Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

«Рідна мова – серця мого подих»

«Рідна мова – серця мого подих» Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім'я людини (Й. Г. Гердер). Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть. З нагоди Міжнародного дня рідної мови 21 лютого вчителі-гуманітарії Теребовлянського навчально-реабілітаційного центру організували святкові заходи. До відзначення долучилася вся шкільна родина. Учні та працівники оглянули книжкову виставку «Ти, рідна мово, чиста, як роса, цілюща й невичерпна, як криниця», де ознайомилися з науковою, публіцистичною, художньою літературою сучасності, побачили різноманітність і багатство різних жанрів рідного слова. Уже традиційно учні писали диктант національної єдності «Мова кожного етносу – невтомна і своя», декламували вірші про мелодійну, барвінкову, милозвучну, світанкову українську мову, виконали українські пісні у сурдоперекладі «Українська мова», «Не стидайся, то твоя земля», «Перлина Україна» та переглянули відеоролик «15 цікавих фактів про українську мову». Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Українська поетеса Ліна Костенко влучно відмітила, що «нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову». Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України! Нею варто думати та мріяти, дивуватись і любити. Недарма ж учені довели, що наша генетична пам’ять тісно пов’язана із мовою, яка може прокинутись у генах навіть через кілька поколінь!