Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

П'ятниця

Конспект уроку

з біології

9-А клас

10.04.2020

Тема. Репродуктивне здоров’я.

1. Що таке репродуктивне здоров’я?

     Репродуктивне здоров'я - це можливість зачати, виносити і народити здорову дитину. Його збереження - завдання і жінки, і чоловіка, хлопчика та дівчинки. Кожна вагітність повинна бути бажаною, а батьки майбутньої дитини - здоровими.

2. Від яких чинників залежить репродуктивне здоров’я?

      Стан репродуктивного здоров'я багато в чому визначається способом життя людини, відповідальним ставленням до власного здоров'я, а також рівнем її інформованості з питань репродуктивного здоров'я, можливостей його збереження та реалізації репродуктивних прав.

      Поняття «репродуктивне здоров'я» і «репродуктивні права» нерозривно пов'язані, оскільки право на репродуктивний вибір – це визнання права людини приймати вільні і самостійні рішення про своє репродуктивне здоров'я, в тому числі народження дітей, час та проміжки між їх народженням, в т.ч. право приймати рішення щодо дітонародження без дискримінації, погроз і насильства, а також визнання права на отримання відповідної інформації. Право на репродуктивний вибір, планування сім'ї, охорону репродуктивного та сексуального здоров'я відноситься до основних прав людини.

  Основні зусилля суспільства потрібно спрямувати не на попередження небажаної вагітності та збереження статевого здоров'я, ана реалізацію репродуктивного права, як основного права людини.  Для цього потрібно знати причини через які це право порушується та спрямувати роботу на усунення даних чинників.

До них відносяться наступні

1. Інформаційна необізнаність

    Проблема нестачі інформації як про особливості підліткового організму і статевого життя, так і про заходи запобігання від небажаної вагітності та інфекційних захворювань є, мабуть, основною і першочерговою.

     Тут виникає одвічне питання про те, на чиїх плечах лежить відповідальність за інформування підлітків про делікатні питання статевого дозрівання та статевої гігієни. З одного боку, дитина виховується в сім'ї, яка повинна бути зацікавлена у гармонійному розвитку свого чада і його здоров'я. З іншого боку, у віці 6 – 7 років батьки розділяють виховну функцію з освітньою установою й питання інформування та профілактики раннього статевого життя і її наслідків стають прерогативою школи.

    Насправді все ще гірше: батьки вважають, що немає необхідності розмовляти зі своєю дитиною на ці делікатні і бентежачі теми, що дитина сама про все дізнається так чи інакше у школі чи від подруг. У результаті, поки дорослі люди вирішують і сперечаються щодо того, хто повинен просвітити підлітка з усіх цих питань, самі підлітки заявляють про свою дорослості раннім і небезпечним сексом.

2. Соціальні фактори

       Ще однією важливою причиною можна назвати неблагополучне соціальне та економічне становище дівчинки підлітка. Згідно зі статистичними даними, наведеними різними літературними джерелами, високий показник підліткової вагітності характерний для слабо розвинених і економічно неспроможних країн. Найчастіше, народження дитини стає джерелом доходу для сім'ї за рахунок допомоги.

3. Немає взаєморозуміння в сім'ї

      Є мабуть ще один, дуже важливий момент, на якому хотілося б зупинитися докладніше. Справа в тому, що часто на інтимну близькість дівчинку-підлітка штовхає відсутність емоційної близькості в сім'ї, відсутність відчуття прийняття і любові з боку значущих дорослих.

     Як видно, проблеми збереження репродуктивного здоровя підлітка багатопрофільні, мультидисциплінарні і стосуються не тільки різних аспектів життя людини, але і всіх вікових етапів, через які він проходить.

9 - А, українська література                                            Дата 10.04.2020

Тема. Суспільно-історичні, культурні  обставини становлення нової української літератури. Літературний процес кінця ХVIII – першої половини ХІХ ст. Духовне поневолення нації. Життя народу − предмет художнього зображення. Актуальність фольклорної традиції.

   ТЛ: літературний напрям, течія.

 

Основний зміст уроку

Суспільно-історичні умови розвитку України наприкінці XVIII ст. були надзвичайно складними. Відбувалося духовне й фізичне поневолення нації:

у 1764 р. російським царатом скасовано гетьманство;

1775 р. Катерина II підписала сумнозвісний для українців указ про скасування Запорозької Січі; повністю ліквідовано українську автономію на Лівобережжі, унаслідок чого Україна перетворилася на численні новоросійські та південно-західні губернії Російської імперії;

1783 р. імператриця Катерина II законодавчо ввела кріпосне право — ганебну сторінку в нашій історії, коли селянам заборонялося переходити від одного поміщика до іншого; спеціальним указом зрівнювалась у правах із російськими дворянами українська шляхта, яка почала захоплювати козацькі й військові землі, а селян перетворювати на кріпаків.

У цей час Правобережжя перебувало в складі Польщі, а ще частина українських земель — Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпатська Україна — опинилася під владою Австрії.
 Невдоволені селяни зі зброєю в руках раз у раз виступали на захист своїх прав. Найбільші стихійні повстання відбулися в 1768 р., в історії вони відомі як Коліївщина, 1789 р. — у с. Турбаях на Полтавщині. На Поділлі на початку XIX ст. діяв знаменитий народний месник Устим Кармелюк, який понад 25 років очолював антикріпосницькі виступи селян.

Соціальне гноблення народу підсилювалося жорстокими національними утисками. Українці, згідно з інструкцією російської цариці, підлягали суцільній русифікації: скрізь закривали українські сільські школи; заборонялося вивчення української мови в колегіумах і Києво-Могилянській академії; мовою викладання стала російська; припинилося друкування українських книжок.

Наприкінці XVIII ст. російська мова стає літературною мовою в Україні. Для широких народних мас збереження рідної мови, пісень і звичаїв було однією з форм боротьби проти соціального та національного гніту за свої права на життя.

У цей період поширюються Ідеї пізнання світу й самопізнання людини, вільнодумство й антикріпосницькі настрої. У красному письменстві виникає рух, спрямований на створення самобутнього національного мистецтва, різноманітного за художніми формами та засобами.

В умовах цих суспільних катаклізмів, утисків, заборон ідея національної специфіки літератури, вільного вияву творчих здібностей індивіда отримує загальне визнання й поширення. Це був час появи після письменника-філософа Г. Сковороди на новому історичному етапі життя України епохальної постаті для національної культури та літератури -- Івана Котляревського, зокрема його знаменитої «Енеїди».

З благословення І. Котляревського українська література і мовою, і способом вислову, і героями стала ближчою до життя народу, відтворювала його душу, думки, ідеали, прагнення та потреби.
 Наприкінці XVIII — на початку XIX ст., у час слов'янського відродження — «весни народів», зростає зацікавлення фольклором. Українські народні пісні, описи обрядів друкують у Петербурзі, Москві, Варшаві («Опис українського весілля» Г. Калиновського, «Спроба зібрання українських народних пісень» М. Цертелєва, збірки українських пісень запису М. Максимовича, П. Лукашевича, альманахи «Русалка Дністрова» «Руської трійці» — Я. Головацького, М. Шашкевича, І. Вагилевича, «Запорозька старовина» І. Срезневського).

Фольклорна традиція як носій народності мала в цей період визначальний вплив на українську літературу.

Історія українського письменства

Бувають в історії народів дати, які немовби розкривають надвоє їхнє життя і кладуть межу високу посеред рівного шляху історичних подій... Ми маємо таку історичну дату — це пам'ятний в історії України 1798 рік. Того року прилетіла перша ластівка українського національного відродження — невеличка книжка, од якої не тільки початок нового українського письменства рахуємо, а й новий етап позначаємо в історії українського народу (С. Єфремов).

Просвітництво, класицизм, реалізм
 Для розуміння особливостей стилю письменника треба бути обізнаним із літературознавчими поняттями літературний напряммистецька течія.

Літературний напрям — конкретна складова частина літературного процесу, породжена творчістю представників одного художнього методу, яка характеризується спорідненістю стильових ознак та існує в межах однієї епохи й нації. Наприклад, художні напрями наприкінці XVIII — на початку XIX ст.: класицизм, романтизм, сентименталізм, реалізм.

Вужчим поняттям, ніж літературний напрям, є мистецька течія. Мистецька (художня) течія — спорідненість творчих принципів митців на підставі схожих естетичних засад. Наприклад: просвітницький реалізм«шкільний» класицизм.

     У XVIII ст. всі європейські країни, у тому числі й Україну, охопив могутній ідейний рух — Просвітництво. Його характерною рисою була віра в усепереможну силу освіти й розуму, утвердження нового світогляду, істинних уявлень про світ, а в літературі головною була настанова на художню правду. Це стало визначальною особливістю всієї творчості І. Котляревського. Провідними стають основні художні напрями — класицизм, романтизм, початкові форми реалізму.

Домашнє завдання

  1. Опрацювати теоретичний матеріал, записати короткі тези до теми

  2. Вивчити теорію літератури: літературний напрям, мистецька течія

 

Конспект уроку

з географії

9 – А  клас

10. 04. 2020 р.

Тема.  Географія основних видів транспорту у світі.

Вивчення нового матеріалу.

  1. Загальна характеристика транспорту світу.

          Транспорт є один з найважливiших видів діяльності людини у сучасному світі. Він забезпечує функціонування світового господарства і потреби людей в усіх видах перевезень. Транспорт є основою міжнародного географічного поділу праці. Усі транспортні шляхи світу утворюють світову транспортну систему. Різні види транспорту використовують їх залежно від конкретних умов.

  1. Види транспорту.

Залізничний транспорт.

              Першу залізницю було збудовано у Великій Британії в 1825 р. Проте основна залізнична мережа склалася на початку XX ст. Нині залізниці є приблизно в 160 країнах світу,  і цей вид транспорту посідає 2­-ге місце в світі за вантажо- та пасажирообігом. Існують країни, де залізниць немає зовсім, наприклад Афганістан, Лівія, Чад, Нігер, Папуа­ Нова Гвінея, деякі країни - архіпелаги, які складаються з дрібних островів.

У наш час загальна довжина залізниць становить 1,37 млн кілометрів. Так, за останні півстоліття зросла залізнична мережа в Китаї та Індії, водночас у США та Франції вона скоротилася майже в 1,5 раза, у Великій Британії – удвічі. Залізниці витісняються автошляхами та авіаційними лініями. Проте лідером за довжиною залізниць залишаються США – майже 21,5 % їх світової протяжності. За ними йдуть Китай (14 %), Росія (6,4 %), Індія (4,6 %) та Канада (3,4 %). Серед країн Європи протяжністю залізниць вирізняються Німеччина, Франція, Італія, Україна та Польща.  Працюють швидкісні дороги у США (Бостон – Вашингтон), Росії (Москва – Санкт­ Петербург, Санкт­Петербург – Гельсінкі (Фінляндія), Москва – Нижній Новгород), Республіці Кореї (Сеул – Пусан), Узбекистані (Ташкент –Самарканд). Проектується значне розширення мережі швидкісних залізниць у США, спорудження у Польщі, Канаді, Бразилії, Аргентині.  У наш час залізниці прокладають і під дном моря в тунелях. В Японії споруджено найдовший залізничний тунель «Сейкан» (54 км), 23 км якого пролягають на глибині 100 м під дном протоки між островами Хонсю і Хоккайдо. У 1994 р. було розпочато регулярне залізничне сполучення між Парижем і Лондоном. Відрізок дороги завдовжки 37 км проходить тунелем, прокладеним на глибині 40 м під дном протоки Ла­Манш.

Автомобільний транспорт.

             Нині на автомобільний транспорт припадає 70 % усієї довжини світової транспортної мережі, а кількість автомобілів неухильно зростає. Довжина автодоріг становить 64,3 млн км. Найбільшу довжину автомобільних доріг мають США (10 % світової автомережі), Індія (7,5 %), Китай (7 %), Бразилія (2,8 %), Росія (2,2 %), Японія (1,9 %).  Найбільша густота автодоріг – у країнах Європи та в Японії. Важливу роль відіграють міжнародні транспортні коридори, які сполучають протилежні береги материків: наприклад європейський маршрут E85 (від Балтійського моря до Чорного), Трансамазонське шосе (від східного берега Південної Америки до західного), Панамериканське шосе (від Канади до Аргентини). Прокладена через Сахару асфальтована дорога сполучила узбережжя Середземного моря з країнами Гвінейської затоки. Трансазійська магістраль пролягла через території 15 держав регіону.

Водночас автомобільний транспорт є неекологічним. Автомобілі дають половину всіх шкідливих викидів в атмосферу. Нині намагаються застосовувати нові види палива, які менше забруднюють довкілля: рідкий водень, спирт, природний газ. Створено автомобілі, що працюють на сонячних батареях. Переходять до масового виробництва електромобілів. Однак автотранспорт залишається найбільш аварійно небезпечним. У світі під колесами автомобілів щорічно гинуть близько 200 тис. осіб. Виходом із цієї ситуації є поліпшення якості доріг та підвищення культури водіння.

Морський транспорт.

         Одним з найдавніших видів транспорту є морський, проте й нині він зберігає свою першість у вантажоперевезеннях. 70 % світового товарообігу припадає саме на нього.  Сучасний торговельний флот світу налічує понад 80 тис. морських суден, які плавають під прапорами близько 160 держав. Основним товаром, який перевозять морем, є нафта, тому майже 1/3   всього торговельного флоту становлять судна для рідких вантажів – танкери (від англ. tank – бак, цистерна). У них також перевозять кислоти, спирт, патоку, китовий жир, а останнім часом – скраплений газ. Найбільше портів у Європі – понад 900. Основним показником роботи порту є його вантажообіг. Найбільшими вважаються морські порти, що приймають понад 50 млн. тонн вантажів щороку. Універсальних портів­велетнів у світі понад 70. Найбільшим морським портом світу є Шанхай у Китаї. Через нього проходить 697 млн. тонн вантажів щороку.  До найбільших портів світу належать також Сінгапур (561 млн. тонн на рік) та Тяньцзінь у Китаї (477 млн. тонн на рік). Найбільше велетенських портів мають Китай, США та Японія. Найбільшим портом у Європі є Роттердам у Нідерландах (440 млн. тонн на рік). Його називають «морськими воротами» Європи. У ньому одночасно можуть розміститися 375 суден. Це шостий у світі за вантажопотоками морський порт. До найбільших європейських морських портів належать Антверпен (Бельгія), Гамбург та Бремен (Німеччина), Марсель та Гавр (Франція), Валенсія та Барселона (Іспанія), Трієст та Генуя (Італія), Берген (Норвегія). Серед морських портів США найбільші – Х’юстон, Нью-Йорк, Лонг-Біч (біля Лос­Анджелеса), в Африці – Дурбан (Південна Африка), Порт-Саїд (Єгипет), в Австралії – Мельбурн. Найважливіші міжнародні морські транспортні коридори проходять Атлантичним океаном.

Внутрішній водний транспорт.

Внутрішній водний транспорт використовує  для судноплавства річки, озера та внутрішні судноплавні канали. Він обслуговує переважно внутрішні потреби держав і поступається за пасажиро-­ та вантажообігом перед іншими видами. Найбільший річковий та озерний флот мають США, хоча за протяжністю внутрішніх водних шляхів вони поступаються Китаю та Росії. У США 3/4 усіх шляхів припадають на штучні водойми, в тому числі найдовший – Береговий канал (5 580 км). Головним районом внутрішнього судноплавства Північної Америки є система Великих Американських озер та річка Святого Лаврентія. Для внутрішніх перевезень у США важливе значення має річка Міссісіпі. У Європі найбільшими міжнародними судноплавними річками є Дунай і Рейн; в Азії – Тигр, Ганг та Меконг; в Африці – Ніл, Нігер та Замбезі; в Латинській Америці – Парана і Ріо-Гранде. Для внутрішніх перевезень у Росії найбільше використовуються річки Волга, Об, Єнісей, Лена та кілька судноплавних каналів, що сполучають Балтійське море з Чорним та Каспійським; у Китаї – Янцзи та Великий канал; у Бразилії – Амазонка.

Трубопровідний транспорт.

Цей вид транспорту є найдешевшим для доставки рідких та газуватих вантажів. Нині трубопровідний транспорт посів 3-­тє місце за вантажообігом, поступившись лише морському та залізничному. Він перекачує 97 % нафти та майже весь природний газ.

Трубопроводи є у 125 країнах світу. Їх загальна довжина перевищує 3,6 млн км. З них 2,9 млн км становлять газопроводи, майже 300 тис. км – нафтопроводи, решту – продуктопроводи, якими транспортують різні хімічні речовини (амоніак, етилен, гас тощо). За довжиною трубопроводів провідні місця посідають США (2,2 млн км), Росія (260 тис. км), Канада (100 тис. км), Китай (86,9 тис. км) та Україна (45,6 тис. км). Найдовший у світі нафтопровід працює у Китаї – 8 700 км. Він починається у Туркменістані й тягнеться територією Китаю до гирла річки Янцзи.

Повітряний транспорт.

              Наймолодшим є авіаційний транспорт. Він за темпами розвитку випереджає всі інші види транспорту. Через високу собівартість перевезень повітряний транспорт використовуються для транспортування вантажів, що швидко псуються: тропічних фруктів, екзотичних квітів, а також пошти й коштовностей. Роль повітряного транспорту в перевезеннях людей зростає. За цим показником він поступається лише автомобільному та залізничному, а в міжконтинентальних перевезеннях є навіть першим. Перші позиції за авіаперевезеннями пасажирів посідають США, Японія, Велика Британія, Канада, Франція, Німеччина, Австралія. 55 % усіх перевезень припадають на міжнародні лінії, 45 % – на внутрішні.  Основу світового повітряного транспорту становить мережа аеропортів. У світі їх налічується близько 25 тис. Найбільшими вважаються аеропорти, пасажирообіг яких становить понад 10 млн осіб на рік. Значна їх частина розташована у США. Найбільше пасажирів приймають аеропорти «Хартсфілд-Джексон» (Атланта) у США (92,5 млн) та інші.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ.

  1. Опрацювати конспект  ( уважно причитати, вивчити  ).

  2. Дайте загальну характеристику транспорту світу.

  3. Назвіть види транспорту .

  4. За допомогою географічного атласу  нанести на контурну карту основні види транспорту світу.

9 – А клас Правознавство

Тема. Які основні обов’язки закріплює Конституція України

ІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф 12. 3­­ (підручник Основи правознавства Ратушняк 9 клас)

Посилання на електронну версію підручника:

https://pidruchnyk.com.ua/1026-pravo-ratushnyak-9klas.html

Трудове навчання

Тема. Пошиття м’якої іграшки з шкарпеток.

Ми з вами вже вивчали розділ «М’яка іграшка», а сьогодні я пропоную вам, повторити, пригадати отримані знання і навички. Іграшки – завжди приємний подарунок, а особливо, коли вони виготовлені своїми руками.

 

Працюєте згідно інструкцій, що зображені на малюнку.

Дотримуєтесь правил безпечної роботи!

Шов застовуємо «назад голкою», отвір зашиваємо потайним швом, цим же швом пришиваємо дрібні деталі до основної.

 

 

 

 

Для більш наглядного розуміння можете перейти поссилці

https://www.youtube.com/watch?v=Wy5gthMIBJI

домашнє завдання

  1. Пошийте котика за інструкційною карткою.

  2. Сфотографуйте процес виконання роботи: початок та кінцевий результат.

  3. Відправте фотографії на мою електронну адресу steculan@gmail.com