На галявині цвітуть.
     І ніде, ніде немає
     Кращих квіточок, мабуть.
     В них так пахощів багато,
     Цвіту свіжого, роси.
     Хай ростуть, не буду рвати, —
     Шкода їхньої краси!

  • Марія Познанська

  • Як ви думаєте, що означає образ зелених листочків серед осіннього розмаїття?

  • Як поєднано музику і поезію?

Отже ми бачимо, що художній образ – багатозначний, він має глибокий зміст і у різних видах мистецтва може проявлятися   по-своєму.

 

30.04.20 р.

Зарубіжна література

Тема. «Герой нашого часу». Особливості розвитку сюжету й композиції.

Літературознавчий словник

(записати в зошит)

 

Сюжет — система подій в художньому творі, у ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея.

Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного світу, естетичним ідеалом, задумом письменника, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.

 

Про роман «Герой нашого часу»

Лермонтов – одна з найбільш загадкових і трагічних постатей російської літератури, а роман «Герой нашого часу» – його найвидатніший прозовий твір.

Письменник свідомо кинув виклик суспільству буквально всіма гранями твору,

починаючи вже з самої назви. Мовляв, дивіться, ось він який, герой нашого часу, і, подобається це комусь чи ні, а він є саме таким.

Тож виникає закономірне запитання: чому молодого поета так цікавлять

саме його час і його покоління. І чому в його свідомості слово «покоління» чітко асоціюється зі словами похмурої, печальної тональності. Між народженням Пушкіна і Лермонтова лише п’ятнадцять років, але іноді складається враження, що й усі сто п’ятдесят. То що ж такого сталося в суспільному житті Росії за час зміни цих «двох сонць» російської поезії?

Багато дослідників вважають, що такою фатальною подією став розгром повстання декабристів (1825), серед яких були не лише знайомі, а й друзі Пушкіна, який ще встиг ковтнути, хоча й примарного, ковтка свободи. Лермонтов такої можливості вже просто не мав.

«Герой нашого часу» – соціально-психологічний роман про долю покоління

після розгрому декабризму.

Соціально-психологічний роман – такий різновид роману, у якому багатогранні характери героїв розкриваються в складних життєвих ситуаціях, через

вплив на них певних поглядів, уявлень, соціальних норм поведінки.

Головною проблемою роману стала доля непересічної людської особистості

в епоху лихоліття, безвихідне становище обдарованих, розумних, освічених молодих дворян, які прагнуть дії, але приречені на бездіяльність.

Дослідники неодноразово звертали увагу на те, що імена двох головних героїв творів О. Пушкіна («Євгеній Онєгін») і М. Лермонтова («Герой нашого

часу») пов’язані: Онега й Печора – дві російські річки, розташовані неподалік

одна від одної. Тобто Лермонтов свідомо підкреслював, що його герой – певною мірою «спадкоємець» героя роману у віршах О. Пушкіна.

Онєгін, як і Печорін, теж нікого не зробив щасливим, теж, як і Печорін, є «причиною нещастя інших». Ця неймовірна здатність робити нещасними інших і бути самотнім, для всіх «чужим» і скрізь «зайвим» утілилася вже в «східних» поемах Дж. Байрона і є однією з ознак «байронічного героя». Дослідники неодноразово відзначали вплив Байрона на творчість О. Пушкіна і                        М. Лермонтова. Риси «байронічного героя», самотньої розчарованої людини, яка з гордим презирством ставиться до суспільства, що відштовхнуло її, і мстить цьому суспільству, але водночас сама страждає, знаходимо вже в романі О. Пушкіна «Євгеній Онєгін» (1823–1832). Недаремно Тетяна запитує, чи не є Євгеній «пародією» на такого героя. Онєгін зробив нещасною Тетяну Ларіну і вбив на дуелі Володимира Ленського, а Григорій Печорін значно «перевершив» свого попередника.

Спочатку були надруковані окремі повісті з роману, які викликали бурхливу

реакцію публіки. Потім Лермонтов об’єднав їх у такому порядку, який ми нині

знаємо, і додав передмову, що є не менш важливою для розуміння задуму письменника, ніж інші частини.

 

Хронологія роману

Якби ми розташували повісті в хронологічній послідовності, то побачили б, що

події, зображені в романі, мають між собою чіткі причинно-наслідкові зв’язки.

Молодий офіцер Григорій Печорін дорогою до місця служби в П’ятигорськ стикається з контрабандистами і руйнує їхнє життя («Тамань»). У П’ятигорську він знайомиться з Грушницьким і княжною Мері. Туди ж приїздить його давня

знайома Віра, яку він кохає і яка вийшла заміж за родича княгині Ліговської, матері Мері. Щоб мати змогу зустрічатися з Вірою на людях, Печорін починає тісніше спілкуватися з Мері, руйнуючи цим стосунки Грушницького з нею. Ображений юнкер, побачивши, як уранці Печорін виходив з будинку Ліговських, де жила й Віра, знеславив княжну Мері.

Вимагаючи вибачень, Печорін викликає Грушницького на дуель і вбиває його.

Віра зізнається чоловікові, що Печорін був її коханцем, і чоловік вивозить її з

міста. Намагаючись наздогнати Віру, Григорій Олександрович заганяє  улюбленого коня. За дуель із Грушницьким його відправили в далеку фортецю, де командував капітан Максим Максимович («Княжна Мері») і з яким Печорін потоваришував («Фаталіст», «Бела», «Максим Максимович»).

У фортеці Печорін став свідком того, як офіцер Вулич заклався, що залишиться живим, стріляючи в себе з рушниці, а тієї ж ночі був убитий п’яним козаком

(«Фаталіст»). Потім Печорін закохався в кавказьку красуню Белу, яку вкрав у

батька. Його кохання було нетривалим – Бела загинула. Печорін залишив фортецю й подався в мандри («Бела»). Через п’ять років у Владикавказі на постоялому дворі він випадково зустрічається з Максимом Максимовичем, у якого залишилися папери Григорія Олександровича.

Ображений холодним прийомом Печоріна, Максим Максимович віддає щоденники Печоріна знайомому подорожньому, який надрукував їх після смерті Григорія Олександровича («Максим Максимович»).

 

 

 

 

 

Особливості роману М. Лермонтова «Герой нашого часу»

 

 

У Лермонтова

 

Хронологічна послідовність

 

«Бела»

На шляху з Петербурга на Кавказ Печорін зупиняється в Тамані — «Тамань»

«Максим Максимович»

Після військової експедиції їде на води, зупиняється у П’‎ятигорську, Кисловодську, дуель з Грушницьким — «Княжна Мері»

Журнал Печоріна. Передмова

За дуель Печоріна висилають у фортецю — «Бела»

«Тамань»

Печорін на два тижні іде до станиці, де зустрічає Вулича — «Фаталіст»

«Княжна Мері»

Через п’‎ять років Печорін, що залишив військову службу їде до Персії, у Владикавказі зустрічає Максима Максимовича і автора — «Максим Максимович»

«Фаталіст»

На шляху з Персії Печорін помирає — передмова до журналу

 

Композиційна особливість полягає в нетиповій послідовності розташування розділів: розвиток сюжету пов’‎язаний не з історією життя героя, а історією знайомства автора з героєм. Така послідовність була обумовлена задумом автора — ширше та глибше розкрити складну особистість Печоріна. Оповідь у трьох перших частинах подано від імені Максима Максимовича й автора, у трьох останніх — від імені самого Печоріна. Образ головного героя розкрито двопланово: з боку сторонньої людини та через внутрішнє саморозкриття.

 

Відеоролик про роман «Герой нашого часу» можна переглянути за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=3Cltjw04atk 

 

Домашнє завдання

Читати роман «Герой нашого часу», ст. 115-125

Посилання на підручник https://pidruchnyk.com.ua/uploads/book/9_klas_zarubizhna_literatura_kovbasenko_2017.pdf