Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

Понеділок

Конспект уроку

з біології

7-А клас

18.05. 2020 рік

Тема. Різноманітність ссавців, їх роль у природі. Значення ссавців у житті людини.

а) Тваринництво і його значення.

     Багато диких видів ссавців здавна були об'єктами промислу. Вони були джерелом м'яса, жиру, шкір, кісток, мускусу, спермацету та інших продуктів.

     Тваринництво – галузь сільського господарства, що займається розведенням і використанням сільськогосподарських тварин.

     Тваринництво – важлива галузь господарства, що займається розведенням ссавців як сільськогосподарських тварин, забезпечує людину цінними

продуктами харчування — молоком, м'ясом, жиром тощо.

     Окрім того, побічна продукція тваринництва використовується в інших галузях господарства. Наприклад, у промисловості застосовують шкіру, шерсть, щетину, з деяких продуктів та відходів отримують лікарські препарати, добрива тощо.

Значення тваринництва – забезпечення населення продуктами: молоком, м'ясом, жиром, шкірою, органічними препаратами.

 

     б)Одомашнення диких ссавців. Види і найважливіші породи домашніх тварин.

     Тваринництво виникло в глибокій давнині, коли людина почала приручати диких тварин і використовувати їх для своїх потреб. За допомогою селекції людина змінила природу одомашнених тварин, намагаючись підвищити їхню продуктивність. Багато видів ссавців приручено і одомашнено людиною з метою одержання вовни, хутра, шкіри, м'яса, молока, жиру тощо.

     Приручення й одомашнення ссавців розпочалося ще в глибоку давнину.

У давнину ціла низка (декілька) видів ссавців були одомашнені.

     Відомо близько 60 видів одомашнених (свійських) тварин, серед яких більшість ссавців: корови, яки, буйволи, вівці, кози, свині, північні олені, верблюди (ряд Парнокопитні); коні, осли (ряд Непарнокопитні); собаки, кішки

(ряд Хижі); кролі (ряд Зайцеподібні). Майже всі домашні звірі – травоїдні тварини.

     Перша приручена людиною тварина – собака, предком якого є вовк, свійська кішка – предком якої була дика африканська кішка.

     Повністю одомашнені види легко підкоряються людині й розмножуються в неволі. Процес одомашнювання триває і сьогодні. Ведуться роботи з розведення в неволі деяких лосів і хутрових звірів.

     На сьогодні створюються нові породи ссавців, що відзначаються особливо високою удійністю та жирністю молока, поживністю м'яса та іншими якостями, корисними для людини. Одними з найголовніших сільськогосподарських тварин стали різноманітні породи великої та дрібної рогатої худоби, а також свині.

 

в) Велика рогата худоба (ВРХ) – це домашні ссавці, нащадки тура, вимерлого дикого бика. Отже, предком ВРХ був дикий бик – тур.

     Тур – жуйний парнокопитний ссавець великих розмірів, що сягав у загривку до 2 метрів. До XV ст. тур був поширений у лісостепах та степах Євразії. У

XV - XVI ст. він зберігся тільки в Польщі, де остання самка загинула 1627 р. Вважають, що тур був одомашнений у Греції близько 7 тис. років до н.е. З того часу було виведено безліч порід, що відрізняються величиною, забарвленням, пристосованістю до місцевих умов, а головне – продуктивністю.

Завдяки селекційній роботі виведено багато порід ВРХ.

     Породи ВРХ поділяють на три основні групи – молочні, молочно-м'ясні та м'ясні. Основу тваринництва складають молочні породи.

 

     Корови молочних порід невеликі за розмірами, але дають багато молока.

     Корови м'ясо-молочних порід  великі за розмірами і дають багато молока. Молочно-м'ясні породи, зберігаючи високу продуктивність щодо молока, наділені в той же час хорошими м'ясними якостями: великою масою та високою поживністю м'яса.

     Корови м'ясних порід більші молочних порід, відзначаються великою масою та скороспілістю, але дають менше молока.

     Отже, ВРХ розводять заради молока, мяса і шкіри.

 

г) Вівчарство.

     Дрібна (мала) рогата худоба – це нащадки диких гірських баранів і гірських козлів. Тепер це свійські породи овець та кіз. Вони є найдавнішими свійськими тваринами. Родоначальниками всіх порід свійських овець є муфлони – різновид гірського барана архара. Муфлони, архари і аргалі були одомашнені понад 8 тис. років тому. Отже, предком свійських овець був дикий баран-муфлон.

 

     Вівці – невибагливі тварини. Їх розводять для отримання м'яса, вовни, хутра, молока.

Селекціонерами виведено понад 350 порід тонкорунних, напівтонкорунних і грубошерстих овець. В Україні розводять асканійську, цигайську, каракульську, сокольську та інші породи овець.

     Від кіз людина отримує молоко, м'ясо, хутро.

 

     ґ) Свинарство – одна з найважливіших галузей скотарства.

     Одомашнення дикого кабана, від якого беруть свій початок свині, відбулося 6-7 тис. років тому. Свійська свиня походить від дикого кабана.

     Свині невибагливі до корму, швидко ростуть, плідні. 

     Свинарством займаються для отримання м'яса, сала, шкіри.

     Породи свиней: Велика біла, Миргородська, Українська степова, Біла, Ряба свині.

 

     Сучасне тваринництво розвивається шляхом створення потужних тваринницьких комплексів і спеціалізованих ферм. Найбільш сучасну механізацію та автоматизацію застосовують у тваринницьких комплексах, де одночасно вирощують по тисячі й більше голів великої рогатої худоби або десятки тисяч свиней. До складу тваринницьких комплексів, окрім основної ферми, входять різні господарства, які вирощують і заготовляють корми, а також заводи з виробництва комбікормів.

 

      д) Ще одна галузь господарства – конярство. Конярство – галузь, що займається виведенням і утриманням порід коней.

     Дикими предками сучасних коней вважають коня Пржевальського, що зберігся до наших днів, і тарпана, який ще на початку XIX ст. був поширеним у степах Європи.

     Висота тарпана в загривку сягала 136 см. Раніше тарпан був поширений у степових і лісостепових зонах Європи, а також у Західному Казахстані.

     Тарпан був одомашнений 5-6 тис. років тому.

     На сьогодні відомо понад 200 порід свійських коней.

     Після одомашнення кінь став постійним помічником людини під час сільськогосподарських і транспортних робіт. Людина з найдавніших часів удосконалювала якості коней і створила три основні групи порід – верхові, упряжні (тяглові) й важковозні (ваговози)

 

     Коні і зараз використовуються як транспортний засіб для перевезення вантажів та людей, для виконання сільськогосподарських робіт та верхової їзди.         

     В їжу використовують м'ясо коней та напій, що готується з молока кобилиць, -  кумис.

 

     е)Кролі.

     Кролі свійські походять від дикого кроля, поширеного у країнах Середземномор'я; зустрічається і в південних районах України.

     Кролі є плідними і швидкоростучими тваринами, яких вирощують з метою одержання смачного ніжного м'яса і гарного хутра.

     Найпоширенішими породами кролів є шиншила, сірий велетень, білий велетень, ангорська тощо.

 

     є) Собака – перша свійська тварина, яку було приручено людиною близько 15 тис. років тому. Предком собаки є вовк.

     Виведено біля 400 порід собак: лайки, вівчарки, сетери, лягаві, фокстер'єри тощо.

     ж)Хутровий промисел і звірівництво.

     З метою найбільш повного задоволення потреб у хутрі та м'ясі диких ссавців, збереження необхідної чисельності, мисливсько-промислових тварин у природі в багатьох країнах розвинено звірівництво.

     Звірівництво – галузь тваринництва.

Охорона ссавців.

     Клас Ссавців являє собою величезне природне багатство, ставитися до якого треба дуже дбайливо. Діяльність людини поставила багато видів ссавців на межу вимирання, а деякі з них уже вимерли.

     За минулі століття людина повністю знищила понад 120 видів і підвидів ссавців. Серед винищених тварин були й такі унікальні, як морська корова, дикий бик – тур, дикий кінь тарпан, сумчастий вовк та інші.

    Людина може знищувати ссавців, безпосередньо добуваючи їх як об'єкт промислу (наприклад, китів або ластоногих). Іншою важливою причиною загибелі ссавців може бути руйнування середовища їх існування (наприклад, знищення лісів або степових ділянок).

      Понад 350 видів ссавців перебувають під загрозою зникнення і потребують негайних заходів охорони. Рідкісні та зникаючі види ссавців занесені до Червоної книги.

 

     Для збереження й охорони цих видів створюються охоронні території:

  • заповідники (території, де зберігаються природні умови і не допускається полювання);

  • заказники (території, на яких заборонено полювання);

  • національні парки.

  1. Яка різноманітність ссавців?

  2. Яка роль ссавців у природі?

  3. Яка роль ссавців у житті людини?

  4. Як охороняють ссавців?

 

Образотворче мистецтво

Тема: Прикладна графіка. Основні характеристики.

Опрацюйте презентацію

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-dizajn-172181.html

створіть ескіз рекламної листівки, фото малюнка надішліть на поштову скриньку

petro_rod@ukr.net

7 – А клас Історія України

Тема. Суспільне і церковне життя. Юрій Дрогобич

І. Вивчення нового матеріалу

Соціальна структура суспільства.За своєю суттю тогочасне суспільство було феодальним. Для нього характерним був поділ на стани — великі соціально-правові групи людей, що різнилися між собою спадковим, закріпленим у законах становищем у суспільстві, певними правами, привілеями та обов’язками. Для станової організації суспільства, що зазвичай містить декілька станів, характерна ієрархічна будова (підпорядкованості одних станів іншим), виражена в нерівності становища (правах та обов’язках) і привілеях. Соціальна структура українського суспільства ХІV—ХV ст. була доволі розмаїтою. Основними станами були шляхта (князі, пани, зем’яни, бояри), духовенство («церковні люди»), міщани (патриціат, бюргерство, плебс) і селянство (слуги, данники, тяглові).

       Найвищим станом суспільства була шляхта. Її складали князі — найзаможніша титулована знать, які поділялися на «княжат головних» і «княжат-повітовників». Перші не підлягали місцевій владі, входили до великокнязівської ради, а у військові походи йшли зі своїми загонами під родовими гербами. Другі, навпаки, підпорядковувалися місцевій владі, не входили до великокняжої ради, а у військові походи йшли в складі повітового ополчення.

          Другий стан суспільства — духовенство — складали «церковні люди» — окремий привілейований стан українського суспільства. Вони не підлягали світському суду, а в разі потреби потрапляли під суд єпископів. Духовенство поділялося на верхівку (митрополит, єпископи, архієпископи та ін.) і рядових священнослужителів. Найбільшу частину складали приходські священики.

           До міщан входили патриціатнайзаможніша частина міщанства, що складалася з найбагатших і найвпливовіших купців, ремісників-майстрів, бюргерство — середня частина міщанства, яку складали цехові майстри та торговці середнього достатку, та плебс — дрібні ремісники, торговці та інші жителі міст.

           До найбезправнішого стану суспільства — селянналежали слуги —                    особисто вільні селяни, які перебували на службах, отримуючи за це земельні наділи й звільнення від повинностей, данники — особисто вільні та економічно незалежні селяни-общинники, які сплачували державі данину (чинш) натурою або грішми, та тяглові — селяни, які не мали власної землі й вели господарство на земельних ділянках, що належали державі або землевласникам. За користування землею вони відпрацьовували повинність зі своїм тяглом (робочою худобою). Були як особисто вільні, так і прикріплені до своїх наділів тяглові селяни.

Від середини 14 ст. в Україні починає поширюватись магдебурзьке право. Уперше право самоврядування 1339 р. галицько-волинський князь Болеслав-Юрій ІІ надав місту Сянок, 1356 р. магдебурзьке право надав Львову польський король Казимир ІІІ.

ДРОГОБИЧ (Котермак) Юрій (бл. 1450 — 1494) — мислитель-гуманіст, астроном, астролог, медик, математик. Народився у Дрогобичі. Вчився у Краківському та Болонському університетах — найбільших у той час гуманістичних центрах Європи. Одержав ступінь доктора філософії та медицини у Болонському університеті, де протягом 1478 — 1482 рр. викладав математику й астрономію. У 1481 — 1482 рр. займав посаду ректора університету медиків та вільних мистецтв. Повернувшись до Кракова, працював професором медицини й астрономії в 1487 — 1494 рр.

У ХV столітті український учений Юрій Дрогобич був широко відомий у Європі як автор одного з перших у світі астрономічних календарів, як доктор медицини і філософії, ректор Болонського університету та професор Ягеллонського університету в Кракові, де його лекції слухав Микола Копернік.

       Словникова робота

Магнати — це феодали, що володіють великим земельним володінням та мають вплив на політичне життя країни.

Шляхта — це привілейований шар населення, дрібні землевласники в Польщі, Литві, Білорусі, Україні.

Міщани — це жителі міста, представники податкових верств населення.

Селяни — це жителі сільської місцевості, що перебувають у різних формах залежності від феодалів.

ІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати 24 - 25 параграф

2. Записати словникову роботу в зошит.

Посилання на підручник:

https://4book.org/uchebniki-ukraina/7-klass/1899-istoriya-ukrajini-7-klas-vlasov-2015-ukr/ss-24-suspilne-ta-gospodarske-zhittya/page-172