Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

П`ятниця

Українська мова, 13.03.20р. 

Тема:Тренувальні вправи на закріплення родових форм іменника.

Тема. Еубактерії та архебактерії.

  1. Що таке бактерії?

     Бактерії — мікроскопічні, переважно одноклітинні, організми, для яких характерна наявність клітинної стінкицитоплазми, різних включень, відсутність ядрамітохондрійпластид та інших органел. Вони зазвичай мають клітинні стінки, як рослинні та грибні клітини, але бактеріальні клітинні стінки зазвичай зіткані з пептидогліканів. Більшість з них дуже малі, зазвичай тільки 0,5—5,0 мкм у своєму найбільшому розмірі. Деякі бактерії (наприклад, мікоплазми) настільки дрібні, що можуть проходити крізь бактеріальні фільтри.

     Бактерії — це найпоширеніша група організмів. Вони присутні у ґрунті, воді, повітрі та як симбіонти у інших організмах. Наприклад, в грамі ґрунту міститься близько 40 млн бактеріальних клітин, та близько 5 × 1030 бактерій у світі. Бактерії (можливо, разом з археями) складають більше половини біомаси Землі, зокрема половину органічного вуглецю і понад 90 % органічних фосфору та азотуПланктонні бактерії відповідають за від 50 % до 90 % (за різними оцінками) світового виробництва кисню. В організмі людини зазвичай міститься в 10 разів більше бактерій, ніж людських клітин, найбільша кількість цих бактерій знаходиться на шкірі і в травному тракті. Багато з них патогенні, тобто викликають хвороби. Загалом, бактерії критичні для існування всіх земних екосистем, вони незамінні на багатьох кроках кругообігу речовин у природі, наприклад, у переробці залишків вищих організмів та фіксації атмосферного азоту.

 

  1. Хто такі археї?

    Архе́ї — одна з груп живих організмів, до якої належать мікроскопічні одноклітинні прокаріоти, що дуже відрізняються низкою фізіолого-біохімічних ознак від справжніх бактерій (еубактерій). Хоча досі є невизначеність в точному філогенезі цих груп, археї, еукаріоти і бактерії є фундаментальними групами в так званій системі трьох доменів. Подібно до бактерій, археї — це одноклітинні організми, що не мають ядра і тому класифікуються як прокаріоти (Prokaryota) — відомі також як Monera в таксономії п'яти царств. Археїв спочатку було виявлено в екстремальних середовищах, але потім їх було знайдено в усіх типах екосистем. Архебактерії суттєво відрізняються від інших мікроорганізмів за складом і послідовністю нуклеотидів у рибосомних і транспортних РНК.

Археї подібні до інших прокаріот у більшості аспектів структури клітини та метаболізму. Проте, їхня генетична транскрипція і трансляція — два центральні процеси в молекулярній біології — не виявляють типових для бактерій особливостей, але надзвичайно подібні до цих процесів в еукаріотах. Наприклад, система трансляції архей використовує еукаріотичні фактори ініціації та елонгації, а їх система транскрипції застосовує TATA-зв'язувані білки і TFIIB, як в еукаріотах. Гени тРНК та рРНК археї містять унікальні археальні інтрони, які не подібні ні до еукаріотних, ні до бактеріальних інтронів.

Деякі інші характеристики також виділяють архей. Подібно до бактерій і еукаріот, археї мають засновані на гліцерині фосфоліпіди. Проте, три особливості ліпідів архей незвичайні:

  • Ліпіди архей унікальні, тому що стереохімія гліцерину — обернена до тієї, що знайдена в бактеріях і еукаріотах. Це переконливе свідоцтво іншого біосинтетичного шляху.
  • Більшість бактерій і еукаріот мають мембрани, складені переважно з естер-ліпідів гліцерину, тоді як археї мають мембрани, складені з етер-ліпідів гліцерину. Навіть, коли бактерії мають етер-зв'язані ліпіди, стереохімія гліцерину — бактерійна форма. Ці відмінності, можливо, є адаптацією частини архей до гіпертермофілії. Проте, варто відзначити, що навіть мезофілічні археї мають етер-зв'язані ліпіди.
  • Ліпіди архей засновані на ізопреноїдному боковому ланцюжку. Це п'ятивуглецева хімічна група, також звичайна для каучуку і є компонентом деяких вітамінів, поширена в бактеріях і еукаріотах. Проте, тільки археї застосовують ці речовини в своїх клітинних ліпідах, часто як бокові ланцюжки C-20 (чотири мономера) або C-40 (вісім мономерів). У деяких архей ізопреноїдний боковий ланцюжок C-40 — фактично достатньо довгий, щоб пройти крізь мембрану, формуючи моношар замість клітинної мембрани з групами фосфату гліцерину на обох кінцях.

Ця адаптація найпоширеніша в надзвичайно теплолюбивих археях. Хоча вони і не унікальні, клітинні стінки архей також незвичні. Наприклад, клітинні стінки більшості архей утворені зовнішніми шарами білків або S-шаром. S-шари розповсюджені в бактеріях, де вони слугують єдиним компонентом клітинної стінки в деяких організмах (наприклад, у Planctomyces) або зовнішній шар в багатьох організмах з пептидогліканами. За винятком однієї групи метаногенів, археї не мають пептидогліканової стінки. Однак навіть у цьому випадку, пептидоглікани дуже відрізняються від різновиду, знайденого в бактеріях. Археї також мають джгутики, які значно відрізняються за складом від дуже подібних джгутиків бактерій. Бактерійні джгутики — це змінена система секреції III типу, тоді як джгутики архей нагадують ворсинки IV типу (type IV pili), які використовують sec-залежну систему секреції, дещо подібну, але все ж відмінну від системи секреції II типу.

Завдання

Підготувати інформацію про значення представників царства Дроб’янки в природі та житті людини.

 

 

Конспект уроку

з географії

11 – А  клас

13. 03. 2020 р.

Італія. Особливості економіко – географічного положення.

Вивчення нового матеріалу.

Отже, сьогодні ми вивчаємо економіко-географічну характеристику Італії.

  1. Офіційна назва - Італійська Республіка

Площа - 301,2 тис. км 2

Населення - 60,2 млн. чол.

Столиця – Рим

Тип країни - високорозвинена держава, країна «Великої сімки»

Державний устрій - парламентська республіка, унітарна держава.

  1.  Особливості економіко-географічного положення

Італія - держава на півдні Європи. Територія складається з трьох частин:

материкової, півострівної (Апеннінський півострів) і острівної (острови Сицилія,

Сардинія та низка дрібних островів). Близько 80% її кордонів - морські. Межує з

Францією, Швейцарією, Австрією, Словенією. У межах країни існує дві анклавні

держави - Ватикан і Сан-Маріно.

 На наступному уроці ми продовжимо характеризувати цю державу.

 

13 (тринадцяте) березня

Класна робота

Принципи стильового оформлення презентації. Основні принципи  дизайну слайдів.

Стиль оформлення слайда задає формат символів (шрифт, розмір символів, накреслення, ефекти, колір тощо); формат тла (колір, наявність, розміщення та вид графічних об’єктів); додаткові кольори; формат графічних та інших об’єктів.

Дизайн (англ. design – задум, план, проект, ескіз, композиція) – це процес художньотехнічного проектування виробів або їхніх комплексів. Дизайном називають також і результат цього проектування. Людину, що займається дизайном, називають дизайнером.

Залежно від об’єктів, для яких розробляється дизайн, виділяють кілька його напрямків:

·промисловий дизайн – об’єктами якого є знаряддя праці: інструменти й обладнання, машини й устаткування тощо;

·дизайн середовища, що у свою чергу поділяється на:

¨архітектурний дизайн, об’єктами якого є будівлі та система їхнього розміщення на місцевості;

¨дизайн інтер’єру, об’єктами якого є внутрішні приміщення будівель, елементи освітлення, меблі тощо;

¨ландшафтний дизайн, об’єктами якого є парки, сквери, присадибні ділянки, зелені куточки тощо;

·графічний дизайн – об’єктами якого є книжки, плакати, періодичні видання, буклети, рекламна продукція, шрифти тощо;

·комп’ютерний дизайн – об’єктами якого є веб-сайти (веб-дизайн), прикладні комп’ютерні програми, комп’ютерні ігри, електронні документи (текстові документи, презентації, ділова графіка тощо), цифрова фотографія тощо;

·дизайн зовнішнього вигляду людини – об’єктами якого є зачіски, макіяж (франц. maquillage – грим, спотворення істини) або візаж (англ. visage – обличчя, вигляд), одяг, взуття, аксесуари тощо.

У процесі розробки дизайну об’єкта, наприклад комп’ютерної презентації, виділяють кілька етапів:

1. Початковий етап, у ході якого визначається призначення об’єкта, вивчаються раніше створені аналогічні проекти, розробляються загальні підходи до дизайну даного об’єкта.

 2. Етап створення дизайну об’єкта, у ході якого, крім виконання робіт зі створення дизайну, проводиться його тестування та виправлення помилок.

3. Етап застосування, у ході якого аналізується ефективність розробленого дизайну і за потреби вносяться корективи.

Домашнє завдання.

Опрацювати конспект уроку.