Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

П`ятниця

9-Б      Алгебра

Тема.  Числові  проміжки (продовження)

Числовий  проміжок – це    множина  всіх  чисел  координатної  прямої,  які задовольняють  певну  умову.

Оскільки у нерівностей нескінченна множина розв'язків, записати всі неможливо. Розв'язки можна відобразити на осі координат. Відображений на осі координат розв'язок нерівності можна записати у вигляді числового інтервалу  або  проміжку.

 

Вигляд нерівності та позначення точки на осі координат (зафарбована або порожня) 

Запис приналежності кінцевої точки інтервалу

 або 
 (кінцева точка включена)

[або] -
квадратні дужки

< або >
о (кінцева точка виключена)


(або) - 
круглі дужки

  

Можливі  такі   варіанти  числових  проміжків:

 

x>a
 

 

x(a;+∞) 

  

 xa 

 

 x[a;+∞)

 

 xa 

 

 x(−∞;a]

 

 x<a
 

 

 x(−∞;a)

 

Завдання. Зобразити  на  координатній  прямій  проміжок:

а) (-2;1)

                                                                                        

             -2                                     1

                    Б) (1;5]

                                                                                        

  1. 5

ДОМАШНЄ    ЗАВДАННЯ

Зобразити  на  координатній  прямій  проміжки:

А)    [4;6),     (-1;7),    [ 3;7],      (-4;2],  (4;6] ,    [0;2].

Б) Х>5;      Х≤-4,   Х≥0,   Х<-2.

 

9 – Б клас          Правознавство

Тема. Право на освіту.

І. Матеріал

В Україні встановлені такі освітні рівні: початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта.

Загальноосвітній навчальний заклад — навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту.

Типи навчальних закладівзагальної середньої освіти:

Середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів; Гімназія Колегіум; Спеціальна загальноосвітня школа – інтернат; Спеціалізована школа (школа – інтернат); Ліцей Загальноосвітня школа – інтернат; Загальноосвітня санаторна школа (школа – інтернат).

Права учнів:

Користуватися майном, матеріальною базою навчаль­ного закладу. Отримувати пільги, передбачені законодавством під час відвідування культурних закладів. Брати участь у конкурсах, олімпіадах тощо. Брати участь в управлінні навчальним закладом через органи учнівського самоврядування. Обирати навчальний заклад, програми, за якими ведеться навчання.

Права вчителів:

Брати участь у роботі органів громадського самоврядування закладу. Підвищувати рівень своєї кваліфікації Вільно обирати форми, методи і засоби навчання. Захищати професійну честь і гідність.

Права батьків:

Обирати для своїх неповнолітніх дітей навчальний заклад і форми навчання. Брати участь у роботі шкільних органів самоврядування. Захищати права та інтереси дітей.

Обов'язки учнів:

Здобути повну загальну середню освіту. Дотримуватися законодавства, статуту школи, моральних, етич­них норм. Сумлінно оволодівати знаннями Поважати права інших учасників навчального процесу.

ІІ. Домашнє завдання

1. Підготувати проект на тему ПРАВО НА ОСВІТУ В УКРАЇНІ.

 

 

Хімія 9-Б клас

13.03

Тема.  Розчинність речовин, її залежність від різних чинників. Насичені й ненасичені, концентровані й розведені розчини.

  1. Що таке розчинність  речовин?

Здатність речовин розчинятися у будь-якому розчиннику називається розчинністю.

  Розчинність кислот, основ і солей можна визначити, користуючись таблицею розчинності на форзаці підручника хімії.

  1. Від  чого  залежить  розчинність речовин?
      Розчинність більшості твердих речовин (за винятком небагатьох, наприклад, гіпсу, вапна) з підвищенням температури зростає.

Коефіцієнт розчинності — це відношення маси речовини, яка утворює насичений розчин за данної температури, до об'єму розчинника.

  Розчинність залежить від природи розчинника і розчиненої речовини, їх агрегатного стану, температури і тиску (для газів).

  Тиск практично не впливає на розчинність твердих речовин і рідин.
  Розчинність газів буває різна. Деякі гази (водень, інертні гази) малорозчинні у воді. Інші гази (аміак, хлороводень) добре розчинні.


  Розчинність газів зростає при зниженні температури і підвищення тиску.

 

  Основний вплив на розчинення рідин має природа розчиненої речовини і розчинника.

З часів алхімії відомо «золоте правило» — подібне розчиняється у подібному. Так, у полярних розчинниках (вода та інші) добре розчиняються речовини з йонним і ковалентним полярним зв'язками (кислоти, солі, луги). У неполярних розчинниках, як правило, розчиняються речовини з неполярной зв'язком (водень, сірка, вуглець та інші).

Приклад:

Бензин погано розчиняється у воді, але добре - в органічних розчинниках.

  1. Класифікація  розчинів

За ступенем розчинності речовини можна розділити на:

  • практично нерозчинні (аргентум хлорид — 0,0015 г/л);
  • малорозчинні (гіпс — 2 г/л);
  • добре розчинні (цукор — 2000 г/л).

за  вмістом  розчиненої  речовини:

 

Перевір  себе!

  1. Розчинність речовини залежить від:

агрегатного стану розчинника

усіх перерахованих умов

температури

тиску (для газів) і природи розчинника

  1. До добре розчинних у воді речовин відносять:

всі варіанти відповіді підходять

аміак

водень

залізо

  1. Оберіть вірне твердження про вплив різних чинників на розчинність речовин у воді:

розчинність твердих речовин збільшується при підвищенні температури

розчинність газів зменшується при зниженні температури

розчинність газів зменшується при підвищенні тиску

немає правильної відповіді

  1. Оберіть ряд, у якому усі речовини відносяться до практично нерозчинних:

кальцій ортофосфат, натрій гідроксид, калій сульфат

цинк флуорид, аргентум сульфат, кальцій карбонат

кальцій хлорид, калій бромід, натрій гідроксид

алюміній гідроксид, кальцій флуорид, кальцій карбонат

  1. Вкажіть неправильне твердження про коефіцієнт розчинності речовини:

показує, яка маса речовини розчиняється в об'ємі води при даній температурі, утворюючи насичений розчин

показує, яка маса речовини розчиняється в об'ємі води при даній температурі, утворюючи пересичений розчин

всі твердження невірні

відношення маси розчиненої солі, утворює насичений при даній температурі розчин, до об'єму розчинника

 

13.03.20 р.

Українська література

Тема.Історико-мемуарна проза. Загальні відомості про козацькі літописи (Самовидця, Г.Граб’янки, с.Величка) та «Історію русів». Вертеп як вид лялькового театрального дійства.

Ознайомлюючись з літературою Київської Русі, ми з вами відзначили, що надзвичайно високого рівня досягло в ній літописання. Розвивався цей вид творчості й пізніше, в зовсім інших історичних умовах і обставинах. М. Драгоманов підкреслював, що літописи Київської Русі є прямими родоначальниками тих хронік-мемуарів, які було створено за козацьких часів. Водночас козацько-старшинські літописи, які широко розповідають про визвольну боротьбу українського народу 1648–1654 рр.,— це явище унікальне, багато в чому відмінне (і за змістом, і за формою) від літописців київських, тобто староукраїнських.

Найповніше про Хмельниччину, життя народу в той період, його боротьбу за волю і незалежність розповідають літописи Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка. Вони, власне, і становлять вершину українського літописання ХVІІ–ХVІІІ ст. Автори їх — люди бувалі й досвідчені, за плечима яких ґрунтовна освіта в Києво-Могилянській академії, участь в описаних ними епохальних подіях. Видатною пам’яткою кінця ХVІІІ ст. є ще анонімна «Історія русів», в якій знайшли відображення історичні події від часів давніх до 1769 р.

Проза давньої української літератури представлена творамиісторіографічного характеру, зокрема козацькими літописамиХVІІ–ХVІІІ ст. Писалися вони освіченими людьми, вихідцямизі старшинської верхівки. Основними джерелами були спогадисамих авторів, свідчення сучасників подій, давньоруські літописи та хронографи, праці чужоземних історіографів, літературніпам’ятки, народні думи, історичні пісні, перекази. Історичні відомості в козацьких літописах викладені в різних жанрових формах: публіцистичних нарисів, переказів та художніх оповідань,розміщених у хронологічному порядку без зазначених дат абостислих повідомлень за роками.

Історично-мемуарна проза. Загальні відомості про козацькі літописи.«Літопис Самовидця»

Історія авторства і назви твору.

Серед козацьких літописів ХVІІ ст. чільне місце посідає анонімна праця (первинна назва її не збереглася). Видаючи цей рукопис у своїй друкарні, П. Куліш озаглавив його так: «ЛітописСамовидця про війни Богдана Хмельницького і про міжусобиці,які були в Малій Росії по його смерті». Досі ще достеменно невідомо справжнє ім’я людини, що ховалася за псевдонімом «Самовидець», є припущення, що це полковник Ф. Кандиба або підскарбій Р. Ракушка-Романовський, писар І. Биховець. Але можнавпевнено стверджувати, що автор літопису був козаком зі старшини, близьким до верхівки Війська Запорозького.

Тема твору: зображення подій Визвольної війни 1648–1654 рр. під головуванням Б. Хмельницького та післявоєнної доби.

Ідея: возвеличення Б. Хмельницького, його мудрості, сміливості, рішучості, винахідливості, людяності і водночас засудження тих, хто намагався підступним, зрадницьким шляхом заволодіти гетьманського булавою після смерті видатного народного ватажка.

Основна думка: героїчні сторінки історичного минулого є свідченням того, що народ повинен ушановувати видатних оборонців рідної землі і зневажливо ставитися до ворогів — як внутрішніх, так і зовнішніх.

 «Літопис Григорія Граб’янки

 Відомості про автора твору

Г. Грабянка походить з козацького роду, вчився у Києво-Могилянській академії. Спочатку був гадяцьким сотником, пізніше — полковником.

Історична довідка щодо написання твору.

Цей літопис присвячений воєнним діям, що відбувалися у 1648–1654 рр. Уперше він був надрукований у Києві 1854 р. Відомо, що Г. Грабянка — людина книжна, добре обізнана з літописами польськими й українськими. Головним завданням твору автор вважає докладне висвітлення подій Визвольної війни, зберегти для нащадків опис героїчних справ українського козацтва.

У творі наводяться тексти багатьох державних актів, гетьманських універсалів, грамот, договорів.

Тема: зображення подій Визвольної війни 1648–1654 рр., коли під керівництвом Б. Хмельницького українському козацтву вдавалося перемагати польсько-шляхетських та татарських загарбників.

Ідея: уславлення Богдана Хмельницького — людини розумної, освіченої, обізнаної у військовій справі і прагнень народу; засудження Брюховецького і Тетері, які нечесним шляхом захопили владу, розчленили українські землі, не цікавилися життям народу, були байдужі до його страждань, дбали тільки про особисті інтереси, збагачувалися пограбуванням держави

й трудящих.

Основна думка: народ підтримує, висловлює свою вдячність, пошану тому вождеві, який уболіває за них і відстоює їх інтереси, а не навпаки, змушує поневірятися, терпіти гноблення і приниження.

«Літопис Самовидця».

Інформація про автора (Самуїла Васильовича Величка).

 Знаємо про С. Величка дуже небагато. Народився він, як гадають учені, близько 1670 р. на Полтавщині в козацькій родині. Закінчив Києво-Могилянську колегію, знав старослов’янську, польську, латинську, німецьку мови. На службу до канцелярії Величко потрапив уже немолодим, майже сорокарічним, і був це, як підкреслює Валерій Шевчук, «не такий вже типовий канцелярист». Чому нетиповий? Бо не дбав про власну вигоду, навряд чи мав маєтки, якесь багатство, зате глибоко вболівав за долю України. А був тоді час дуже складний. У жовтні 1708 року І. Мазепа з частиною козаків переходить на бік шведів, інша частина козацтва залишається на боці російському. Перед цим у липні страчують Величковського патрона — В. Кочубея, а Величко надовго потрапляє до в’язниці. Ярослав Дзира припускає, що вийшов він на волю аж 1715 року завдяки сприянню сина Кочубея. Відтоді літописець жив на Полтавщині і «в селі Жуках повіту Полтавського, року 1720» закінчив свій фундаментальний твір. Певно, була ця робота дуже копітка і виснажлива, бо наприкінці життя свого Величко осліп.

Історія написання твору.

Цей монументальний історичний літопис був опублікований у 1848–1864 рр.

С. Величко заглиблюється в козацькі літописання, студіює віршовану книгу польського автора Самуїла Твардовського «Війна домова», праці німецького автора, історика Самуїла Пуфендорфія і діаріуша Самійла Зорки, писаря та секретаря Хмельницького. Джерелами Величкової праці стали твори не лише «трьох Самійлів», а й інших авторів, документи, акти, універсали, іменні реєстри, топографічні описи і власні спостереження та враження.

Не тільки історичні документи були джерелами літописця, а й народні легенди, перекази, приказки та прислів’я, якими пересипана мова твору. Оповідання Величка про подвиги Сірка, козацькі походи в Крим, татарський напад на Січ, про Хмельницького і Барабаша засвідчують неабиякий літературний хист літописця, як, до речі, і своєрідна, відмінна від канонічної, інтерпретація ним біблійних сюжетів про Каїна та Авеля, Вавилонську вежу, Йосипа та його братів, царя Соломона, Содом та Гоморру й ін.

Тема: зображення і водночас розмірковування автора над подіями національно-визвольної війни українського народу, часами страшної Руїни після смерті Хмельницького, її причинами і наслідками.

Ідея: висловлення любові автора до України і тривога за її долю; вболівання за нерозважливі вчинки її дітей, зокрема незгоду серед самих українців.

Основна думка: не лише на Нужду з Бідою, яку принесли  загарбники на Україну, перекладає вину за понівечення рідної землі С. Величко, а й із гіркотою та сумом визнає, що причини трагедії потрібно шукати і в собі — у притаманній українцям легковірності, нерішучості, безпечності, в тому, що народ український «мало роздумує про минулі, теперішні й майбутні речі та події. Він завжди схильний і до внутрішньої негоди поміж себе».

«Історія русів»

Історія написання твору.

Історично достовірні факти тут переплітаються з художнім домислюванням, допущено чимало неточностей і помилкових тверджень. Це пояснюється тим, що автор широко використав розповіді учасників визвольної війни, народні перекази, легенди, історичні пісні, думи, не перевіряючи достовірності викладених фактів.

«Історія русів» уперше опублікована в 1846 р. Створення літопису є спробою всеосяжного огляду історії українського народу у національному і патріотичному ключі від найдавніших часів до подій 1769 р.

Авторство літопису.

Існує багато припущень щодо автора твору. Повна назва його — «Історія Русовъ, или малой Росіи, сочиненіе Георгія Конискаго Архієпископа Белорускаго». Згодом дослідники зійшлися на думці, що книга не належить його перу. Існувала версія, що це написав Григорій Полетика — виходець з української шляхти, палкий патріот, який обіймав значну посаду у правлячих колах тогочасної Росії. Інші дослідники твердять, що це праця Григорія та Василя Полетик, про що свідчить їхні листи, у яких згадується про роботу батька і сина над якоюсь історією. Вірогідно, що автором «Історії» був Олександр Безбородько, адже твір знайдено в його маєтку, та й у листах є згадка про історичну працю, якою він займається, але він був високим сановником Російської держави (канцлером).

У передмові до «Історії Русів» В. Шевчук висловлює думку про авторство Архипа Худорби, адже існують свідчення про те, що в його маєтку була якась історія «супроти уряду написана». Це припущення є одним із найвірогідніших.

Таким чином, автор жив у 2-й пол. ХVІІІ ст., навчався у Київській академії, належав до старшини, жив на Чернігівщині, відзначався вільнодумством, патріотизмом, мав широкий політичний світогляд, негативно ставився до російського самодержавства. О. Пушкін так висловився про автора літопису: «Шляхетне серце у нього в грудях під чернечою рясою».

Тема: розповідь про історичний розвиток України від давнини до другої половини ХVІІІ ст., зображення центральної події твору — національно-визвольної війни 1648–1654 рр.

Ідея: засудження польської шляхти, що чинила постійні утиски, нещадно грабувала український народ; колонізаторської політики російського самодержавства, сваволі царських чиновників, посилення кріпацтва.

Основна думка: історія південно-східних слов’ян починається від часів Яфета (сина біблійного Ноя), родоначальника цих племен, а Київська Русь — першодержава тільки українського народу.

Домашнє завдання

Виразно читати та аналізувати літописи.

13.03.20 р. Українська мова

Тема. Складні речення з підрядним зв’язком. Тренувальні вправи.

Вправа 1

Випишіть складнопідрядні речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Люблю коли із неба місяць круторогий туманно дивиться в вікно. Мамина білесенька хустина світиться у рідному вікні. Змалку його обступали білі стіни на яких висіли вишиті маминими руками рушники. Він постукав у віконце щоб мати відчинила йому двері прислухався до її ходи. Якщо комусь дано слово то обов’язково дається і його відчуття. Той хто зневажливо ставиться до рідної мови не може і сам викликати поваги до себе.

Вправа 2

З’ясуйте, у яких реченнях слово що є сполучником, а в яких сполучним словом. Не сумуй, моя тополе, що дощі, не сумуй посеред поля уночі. Ми працю любимо, що в творчість перейшла. Могутні дуби, що густо лавою стояли, понад озером, повилися густими тінями. Треба показати, пояснити, що світ наш не замерзає і не згасає.

Домашнє завдання

Скласти 8-10 складнопідрядних речень.