Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

понеділок 2 13.04

9-А клас

Основи здоров’я

Стосунки з дорослими і однолітками

Відпрацювання прийомів ефективного спілкування з дорослими та однолітками.

Пригадайте, що ви вже вивчили

Стосунки — це різноманітні зв'язки між людьми, що передбачають спілкування. Для ефективного спілкування необхідно мати певні навички. У процесі спілкування ми передаємо вміння і знання,  впливаємо один на одного, пізнаємо самих себе.

Спілкування у будь-якій життєвій справі людям доводиться спілкуватися, обмінюватися інформацією, домовлятися, знаходити виходи зі складних ситуацій тощо. Ефективне спілкування — це не тільки передача інформації. Важливо не тільки вміти говорити, а ще й уміти слухати, щоб зрозуміти, про що говорить співрозмовник.

Навички ефективного спілкування

- Упевненість у собі;

- Взаємодовіра до співрозмовника;

- Почуття власної гідності;

- Щирий інтерес до теми бесіди.

Поради для ефектного спілкування:

- Розмовляючи з людиною, дивіться їй в очі, покажіть,що ви довіряєте їй,а вона цілком може довіряти вам;

- Завжди пам’ятайте ім’я співрозмовника і звертайтеся до нього на ім’я у ході бесіди - це дуже важливо;

- Виявляйте щирий інтерес до людини, цікавтеся її поглядами, думками, діями;

-Не треба забагато говорити про себе, намагаючись слухати співрозмовника, інакше який сенс у розмові, якщо ви не хочете нікого слухати, окрім себе?

Рівні спілкуванняДіловий рівень спілкуванняІгровий рівень спілкуванняМаніпулятивний рівень спілкуванняДуховний рівень спілкування

Відпрацювання прийомів ефективного спілкування з дорослими й однолітками, розвиток комунікативних навичок.

СИТУАЦІЯ №1 Рівень спілкування: Діловий рівень спілкування

Особливості спілкування:

-Упевненість у собі та в своєму напарникові;

- Взаємодовіра до співрозмовника;

- Почуття власної гідності;

- Щирий інтерес до теми бесіди.

Ефективні прийоми: ігровий та діловий

Неефективні прийоми: маніпулятивний

Найчастіше в роботі в парах використовують саме ігровий та діловий прийоми, адже ці прийоми найкраще підходять в командній роботі. На відміну від маніпулятивного прийому, адже це буде не зовсім коректно по відношенню до свого напарника.

Ситуацію №2 Рівень спілкування: Для працівника реєстратури - діловий рівень спілкування. Для медсестри - діловий рівень спілкування. Для відвідувача в черзі - в залежності від людини, яка знаходиться в черзі (якщо бабуся - духовний, одноліток - ігровий, людина, яка не вселяє довіри - маніпулятивний). Для лікаря - діловий рівень спілкування.

Ефективними методами виявився діловий рівень спілкування, тому що лікарня - це таке місце де потрібно розуміти з чим ти маєш справу, а отже ми повинні взаємоповажати нашого співрозмовника.

Не ефективними методами постає лише метод маніпуляцій, яким, бажано, в таких закладах не користуватися.

Висновки Отже, в залежності від місця нашого перебування, в залежності від компанії в якій ми знаходимось нам завжди потрібно обирати рівень спілкування. Але це потрібно робити правильно, адже від цього може постраждати авторитет з вашими співрозмовниками.

Додаток

Завдання 1.

1. Спілкування під час виконання спільної роботи, конструктивного розв’язування проблем, можна віднести до рівня спілкування:

А духовного            В ігрового

Б ділового              Г маніпулятивного

2. Спілкування з людиною, яка сприймає свого співрозмовника як засіб досягнення власних цілей, можна віднести до рівня спілкування:

А духовного           В ігрового

Б ділового             Г маніпулятивного

3. Вербальним називають спілкування за допомогою:

А міміки     В жестів      Б дотиків       Г слів

4. Правильні твердження щодо стосунків і рівнів спілкування.

I. Спілкування дає можливість людям передавати вміння й знання, пізнавати самих себе, знаходити підтримку й порозуміння з іншими. II. Взаємодія людей у процесі будь-якої спільної діяльності може відбуватися без спілкування. III. Духовний рівень спілкування дає можливість відкрити співрозмовнику свою особистість, себе справжнього.

А лише І, ІІ          В лише ІІ, ІІІ

Б лише I, ІІІ         Г усі правильні

Завдання 2. Доповнення переліку принципів формування міжособистісних стосунків.

1) повага до співрозмовника, визнання його права бути особистістю;

2) відкритість, чесність і довіра під час спілкування;

3) накопичення досвіду;

4) постійне вдосконалення своїх комунікативних здібностей;

5) рівність прав співрозмовників;

6) врахування культурних, освітніх, психологічних й професійних особливостей співрозмовника.

Завдання 3. Ефективне спілкування — це змістове спілкування. Співрозмовник має ставитися до вас із повагою та дотримуватися всіх правил спілкування.

 І. Відпрацювання прийомів ефективного спілкування з однолітками в конкретних ситуаціях (робота в малих групах).

Завдання 3. Висновки. Ефективними прийомами виявилися змістовні, короткі і по суті речення, які дають точне розуміння, що треба зробити. Неефективними ті, що були неточними і невпевненими.

ІІ. Відпрацювання прийомів ефективного спілкування з дорослими в конкретних ситуаціях (робота в малих парах).

Завдання 1. Вам необхідно відвідати поліклініку для консультації з лікарем щодо стану свого здоров’я. Які прийоми та методи спілкування будете використовувати під нас спілкування з різними дорослими: працівником реєстратури, медсестрою, відвідувачами в черзі, лікарем?

Завдання 3. Висновки.

Ефективними прийомами виявилися змістовні, короткі і по суті речення, які допомогли дізнатися про графік прийому лікаря, зайняти чергу серед пацієнтів, повідомити про стан лікареві. Неефективними були неточні та невпевнені припущення щодо захворювання між пацієнтами у черзі.  

Пригадайте, що ви вже вивчили

Родина та родинні цінності є основою людського існування. У сім’ї формуються основні якості людини. Для міцної родини характерна висока культура сімейного життя.

 

 

Завдання 1.

1. Соціальна готовність до сімейного життя свідчить:

А про завершення фізичного розвитку людини

Б завершення людиною освіти й отримання професії

В початок самостійної трудової діяльності

Г розуміння того, що шлюб передбачає відповідальність

2. Правильні твердження щодо готовності до сімейного життя.

І. Фізична готовність передбачає завершення освіти, отримання професії, початок самостійної трудової діяльності. II. Психологічна готовність свідчить про те, що ви знаєте, навіщо вступаєте в шлюб, чого чекаєте від сім’ї, я к і обов’язки готові виконувати. III. Соціальна й економічна готовність пов’язана з тим , що ми здатні здійснювати вибір майбутнього чоловіка або дружини за багатьма критеріями , серед яких обов’язково є моральній духовні якості. ІV . Готуватися до сімейного життя не треба, все відбувається само собою, бо життя йде, ми дорослішаємо і створюємо сім’ю.

А лише І, ІV       Б лише ІІ         В лише ІІ, ІІІ, IV       Г лише І, ІІІ, IV

Завдання 2. Сім’я це духовний і соціальний простір, у якому народжуються і ростуть діти, дружно живуть різні покоління. Ранні шлюби часто розпадаються, тому що рішення щодо шлюбу приймалося без урахування труднощів, з якими стикається молода сім'я. Приймаючи рішення про створення сім'ї, треба розуміти, що сімейне життя — це щоденна спільна праця, спрямована на створення й підтримання, економічного забезпечення родини, сімейних традицій, сімейних стосунків.

Завдання 3. Доповнення переліку ознак міцного здоров’я.

1) кожен розуміє почуття, прагнення й інтереси іншого;

2) кожен розділяє спільні сімейні цінності;

3) спільний світогляд та родинні традиції;

4) взаєморозуміння;

5) любов, терпіння, довіра один до одного.

 

9 – А, українська мова                               Дата 13.04.2020

Тема. Читання вголос тексту художнього стилю, що містить речення, ускладнені відокремленими членами.

 

Основний зміст уроку

Читання мовчки тексту монологічного характеру художнього стилю.

Текст для читання мовчки.

Такий у нього й батько був

  Не вузькою, щоб не можна було возами роз’їхатися, і не широкою, щоб не надривати голос і легко можна було докричатися до сусіда напроти, йду рідною вулицею і читаю прізвища на хатніх причілках.

   Першим чітко вирізняється на облупленому номері – Тугай. Видно, недавно наведено білилом. Вигоряло цього літа усе, навіть прізвища. Пригадую, клопітно йому, Кирилові, з отим прізвищем. Усе перепитують – яка перша буква. «Ти!» – чомусь кричав Кирило і вказував перстом на того, хто перепитував.

   Далі – Недайбоженко. Але то лише прізвище таке. Божаться вуличани, що перед «недай» ще й «та» стояло, а коли записували їхнього прадіда на турецьку – підкоротили прізвище для зручності. Теперішні Недайбоженкивштиві, безвредні люди. Може, саме прізвище й робило їх такими. Щоб не дорікали: бач – у них і прізвище таке, що не дай Бог!

  Панібудьласка. Це – відразу за Недайбоженками. Ото вже невідповідність, я вам скажу. Мов би позбиткувався той, хто прізвища роздавав. Не те щоб хоч вирвалося колись оте «будь ласка». Це я про Петра. Однолітки ми з ним. Може, до і після нього зовсім інші Панібудьласки були. А цей, було, як сказати щось хотів, то, щоб привернути увагу – затирить під ребро. А коли згоден, то обов’язково вгилить по плечу: згода! Але коли на людях називали його прізвище, Петро підхоплювався і завчено промовляв: «Будь ласка».

  Далі – Запнивітер. Той мав хату під прізвище. Його хата довжиною своєю прикривала степові нишпіркові вихорці, що шастали по кутках і завулках нашого краю. Макар пишався з того неабияк і, покурюючи цигарку, щоосені розповідав, як йому вдалося обставити хату соняшничинням та кукурудзинням, а ще між ними і стіною набити сухого листя. Натякав, бо хто ж здогадається, що то він і для усієї громади, що поза ним забудувалася, старався, запинав од вітру.

  Перекотиполе – відразу ж за ним. Тому вітри мовби й на руку. Відтак перебивав Макара: «Укутуй, укутуй свою хатищу, аби у явдошенят зимою під носом ковзанки не…» І щоразу не доказував. Слова не міг підібрати. Чому явдошенят, а не макаренят, вуличани не допитувалися.

  Іду отак собі й читаю: Неїжкаша, Рябокінь, Убийвовк, Нетудихата, Недобивайло, Галушка, Тягнирядно, Костогриз, Покотило, Нечитайло, Чуб. Не вулиця, а Запорізька Січ.

  Довгоступ. Дід його покійний чи то вже так знався на ступах, чи то вже вони йому втовклися-впеклися замолоду, бо ступником по наймах ходив. На старість таке витівав з отими ступами… Це вже за моєї пам’яті. Підмовить когось із краян, поторгується для порядку, щоб чутки пішли – Довгоступ купує ступу. А потім назбирає парубчаків з усієї вулиці і ті, упріваючи, несуть селом незручну, неоковирну і важучу ступу. Внесуть її в двір, втягнуть під дах комори. Дід Митроха замірить мотузкою піл, затим ступище і ступилно, розпачливо розведе руками:

– Не влізла, клята. Довгуювата. – «Ую» – дідом придумана частина слова. – На цей раз, мать, не купуватиму. Віднесіть, хлопці, де брали.

  Спітніле парубоцтво, тепер вже найняте власником ступи, неуміло лаючись, аби набити ціну за перенесення, горбиться під ступою, а добросердні сусіди із-за тинів їх заспокоюють:

– А що ж ви хотіли з того Митрохи? У нього й батько такий був. Той усе готовий саж для свиней приміряв між хлівцем та повіткою.

  Це ж іду я іще по один бік вулиці. Ба – знайомий причілок! Моє прізвище… Мені з ним, як кажуть поталанило!..

              525 cлів                                                                                 Леонід Вернигора

Виконання завдань тестового характеру за змістом прочитаного тексту

1. Якою вулицею йшов автор:

А. Сусідньою.

Б. Рідною.

В. Незнайомою.

Г. Невідомою.

2. Яким було перше прізвище, яке він прочитав?

А. Тугай.

Б. Бугай.

В. Пугай.

Г. Папай.

3. Недайбоженки були люди:

А. Ледачі.

Б. Добрі.

В. Безвредні.

Г. Забобонні.

4. Одразу за Недайбоженками жив:

А. Панебудьласка.

Б. Панібудьласка.

В. Перекотиполе.

Г. Довгоступ.

5. Запнивітер обсадив свою хату:

А.Соняшничинням і кукурудзинням.

Б. Чорнобривцями й мальвами.

В. Бузиною й вишнями.

Г. Калиною й берізками.

6. Між стіною своєї хати і насадженнями Запнивітер понапихав:

А. Землі.

Б. Дощечок.

В. Листя.

Г. Бур’яну.

7. Після Запнивітра жив:

А. Перекотиполе.

Б. Ряботінь.

В. Покотило.

Г. Тягнирядно.

8. Довгоступ купував ступи:

А. Широкі.

Б. Довгі.

В. Вузькі.

Г. Низькі.

9. Дід Довгоступ вигадав свою частин слова:

А. «Аю».

Б. «Ую».

В. «Гую».

Г. «Юю».

10. У  кого «…й батько таким був »:

А. В Перекотиполя.

Б. Нечитайла.

В. Довгоступа.

Г. Недобивайла.

 

Домашнє завдання

1. Напишіть якомога більше прізвищ, які ви прочитали в цьому творі. Які вам найбільше сподобалися і чому?

2.Вигадайте цікаву історію походження вашого прізвища.(6-8 речень).