Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

П'ятниця

10.04.2020р.

Літературне читання

Тема. Василь Сухомлинський «Легенда про Золоте Зернятко Істини».

  1. Уважно  прочитайте.

Легенда про Золоте Зернятко Істини

      У батька було два сини. Коли вони виросли й могли вже тримати в руках заступа, батько сказав їм: "Беріть заступи, підемо копати поле". Копають вони й копають, і видалася праця братам важкою і незрозумілою.

— Для чого ми копаємо? — питають вони.— І взагалі, для чого ми живемо на світі?

     Батько й каже синам:

— Бачите цю велику гору? — І показав рукою на величезну гору, вершина якої вкрилася хмарами.

— Бачимо,— відповіли сини.

— У цій горі — Золоте Зернятко Істини. Можливо, десь у глибині, можливо, на поверхні — ніхто не знає. Кажуть люди: хто знайде це Зернятко, той зрозуміє, для чого людина живе на світі, для чого працює, для чого копає землю і сіє хліб, споруджує будинки і думає про зірки. Ідіть, сини, шукайте Золоте Зернятко Істини.

      Підійшли брати до гори, а вона величезна й висока, за день не обійдеш навколо, за три дні не зійдеш на вершину. Як же шукати Золоте Зернятко Істини? Стали брати біля підніжжя гори. Старший — з одного боку, молодший — з іншого. Почали копати гору, пересипаючи землю жменя за жменею. Золотого Зернятка не було.

     Молодший брат підійшов до старшого і каже:

— Я більше не буду копати. Не хочу стати рабом цієї гори.

    Старший відповідає:

— Хоч і все життя доведеться копати, а я все-таки знайду Золоте Зернятко Істини. Тому що я не раб, а вільна людина. А ти раб, бо не хочеш дізнатися, для чого ми живемо на світі, для чого копаємо землю і сіємо хліб, споруджуємо будинки й думаємо про зірки.

      Пішов молодший брат, поселився на березі річки — курінь збудував, рибу ловить і юшку варить. А старший брат копає і копає, кожну жменю землі у порох розтирає. Золоте Зернятко Істини шукає.

   Десять років копав старший брат гору, жодного дня не відпочивав. Нарешті, на одинадцятий рік, коли вся гора була розкопана й пересипана на нове місце, знайшов старший брат на самому дні гори Золоте Зернятко Істини. Воно було маленьке, як мачинка. Поклав старший брат Зернятко на долоню, і яскраве світло Істини осяяло весь світ. Дізнався старший брат, для чого людина живе на світі, землю копає і ниву засіває, споруджує будинки й про зірки думає.
      Пішов старший брат по землі, побудував Щастя для всіх людей. І став Могутнім і Непереможним. Тому що він — Вільна Людина.

    А молодший брат живе в убогому курені, одяг на ньому порвався, відро, в якому він юшку варив, продірявилося, їсть він сиру рибу і водою болотною запиває. Тому що він безвільний раб — раб свого ледарства, неробства і невігластва. Тому що справжня свобода — в умінні працювати день і ніч для того, щоб пересунути гору з місця на місце, побудувати Щастя для людей.

Василь  Сухомлинський
 

  1. Виведіть  основну думку тексту.

  2. Стисло  перекажіть.

Українська  мова

Тема. Будова тексту (зачин, основна частина, кінцівка).

Текст — немов будинок. Він має свій початок. Будинок починають будувати з фундаменту. Текст починають будувати з одного чи кількох речень, що становлять його початок, або зачин. У зачині коротко повідомляється те, про що йтиметься в тексті.

     Далі у будинку зводять стіни, у тексті — складають основну частину. З неї ми дізнаємося про основне, головне, про що хотів повідомити автор у тексті.

       Будинок завершується дахом. А в текстах має бути висновок. Це кінцівка тексту.

      Отже, будова тексту така: зачин, основна частина, кінцівка.  Кожна із  цих  частин  пишеться з абзацу.

 

Наприклад:

Пригода

     Я йшла лісом і збирала кольорові листочки.

    Біля мене заворушилася висока травичка. Я торкнула її ногою. Та це ж їжачок!

    Він збирає осінні листочки. 3 них їжачок зробить

м 'яку постіль на зиму.

  Завдання:

  1. Вивчити  назви  частин  тексту.

  2.  Розділи  текст  на частини, назви їх, правильно  їх  запиши (з абзацу).

Хропунчик

Пішли ми в березовий гай по опеньки. Тиша навкруги. Спокій. Тільки в золотому листі сонячні зайчики в піжмурки грають.Коли чую — хтось хропе. Тихенько так, ніжно. Цікаво, хто це?Підходжу обережно до куща, розгортаю листя. А там —їжачок! Ох,  ти ж хропунчик. Уже  зимувати вклався. Я  нагорнув на нього  побільше  листя. Приємних тобі снів аж до весни.