Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

понеділок 27.04

Образотворче мистецтво

Тема: Дизайн – графіка. Основні закони.

Опрацюйте презентацію

https://vseosvita.ua/library/prezentacia-na-temu-dizajn-172181.html

створіть ескіз дизайнерського спортивного одягу, фото малюнка надішліть на поштову скриньку

petro_rod@ukr.net

27.04                                        7-А клас                            Алгебра

Тема. Лінійне рівняння з двома змінними

Приклад. Сума одного числа з квадратом другого  дорівнює 17. Якщо перше число позначити через  х,  а друге – через  у,  то отримаємо рівність  х + у2 = 17, яка містить дві змінні  х і у. Такі рівності називають рівняннями з двома змінними ( або рівняннями з двома невідомими ).

Якщо х = 1; у = 4, то рівняння х + у2 = 17 перетворюється на правильну числову рівність. Пара чисел ( 1; 4 ) є розвязком рівняння х + у2 = 17.

       Лінійним рівнянням з двома змінними називають рівняння вигляду        ах + ву = с, де х і у – змінні. Числа а, в, с називають коефіцієнтами рівняння.

Властивості рівняння з двома змінними

1.Якщо в рівнянні розкрити дужки або звести подібні доданки, то одержимо рівняння, рівносильне даному.

2.Якщо в рівнянні перенести доданок з однієї частини в іншу, змінивши його знак на протилежний, то одержимо рівняння, рівносильне даному.

3.Якщо обидві частини рівняння помножити або поділити на одне й те саме відмінне від нуля число, то одержимо рівняння, рівносильне даному.

Приклад. Розглянемо рівняння 3х + 5у = 2.

3х + 5у = 2;

5у = - 3х + 2;

у = - 0,6х + 0,4.

Знайдемо розвязок рівняння. 

Якщо х = - 5, то у = - 0,6 • (- 5) + 0,4 = 3 + 0,4 = 3,4.

Відповідь. ( - 5; 3,4 ).

Домашнє завдання.

1.Які властивості мають рівняння з двома змінними?

2.Знайдіть три будь-яких розвязки рівняння:  х + у = - 3;      х – 2у = 5.

 

7 -  а , українська мова                      Дата 27.04.2020

Тема.  Дієприкметниковий зворот. Розділові знаки в реченнях з дієприкметниковим зворотом

 

Основний зміст уроку

Перед вами 3 речення. Відшукаймо в них дієприкметникові звороти й поспостерігаємо, чи залежать розділові знаки в реченні від місця дієприкметникового звороту.

 

  1. Перед нами височіли гори, укриті снігом.

  2. Перед нами височіли вкриті снігом гори.

  3. Гори, укриті снігом, височіли перед нами.

Зробимо висновок: Розділові знаки залежать від  місця означуваного слова по відношенню до дієприкметникового звороту.

 

Ознайомтеся із теоретичним матеріалом за посиланням

http://shkolyar.in.ua/diyeprykmetnykovyy-zvorit7

 

Завдання 1. Перед вами текст. Ваше завдання – відшукати та підкреслити всі дієприслівникові звороти, які є у цьому тексті.

Зачарований ліс

   Тиша оповила землю, вкриту снігом. Спить ліс, заколисаний хуртовинами, вдягнутий у теплу снігову шубу. Мріють про весну опушені білим хутром берези й осики, клени і липи, граби і дуби. У зимову пору відпочивають і лісові рослини, сховані під сніговою ковдрою. 

Завдання 2. Дієприкметникові звороти підкреслити.

Бриніла тиша, плетена зірками.

До колосків, налитих туго, моя прихилена душа.

Тепле ніжне літо, волошками повите, посріблене дощами, живе в очах у мами. І дихає на мене давниною огорнутий легендами курган.

 

Домашнє завдання.

Підкреслити в тексті дієприкметникові звороти.

Люди стояли півколом біля призьби. Серед гурту сидів сліпий кобзар, біля нього примостився хлопчик. Сухими руками кобзар перебирав струни почорнілої від давності кобзи.

У пісні мовилося, як варив козак пиво. Хто тільки не приходив його пити! Був турчин, був татарин, заходив шляхтич. Усі лежать мертві з тяжкого похмілля. А козацька шабля, вкрита іржею, висить у коморі. Нікому витягнути її з піхов та вияснити гартовану сталь.

 

 

 

(Питання надсилати у Viberгрупу класу, або на ел.адресу galjysik@inbox.ru)

 

7 – А клас Історія України

Тема. Політичний статус українських земель у складі Великого князівства Литовського та інших держав.

І. Вивчення нового матеріалу

Зі смертю князя Юрія II Болеслава 1340 р. і через відсутність спадкоємців з князівської родини тамтешні бояри запросили княжити литовського князя Любарта Гедиміновича, який мав дружину з родини галицько-волинських князів і тому мав законні права на ці землі. Щоправда, свою владу Любарт зміг поширити лише на Волинь. Що ж до Галичини, то Любартова влада в ній була лише формальною. Реальним правителем у Галицькій землі був боярин Дмитро Дедько. Він володарював у Галичині впродовж 1340-1344 pp. від імені князя Дюбарта. Такий стан речей заповзявся змінити польський король, прагнучи приєднати Галицьку землю до своїх володінь. Польський король Казимир III 1340 р. напав на Львів, отримавши-звістку про смерть князя Юрія. Довголітня війна, що точилася до 1377 р. між Польщею, Угорщиною та Литвою, закінчилася тим, що Галичина з Белзькою землею і Холмщиною опинилася під владою, ставленика угорського короля, Волинь — під владою литовської династії.

Кревська унія 1385 року — угода про династичний союз між Великим князівством Литовським і Польщею, за яким великий князь литовський Ягайло зобов'язувався «на вічні часи прилучити свої землі, литовські й руські до корони Польської», перевести Велике князівство Литовське на католицтво і стати королем єдиної польсько-литовської держави.

Держава Феодоро

На початку XV ст. в південно-західній частині Криму, яка раніше належала Візантії, утворилося князівство Феодоро. Його столицею було місто з такою самою назвою на горі Мангуп. Із письмових джерел відомо, що Феодоро було залежним від Золотої Орди. Найважливішими населеними пунктами, окрім столиці Феодоро (Мангуп), були фортеця й порт Каламіта, які пізніше отримали назву Інкерман, замок і поселення Фуна біля сучасної Алушти та замок на горі Сандик-Кая південніше сучасного Бахчисарая.

Населення князівства сповідувало православ’я. Місто Феодоро було центром митрополії, яка підпорядковувалася Константинопольському патріархові.

Етнічний склад населення був неоднорідний. Відомо, що там проживали греки, готи, алани, татари, караїми.

У 1453 р. турки-османи оволоділи Константинополем. Слідом за столицею османи підпорядкували собі всі володіння зруйнованої Візантійської імперії. У 1475 р. сильний турецький флот захопив південне узбережжя Криму. Півроку оборонялася столиця Феодоро, але турки оволоділи містом, полонили й стратили його володаря. Після цього князівство

Утворення Кримського ханства. Гіреї

Під час монгольської навали на руські землі під владу монголів потрапив і Крим. Якщо Чернігівщина, Новгород-Сіверщина, Київщина та певною мірою Галицько-Волинська держава були у васальній залежності від монгольських ханів, то південноукраїнські степи та Крим, де проживали тюркомовні кочовики, зокрема половці, безпосередньо ввійшли до складу Золотої Орди. Було створено улус із центром у місті Солхаті (нині Старий Крим), який підлягав ханам Золотої Орди.

Усі народи й племена, які з найдавніших часів населяли Крим, стали предками сучасних кримських татар. Спільну назву «татари» вони отримали після монгольської навали.

У XIII ст. до кримських міст почала переселятися значна кількість вірмен та італійців. Італійці, зокрема генуезькі купці, почали засновувати на Кримському узбережжі свої факторії, що стали головними посередниками в торгівлі між Сходом і Заходом.

Факторії — торговельні й військово-адміністративні населені пункти.

Найбільшою факторією в Криму, заснованою в другій половині XIII ст. на місці давньої Феодосії, була Кафа, яка незабаром перетворилася на великий центр торгівлі. Недобру пам’ять Кафа залишила як невільницький ринок. Тут кримські воїни збували захоплених під час набігів на сусідні землі бранців, яких потім генуезькі купці вивозили до Генуї та Александрії, де продавали в рабство. Крім Кафи, генуезькими факторіями стали Чембало (Балаклава), Солдайя (Судак), Боспоро (Керч), Тана в гирлі Дону.

У давнину Кримський півострів називали Таврією. У XIII ст. татари називали Кримом місто Солхат. Поступово, у XIV—XV ст., назва поширилася на весь півострів. («Кирим» у перекладі з татарської означає «рів, укріплення»).

Послаблення центральної влади в Золотій Орді призвело до її розпаду на окремі ханства й орди. Протягом 20—40-х років XV ст. під керівництвом нащадків Чингісхана — Гіреїв — від Золотої Орди відокремилося Кримське ханство. У 1449 р. Хаджі-Гірей проголосив себе незалежним володарем Криму. Однак самостійним Кримське ханство було недовго. Незабаром воно потрапило в залежність до Османської імперії. У 1478 р. хан Менглі-Гірей визнав себе васалом турецького султана.

Суспільний устрій і культура Кримського ханства

Кримські хани зберігали зовнішні ознаки суверенітету: карбували власну монету, здійснювали судочинство, мали митний кордон і право на самостійні зовнішні відносини. Однак турецькі султани одержали два суттєві важелі впливу на ханат. Вони могли усувати й призначати ханів і залучати кримські війська до військових походів.

Кримський ханат за своїм державним устроєм нагадував об’єднання кочових племен, на чолі яких стояв воєнний ватажок — хан. Він був одночасно верховним головнокомандувачем, правителем і власником території. Йому належала п’ята частина воєнної здобичі. При ханові діяв дорадчий орган (диван), до якого входили його заступники, головний тлумач ісламу та беги — ватажки татарських і ногайських племінних об’єднань. За віросповідною ознакою татари й ногаї були мусульманами.

У містах Криму проживало переважно немусульманське населення: греки, вірмени, євреї та ін. Відповідно до віросповідання вони організовувалися в самоврядні громади.

Кількість бранців — ясир (переважно з українських земель) — у п’ять разів перевищувала кількість підданих кримського хана. У Криму була поширена практика відпускати рабів на волю. Колишні невільники, які залишалися жити в ханаті, упродовж одного-двох поколінь зливалися з місцевим населенням, ставали членами мусульманських або інших віросповідних громад. Тож не дивно, що візерунки на татарських головних уборах повторюють узори київських і подільських вишиванок.

Культура Кримського ханату, як і його населення, була неоднорідною. Кримські татари розмовляли кримськотатарською мовою, у якій відчувався суттєвий вплив половецької. Нетюркські народи Криму створили власні мови, що були близькі до кримськотатарської. Література Кримського ханату розвивалася під впливом перських і османських взірців.

Серед ремесел найбільшого розвитку набули оздоблення металевих виробів (чеканка, інкрустація), обробка шкіри та виробництво килимів. Значним був видобуток солі. Її вивозили на українські землі й до Османської імперії. У Східній Європі та Туреччині користувалися попитом татарські луки. Однак найбільші прибутки населення Кримського ханату мало від воєн і работоргівлі.

ІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф 23.

Посилання на підручник:

 https://pidruchnyk.com.ua/645-storya-ukrayini-vlasov-7-klas.html

 

Конспект уроку

з біології

7-а клас

27.04 2020 рік

Тема. Різноманітність птахів.

 

1. Ряд Горобцеподібні

    Ряд Горобцеподібні охоплює більше 5000 видів птахів. Близько 63 % видів птахів, що населяють Землю, належить до цього ряду. Найбільше їх у лісах теплих і жарких широт.

    Горобцеподібні — це птахи середньої й дрібної величини. Найбільший представник ряду — ворон має масу 1100—1600 г, а деякі нектарниці 3—4 г.

    Зовні горобцеподібні птахи дуже різноманітні. Дзьоб у них різної форми, частіше більш-менш прямий, але буває й довгий вигнутий, іноді короткий масивний, іноді трикутний, сплющений зверху донизу, із широким розрізом рота.

    Більшість видів горобцеподібних птахів пов’язана з деревною й чагарниковою рослинністю. Деякі з них, наприклад пищухи, повзики, ко рольки й ін., проводять майже все життя на деревах. Деякі (ластівки) можуть бути названі мешканцями повітря. Наземних видів відносно небагато (жайворонки, крім дзиґи; трясогузки, кам’янки, карбівки). Горобцеподібні — моногамні нагніздні птахи. Пташенята у них лупляться з яєць безпомічними, сліпими, голили або покритими рідким пухом. Вигодовують пташенят, за рідкісним винятком, обоє батьків.

     Їжа горобцеподібних птахів різноманітна. Деякі види всеїдні (воронові), інші харчуються рослинною їжею, і лише пташенят вигодовують комахами, більшість видів комахоїдні.

2. Ряд Гусеподібні

    Гусеподібні — великі й середньої величини птахи, рідше меншого розміру. Великий представник ряду — лебідь-шипун — досягає маси 13 кг, дрібнийчирок-свистунок — 200—300 г.

    У зв’язку з водним способом життя тіло в гусеподібних щільне, валикоподібної форми, з подовженою, а іноді й дуже довгою шиєю, що полегшує добування їжі з-під води. Ноги чотирипалі, помірної довжини, трохи відставлені назад. Передні три пальці відносно довгі, з’єднані плавальною перетинкою, задній — короткий, знаходиться вище рівня передніх. Дзьоб зазвичай сплющений і широкий, покритий тонкою чутливою шкірочкою, що переходить на вершині у тверде рогове утовщення, так званий «нігтик».

      По землі багато хто з гусеподібних пересувається погано, ходять перевалюючись з боку на бік, і лише гусаки й казарки можуть досить швидко бігати. Зате гусеподібні, як правило, прекрасно плавають і пірнають, залишаючись під водою до 3,5 хв. і поринаючи на глибину до 40 м.

 

     Життя птахів цього ряду тісно пов’язане з водою. Населяють вони найрізноманітніші морські й внутрішні водойми, у яких добувають їжу, або ж годуються на їхніх узбережжях. Багато видів, що населяють холодні й помірні широти, регулярно здійснюють далекі сезонні перельоти.

     Гніздяться гусеподібні здебільшого окремими парами, рідше — розрідженими колоніями. Гнізда розташовуються найчастіше поблизу водойм у траві, у берегових заростях, на заломах очерету, іноді на воді, у дуплах, у земляних норах або в заглибленнях серед скель. Гусеподібні належать до виводкових птахів. Пташенята викльовуються покриті пухом і через кілька годин, як тільки обсохнуть, здатні плавати, поринати, бігати й самостійно годуватися, перебуваючи при цьому під доглядом самки або обох батьків. У випадку небезпеки останні самовіддано їх захищають.

     Їжа у гусеподібних досить різноманітна. Деякі з них харчуються винятково тваринами — рибою, ракоподібними, комахами, донними молюсками тощо, яких здобувають, поринаючи у воду.

     Гусеподібні мають велике значення як предмет аматорського полювання. Вони дають цінне м’ясо, високоякісне перо й пух, пухові шкурки. Ряд видів одомашнений, що значною мірою підвищує господарську значимість ряду.

3.Ряд Зозулі

     Зозулі — птахи середніх розмірів. Найбільш дрібні види за величиною поступаються шпакам, найбільші мають розмір крука. Поширені зозулі по всій земній кулі, немає їх тільки в Антарктиці й Арктиці. Найбільше зозуль у жарких країнах. На острові Суматра, наприклад, відомо 25 видів зозуль.

    Деякі види, що гніздяться в помірних широтах, — перелітні, інші осілі або кочують. Спосіб життя зозуль надзвичайно різноманітний: є види, які все життя проводять серед крон дерев і дуже рідко, лише на короткий час, спускаються на землю; є чисто наземні види, що живуть на чагарникових рівнинах, у степах і напівпустелях. Відповідно до цього є види, що добре літають, є види, пристосовані винятково до лазіння по гілках і майже все життя проводять на деревах, а деякі види добре бігають по землі. Більшість видів зозуль харчується комахами, деякі з них поїдають і дрібних плазунів.

4.Ряд Соколиноподібні

    Ряд включає майже 290 видів птахів середнього й великого розміру: від кондора (загальна довжина 110—115 см, розмах крил понад 3 м, маса 10—12 кг) до сокола-крихти (загальна довжина 14—15 см, маса 35 г).

    Для усіх видів хижих птахів є характерним міцний, загнутий гачком дзьоб, основа якого вкрита голою яскраво забарвленою (зазвичай у жовтий колір), часом нібито полакованою шкірою — восковицею, де відкриваються зовнішні отвори ніздрів. Ноги помірної довжини (крім довгоногого птаха-секретаря), але дуже сильні, із серпоподібно вигнутими гострими пазурами.

 

     Поширені соколиноподібні по всьому світу: немає їх тільки в Антарктиці й на деяких океанічних островах. У північних і помірних широтах більшість видів є перелітними, а частина видів осіла й кочує поза сезоном розмноження. Тривалість життя соколиноподібних досить значна. Великі орли, кондори й грифи доживають у природі приблизно до 50 років, невеличкі орли, шуліки, канюки, яструби й т. и. живуть 15—25 років, дрібні яструби й соколи — 5—15 років.

      Гніздяться один раз на рік, кондори й деякі орли — через рік. Гнізда влаштовують зазвичай на деревах, іноді в дуплах, на скелях, на землі. Нерідко займають готові гнізда (наприклад, всі справжні соколи), побудовані представниками інших видів хижих птахів, воронових, чапель і т. п. Як правило, та сама пара рік у рік займає ту ж саму гніздову ділянку.

    Висиджує яйця головним чрном самка, самець заміняє її лише на нетривалий час. Великі види висиджують майже 2 місяці, види середньої величини — приблизно місяць. Пташенята з’являються добре опушені і зрячі, але мають потребу в годівлі, обігріві й захисті від ворогів.

     Соколиноподібні ведуть денний спосіб життя (звідси їхня колишня назва — денні хижі птахи), лише деякі з них полюють у сутінках. Більшість соколиноподібних відповідає другій назві ряду — хижі птахи. Вони м’ясоїдні, тобто годуються в основному хребетними тваринами: ссавцями, птахами, рептиліями, амфібіями, яких добувають активним полюванням. Але серед них чимало видів (особливо дрібних соколів), які полюють майже винятково на комах. Грифи, кондори й каракари харчуються падаллю.

     Епоху відродження переживає зараз полювання з ловчими птахами, початок якого сягає глибокої стародавності. Достовірне зображення сокольничого з мисливським соколом знайдено при веденні розкопок Хорса- бада на Середньому Сході, що процвітав за 750 років до нашої ери. У Європі розквіт соколиного полювання припав приблизно на XII—XVII ст., а занепад — на кінець XIX ст. У Київській Русі полювання з ловчими птахами відоме принаймні з X ст. У Середній Азії з беркутами полювали, імовірно, ще раніше. В якості ловчих птахів використовували, головним чином, соколів (кречет, сапсан, шахіи, балабан, лагар, дербник), яструбів (тетерев’ятник, яструб Купера, перепелятник), а в Азії також орлів (беркут).