Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

понеділок 16.03

9 – Б клас            Історія України

Тема. Початок академічного (наукового) етапу визвольного руху. Російська панславістська, польська федеративна й українська слов’янофільська теорії. Шляхи мобілізації української нації в умовах модернізаційних трансформацій суспільства. Ідея соборності українських земель. Релігійно-конфесійні проблеми в національному питанні.

 

І. Вивчення нового матеріалу

 

1. Початок академічного етапу визвольного руху.

Збирання спадщини, чи академічний (науковий) етап — це перший етап українського визвольного руху, що тривав з кінця XVIII ст. до 40-х років XIX ст.

Наприкінці XVIII - на початку XIX ст. розгорнувся процес національно-культурного відродження, зріс інтерес до національної історії. Це виявилося в:

• активному збиранні та публікуванні історичних джерел і пам’яток історичної думки;

• виданні журналів та альманахів;

• створенні історичних товариств;

• поширенні історичних знань про минуле України для утвердження масової національної свідомості;

• написанні цілої низку праць з історії України.

 Почалося аматорське збирання, колекціонування історичних старожитностей.

 1790 р. Імперська канцелярія стала вимагати від нащадків старшини юридичних документів як доказів права на дворянство. Це спонукало збирати документи про свій родовід, вести дослідницьку роботу.

 Велику роль у національному відродженні відіграв твір „Історія русів” (українців), надрукований 1846 p., автор невідомий.

Основна ідея твору — природне, моральне й історичне право кожного народу на самостійний державно-політичний розвиток. У книзі показано боротьбу українського народу за своє звільнення.

Поява праць з історії України стимулювала інтерес української еліти до життя народу, його звичаїв, традицій і обрядів.

 Поширювалися історичні знання про минуле України.

 Уся ця робота привела до появи поширеної думки, що український народ має власну історію та самобутню культуру.

Поступово відроджувалася мова, розширювалася сфера її вживання, насамперед серед української еліти.

1834 p. І. Срезневський уперше у друкованій формі публічно виступив на захист української мови, за її необмежене використання в літературі й науці у статті „Вигляд на пам’ятники украинской народной словесности”.

У народу почала пробуджуватися національна свідомість, усвідомлення ним своєї самобутності і бажання відстоювати свої права.

2. Російська панславістська, польська федеративна й українська слов’янофільська теорії

Російська панславістська теорія — теорія кінця ХVIII — початку XIX ст, яка відображала прагнення об’єднати всі слов’янські народи під зверхністю російського царя.

Самодержавство керувалося у своїй національній політиці таким принципом:

встановлення матеріальної і духовної зверхності панівної нації над підкореною.

Насаджувалися ідеї абсолютного російського народного духу в усій імперії.

Польська федеративна теорія — виступали за відновлення незалежності Польської держави в кордонах 1772 р. на позиціях федералізму, яка б включала й Правобережну Україну.

Обидві сторони сходилися між собою у запереченні права українського народу на вільний самостійний розвиток, відмові Україні в праві на власну державу, зневажливому ставленні до української культури.

Вони намагалися викоренити в українського народу самобутній національний дух, прищепити йому імперські цінності. Це були „російський і польський імперські проекти” національної політики в Україні.

Українська слов’янофільська теорія — визначала шлях розвитку України, забезпечення умов її вільного розвитку, виокремлюючи українські національні інтереси, захищаючи їх, підносила значення народу, його права керувати суспільним життям на своїй території, підкреслюючи необхідність єдності пригноблених слов’янських народів.

Спочатку українські дворяни намагалися обґрунтувати ідею козацької автономії.

У „Книзі буття українського народу” або „Законі Божому”, написаному М. Костомаровим, члени Кирило-Мефодіївського братства виступали за об’єднання всіх слов’янських народів у одну федерацію, в якій кожний народ зберігав би свою свободу. Провідна роль відводилася Україні: Київ мав стати столицею федерації, де збирався б загальний сейм.

Наприкінці XIX ст. поширюються ідеї необхідності боротьби за самостійну незалежну Україну, за створення Української державності.

Суспільно-політична думка в Україні розвивається від боротьби за автономію до федерації всіх слов’янських народів і до створення своєї державності. Це був „український проект” у вирішенні національного питання.

 3. Шляхи мобілізації української нації в умовах модернізаційних трансформацій суспільства

Формування української нації припало на період розвитку ринкових відносин (кінець XVIII — XIX ст,).

Прискорило цей процес скасування кріпосного права в 1861 p., що зумовило зміни в соціальній структурі населення України:

• поява вільного селянина;

• виникнення українського робітничого класу;

• збільшення кадрів національної інтелігенції;

• зародження українського середнього класу;

• поява серед українців великих підприємців.

Чисельність населення України в межах Російської імперії збільшилася з 13,4 млн душ у 1863 р. до 23,4 млн у 1897 р.

На західноукраїнських землях за цей самий час — від 3,9 млн до 5,9 млн душ.

Перешкоди на шляху консолідації української нації

1. Не було власної держави.

2. Україну було переділено між Російською імперією та Австро-Угорською монархією.

3. Україна була внутрішньою колонією Російської імперії.

4. Ідея соборності українських земель

Наступи Польщі, Литви, Угорщини та феодальні міжусобиці у XII — XIII ст. позначалися на розвитку національної свідомості прагненням до об’єднання, збереження мови, культури, традицій, побуту.

Виникнення козацтва і Запорозької Січі сприяли поширенню демократичних традицій, культу ідей „вольностей” — устремління до соціальної справедливості, незалежності, єднання на демократичних принципах.

Політичні обставини не дозволили українцям добитися незалежності у Національно-визвольній війні українського народу у XVII ст. і вона змушена була підписати договір з Росією. Царський уряд доклав чимало зусиль, щоб загальмувати розвиток української нації: викорінювалися українська мова, культура, історія, насаджувалася ідея меншовартості народу, якого називали „малоросами”.

Процеси утвердження ринкових відносин у народному господарстві, розвиток української мови посилювали об’єктивні тенденції до возз’єднання всіх українських

земель, примусово розмежованих державними кордонами монархій Романових і Габсбургів. Процес формування української нації, пробудження національної свідомості у XIX ст. втілився у прагненні українського народу до незалежності. В цей час нерозривною залишалася проблема національного возз’єднання українського народу.

Виняткову роль у згуртуванні української нації відіграв „Кобзар” Т. Шевченка, який виховав цілі покоління борців за незалежність і соборність українських земель.

5. Релігійно-конфесійні проблеми в національному питанні

В Україні протягом століть не було єдиної церкви. Діяли дві християнські церкви: на Сході — православна, на Заході — греко-католицька.

В Україні існували й інші релігійні конфесії — католицизм, протестантизм тощо.

З’явилися різні секти. Спільною рисою сектантського руху було те, що вони відривали своїх послідовників від православної церкви, яка слугувала царизму, а тому царський уряд переслідував їх. Секти ігнорували проблеми захисту національних інтересів українців. Тому сектантський рух не міг виконати роль об’єднавчої сили.

Православна церква була на службі імперської політики, діяла в інтересах царського самодержавства, стала засобом зросійщення вірян.

Царизм удавався до насильницьких заходів, спрямованих на обмеження й заборону діяльності церковних громад інших християнських віросповідань (особливо греко- католицької), щоб панівною стала Російська православна церква.

Було зрозуміло, що українцям потрібна Українська православна церква, де богослужіння велось би українською мовою, щоб надати церкві українського характеру. Відсутність національної церкви негативно позначилася на національно-визвольній боротьбі.

Греко-католицька церква в Галичині відігравала провідну роль у національному відродженні на західноукраїнських землях. Їхня діяльність сприяла зростанню національної самосвідомості українців і врятувала Галичину від полонізації.

ІІ. Домашнє завдання

1. Описати, які тенденції розвитку українського суспільства панували у ХІХ ст.

 Тема На вокзалі

Warm-up

1. Game"Silent dictation"

Hold up a picture of a transport (or a real photo).

Pupils write down the word or the word with a preposition in their copybooks.

Ask two or three pupils to write the words on the board to check up the spelling.

Presentation

Ask pupils to read the new words and sentences with these words.

Say the new words. Drill each new word two or three times. Ask pupils to write these words down into their vocabularies.

Do choral and individual repetition.

Monitor the activity and help where necessary. Use board sketches, miming and gestures to make sure the pupils understand the meaning of the new words.

Help with pronunciation. If you like, make sentences with these words.

Ask pupils to look at the pictures.

Ask if pupils have ever been at the railway station? Do they go alone or with adults/friends? What do they usually do there?

Read the dialogues while pupils listen and read silently.

Explain any words that pupils ask for.

Monitor the activity and help where necessary.

Revise the pronouns in the Section ‘Remember’.

Pupils read the pairs of pronouns. Do choral and individual repetition.

Practice

Hold up flashcards in turn and say the names of pupils. Children do a mime in response e.g. they can pretend to eat a particular food (if you are using food flashcards), imitate a particular animal (animal flashcards) or put on clothes (clothes flashcards). Then do mimes of different flashcards yourself or invite individuals or pairs of children to take turns to do this. Children watch and call out the names or make sentences using Present Continuous.

https://www.youtube.com/watch?v=eINQdeux2yg

 

Ритміка  9б  клас 16.03

Музичне декламування в голос під певний музичний супровід, неначе розспівуючись.

  1. Розминка. https://www.youtube.com/watch?v=Jl-L-zHQP2A

  2. Артикуляційні  вправи https://www.youtube.com/watch?v=xDhaDKgb5so

  3. Дихальні  вправи https://www.youtube.com/watch?v=grQW5OvwARw

  4. Тренажер  для  вимови  звуківhttps://www.youtube.com/watch?v=6z0aomdHVtY

  5. Прослуховування музичного  твору «Реве та стогне Дніпр широкий»  на  вірш  Т.Г. Шевченка. https://www.youtube.com/watch?v=OS0DmxSkPzU

Відтворення  слів  вірша  під  музичний  супровід.