Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

понеділок 2 30.03

Хімія  9а  30.03.20

 Тема.  Теплові явища, що супроводжують розчинення речовин. Розчинення як фізико-хімічний процес.

  1. Розчинення — фізико-хімічний процес.

Демонстрація

У склянку з водою зануримо кілька кристалів калій перманганату. Розглянемо, що відбувається з кристалами. Які явища супроводжують цей процес?

• Відбувається руйнування кристалічної ґратки твердих речовин до молекул.

• Відбувається процес розподілу молекул розчиненої речовини між молекулами розчинника (дифузія).

— До фізичних чи хімічних явищ належить кожен із цих процесів?

Висновок: процес розчинення супроводжується фізичними процесами: руйнуванням кристалічної ґратки й дифузією.

Як прискорити цей процес?

Демонстрація:

• підігріти розчин (прискорюється руйнування й рух молекул);

• перемішати (прискорюється дифузія, молекули розчинника змивають з поверхні молекули розчинної речовини, відкривається доступ до наступних шарів).

Чи завжди розчин можна розглядати як механічну суміш розчинника й розчиненої речовини? На це питання нам допоможе відповісти наступний експеримент.

Демонстрація Теплові явища під час розчинення

У три хімічні склянки наливаємо приблизно по 25 мл води, у кожну занурюємо термометр і записуємо температуру.

Потім у першу склянку додаємо приблизно 2,5 г натрій хлориду, акуратно перемішуємо, вимірюємо температуру.

У другу склянку додаємо приблизно 2,5 г амоній нітрату, перемішуємо, вимірюємо температуру. 

У третю склянку акуратно доливаємо приблизно 2,5 г концентрованої сульфатної кислоти, перемішуємо, нагадуємо учням правила роботи з кислотами, вимірюємо температуру

Порівнюємо, як змінилася температура в кожній склянці.

— Чому змінилася температура розчину?

Можна припустити, що енергія виділяється або поглинається в результаті певних хімічних процесів, що відбуваються під час розчинення.

Розчинення речовини супроводжується утворенням сполук між молекулами розчиненої речовини й розчинника. цей процес називається сольватацією, якщо розчинником є вода — гідратацією.

Утворені сполуки називаються сольватами (гідратами).

2. Розчинення — це складний фізико-хімічний процес.

Хімічна реакція утворення гідратів супроводжується виділенням енергії. ця енергія, зокрема, і витрачається на руйнування кристалічних ґраток, дифузію та інші процеси, що супроводжують розчинення.

Якщо при цьому енергії сольватації (гідратації) недостатньо, розчин витрачає зовнішню енергію й тому охолоджується (як у випадку амоній нітрату).

Якщо енергії більше, ніж необхідно для процесів, що супроводжують розчинення, енергія виділяється (як у випадку із сульфатною кислотою), розчин дуже розігрівається, навіть закипає. Це й пояснює необхідність дотримуватися правил приготування розчинів кислот: додавати маленькими порціями кислоту у воду. Іноді для приготування таких речовин їх додатково охолоджують, щоб уникнути вихлюпування речовин.

Висновок: розчинення — це складний фізико-хімічний процес.

  1. Кристалогідрати.

Солі деяких металів утворюють стійкі хімічні сполуки з певною кількістю молекул води — кристалогідрати.

Гідратовані іони Cu2+, Fe2+, Na2+ та інші мають забарвлення. Кристалізаційну воду можна видалити з таких сполук лише тривалим прожарюванням за високих температур.

ДАЙТЕ  ВІДПОВІДЬ НА  ЗАПИТАННЯ:

  • Чи можна стверджувати, що розчинення є лише фізичним або лише хімічним процесом?

  • Які факти доводять, що розчинення — складний фізико-хімічний процес?

  • Багато безводних солей, зокрема перелічені вище, з часом збільшуються в масі. Чому?

  • Чи можна використовувати кристалогідрати для приготування розчинів?

9-А клас, інформатика           30.03

 

Тема. Алгоритм розв’язування компетентністних задач

Під час розв'язування задач, незалежно від їх складності та предметних галузей застосування, слід дотримувати такого алгоритму:

1. Виконати змістовний аналіз формулювання задачі (виділення умови, даних, потрібних для розв'язування задачі, кінцевих результатів).

2. Знайти необхідні відомості.

3. Побудувати інформаційну модель.

4. Вибрати засоби опрацювання даних.

5. Опрацювати дані.

6. Подати результати розв'язування задачі.

Розглянемо таку задачу.

У маленької мешканки Теребовлі день народження: їй виповнюється 6 років. Вона хоче запросити друзів (разом із сестрою до 10 осіб) на свято до ресторану, що (крім іншого) спеціалізується на дитячих святах. Вона звернулася до тебе по допомогу. Потрібно:

• створити запрошення на свято;

скласти меню;

• обчислити вартість проведення свята.

Вказівки до виконання

1. Вказати, з допомогою яких програм ви можете створити запрошення на свято.

2. Які дані необхідно знати для створення запрошення на свято?

3. Створити запрошення в середовищі графічного редактора:

• визначити перелік необхідних інструментів;

• подати план створення зображення;

• визначитись з текстом на запрошенні.

4. Обрати меню з урахуванням віку дітей.

5. Обґрунтувати, чому саме таке меню обрано.

6. Створити електронну таблицю, у якій на одному аркуші:

• подати дитяче меню з цінами страв;

• обчислити загальну суму витрат на 10 дітей та 2 дорослих батьків;

• обчислити загальну суму витрат на організацію свята.

7. Створити відповідну діаграму для візуалізації результатів.

8. Проаналізувати результати виконаної роботи.

9. Створити підсумковий документ у середовищі текстового редактора, у якому описати:

• план створення запрошення;

• які інструменти було використано під час виконання завдання;

• результати своїх розрахунків таблицею;

• результати розрахунків діаграмою;

• результати виконаної роботи.

Домашнє завдання

Створити підсумковий документ у текстовому редакторі.

 

9а, укр.мова                                                                              Дата 30.03.2020

Тема. Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії й культури в науковому стилі.

 

Основний зміст уроку

Робота з текстом.

Прочитати мовчи текст. Визначити тип і стиль мовлення. Довести, що висловлювання належить до наукового стилю.

Високий замок у Львові.

Будівництво замку розпочато у 1362 р. Замок  будувався тривалий час і пізніше зазнав не раз різних змін і перебудов. Замок називали Високим від його високого розташування і для відрізнення від іншого замку в місті, що звався Низьким. Високий замок починався з великого пригородка. Він був заввишки 120 м, завширшки 23 м. Тут були склади дерева, сіна, соломи, й тут тримали худобу. Пригоро-док був оточений з трьох сторін мурами, з четвертої, східної, межував із меншим пригородком, також з мурами. Мури обох пригородків мали стрільниці для стрільби. На рогах і в деяких інших місцях були башти або вежі на три й чотири поверхи. Усіх веж було шість. Вежі служили і для оборони, і в'язницями для «своєвільних людей». Від сходу одна вежа звалася «шляхетська», де сиділа шляхта, друга - «гультяйська» - для всіх інших злочинців.

Замок стояв на такім неприступнім місці, що вороги рідко коли пробували його здобувати. Перший раз Високий Замок здобув 1648 р. Максим Кривоніс.

Богдан Хмельницький, що тоді обложив Львів, не думав добувати міста й не вів проти нього майже ніяких воєнних операцій. Але щоб утримати львівських міщан у страху й присилувати їх до миру, він дозволив полкам черні здобути Замок. Провід над черню мав полковник Максим Кривоніс, проводир народного повстання. Кривоніс під Львовом був хворий. Рана, яку дістав у бою, у лівий бік, вище серця, не гоїлася, але він дав команду наступати. 15 жовтня 1648 р. Високий Замок дістався в українські руки. Через те ціле місто було на ласці Хмельницького і зложило йому викуп.

По облозі 1648 р. Високий Замок кілька років стояв пустий, зруйнований. Наприкінці XVIII століття замок стояв уже як руїна, що сама розсипалася під впливом дощів і повітря. За наказом австрійських властей почали розбирати мури й продавати їх на матеріал (За /. Крип'яке-вичем).

Аналіз структури тексту

1. Дібрати заголовок. Визначити, що він означає: тему чи основну думку.

2. Виділити в тексті частини, що належать до різних типів мовлення (розповіді й опису).

3. Поділити висловлювання на частини. Скласти план.

4. Назвати історичні об’єкти, описані в тексті. Схарактеризувати, з яких частин вони складаються, яке функціональне призначення мають (або мали).

Домашнє завдання:

Оформити письмовий вибірковий переказ опрацьованого  тексту.

 

9-А клас

Основи здоров’я

Принципи формування міжособистісних стосунків.

 

  1. Міжособистісні стосунки.

  2. Принципи формування міжособистісних стосунків.

  3. Які чинники впливають на міжособистісні стосунки.

Міжособистісні стосунки — це сукупність зв’язків, створених людьми; почуття, судження та звернення одне до одного; стосунки з близькими людьми: стосунки між дітьми, між чоловіком і дружиною, братом і сестрою. Звісно, міжособистісні стосунки не обмежуються колом сім’ї, між людьми, які нас оточують, теж існують взаємини.

Міжособистісні стосунки зароджуються й розвиваються в суспільних відносинах. Це й обмін інформацією, сприймання й розуміння людини люди -ною, вироблення спільної стратегії взаємодії. Які ж бувають міжособистісні стосунки? Вони можуть бути офіційні й неофіційні, стосунки керівництва та підлеглих, ділові й особисті, раціональні й емоційні. Офіційними називають стосунки, які виникають між людьми на посадовій основі. Вони фіксуються законом, регулюються положеннями, що затверджені офіційно, відповідни -ми правилами та нормами. На відміну від них, неофіційні стосунки форму -ються на основі особистих, або приватних, стосунків між людьми. Ділові сто -сунки виникають унаслідок спільної праці людей, а особисті складаються між людьми незалежно від спільної праці. У раціональних міжособистісних стосунках головне — знання людей одне про одного й об’єктивні оцінки, які їм дає оточення. Емоційні взаємини — це, навпаки, оцінки суб’єктивні, що ґрунтуються на особистому, індивідуальному сприйнятті одне одного. Такі стосунки обов’язково супроводжуються позитивними або негативними емо ціями; вони не завжди будуються на дійсній, об’єктивній інформації про лю дину.

Усі ми живемо в людському середовищі, тому постійно спілкуємося з великою кількістю людей, установлюючи з ними певні стосунки. Найбільше людина спілкується з членами своєї родини. Отже, стосунки в сім’ї для неї найважливіші. Сім’ю можна порівняти з мініатюрною державою, бо вона вирішує подібні питання: фінансові, житлові, «внутрішніх» і «зовнішніх» взаємин.

Спілкуючись, люди утворюють різні групи. Група — це спільнота людей, які об’єдналися для спільної роботи або спілкування. Кожен член групи має свій статус. Статус — це закріплені за людиною права й обов’язки, які визначають її місце в групі. Усе ваше життя проходить у групах. Спочатку це сім’я, клас, гуртки за інтересами, спорт. У кожній групі ви маєте свій статус, займаєте в ній своє місце й обов’язково враховуєте інтереси інших її членів і загальні інтереси групи.

У формуванні людських стосунків важливе значення мають сприйняття, оцінка й розуміння людьми одне одного.

Розвиток міжособистісних стосунків у групі проходить кілька етапів.

Перший етап — етап знайомства: виникнення взаємного контакту, взаємного сприйняття й оцінки людьми одне одного, що зазвичай впливає на характер взаємин між ними.

Другий етап — етап дружніх стосунків: виникнення міжособистісних сто -сунків, формування внутрішнього ставлення людей одне до одного, поява не формального активу, тобто членів групи, що мають авторитет у багатьох членів колективу. Цей етап характеризується створенням системи міжособистісних і ділових стосунків між членами колективу, появою лідера групи, де всі учасни ки визнають його керівництво, покладаються на нього в прийнятті серйозних рі шень і вирішенні важливих проблем.

Третій етап — етап товариських стосунків: зближення поглядів, підтримка одне одного, довіра. Цей етап розвитку стосунків характеризується високим рів нем згуртованості, єдності, близькості поглядів, оцінок і позицій.

 

Пригадайте, що особистість — це активний діяч суспільного розвитку. Вона є продуктом стосунків людей. Особистість не може жити за межами суспільства, колективу, групи, вона в них стверджується, реалізується. Міжособистісні стосунки багато в чому залежать від того, як люди сприймають одне одного. Почуття, інтереси, увага — саме ці психічні прояви характеризують ставлення до особистості та її позицію. Міжособистісні стосунки реалізуються в групах, колективах, у процесі спілку вання й можуть бути позитивними й негативними, формальними й неформальни ми тощо.

Домінантність — характеризує схильність до лідерства, домінування; упевненість у собі — незалежність, непохитність; вимогливість — прямолінійність, наполегливість, конфліктність; скептицизм — недовірливість, підозрілість, образливість, упертість, негативізм; поступливість — сором’язливість, скромність, критичне ставлення до себе; довірливість — залежність, слухняність, вдячність, інертність; добросердечність — здатність до взаємодопомоги, товариськість, доброзичливість, несамостійність;чуйність — делікатність, ніжність, терпимість до недоліків, альтруїзм, бажання допомагати іншим.