Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

П'ятниця

Українська мова, 22.05.20р.

Тема. Мистецтво відповідати на запитання.

Теоретичний матеріал до уроку:

Опрацювати матеріал на ст..202-203 (10_ukrmova_g_2018 Підручник.pdf).

 

Прочитайте тексти. На чому наголошують автори? Сформулюйте своїми словами найцінніші думки й запишіть їх.

I. Потреба запитувати навчить тебе більше, ніж самі відповіді. Якщо хочеш почути правильну відповідь, навчися правильно запитувати. І не конче інших, але й самого себе. У прикрощах, нещасливих збігах, невдачах запитуй себе: що доброго в цьому? І щоразу щось найдеш. І дедалі частіше в попелі втрат зблисне тобі золота крупа. Сій запитання, що зрощують знаття (За М. Дочинцем).

II. Якість наших запитань визначає якість нашого життя. Чому це так? Ми перебуваємо постійно у внутрішньому діалозі з самим собою. Наш мозок ставить нам запитання, на які ми самі й відповідаємо.

Якщо ми запитуємо себе «Чи впораюся я з цим?», - то водночас допускаємо ймовірність невдачі або ж сумнівів у своїх силах.

Значно кращим є запитання «Як я з цим упораюся?». Це запитання унеможливлює невдачу, бо це «як» стимулює вас шукати можливості, що перебувають поза зоною вашого контролю, змушує шукати розв’язання, а не вибачення за бездіяльність.

Ми знаходимо те, що шукаємо, - хто шукає вибачення, той їх і знаходить, тому не потрібно розширювати сфери свого контролю. І водночас утрачає контроль над ситуацією.

Отже, правильна послідовність запитань така:

1. Чому ви повинні це робити? Результат - ваше рішення: «Так» чи «Ні».

2. Як ви зробите це? Як розв’яжете проблему?

І ви зобов’язані постійно пам’ятати причини, через які ви не відмовитесь від свого рішення, й тримати їх у полі зору.

Запитання внутрішнього діалогу визначають, у якому напрямі ми йдемо. Саме вони дають змогу нашій сфері контролю скорочуватися чи зростати (За Б. Шефером).

***

Запитання класифікують за різними ознаками.

Так, за змістом виділяють пояснювальні й додаткові. Пояснювальні ставлять у разі потреби пояснити незрозуміле слово чи думку. Додаткові запитання стосуються інформації, не згаданої мовцем, але такої, що стосується теми.

За характером (ставленням) виділяють доброзичливі, нейтральні, недоброзичливі й ворожі (провокаційні) запитання.

Насамперед пам’ятайте: ніколи не відповідайте на запитання, не будучи впевненими в правильності відповіді. Краще зізнатися, що ви не впевнені, не знаєте, аніж зажити недоброї слави неправдою.

Щоб убезпечити себе від зайвих хвилювань, намагайтеся врахувати таке:

1) прогнозуйте, які запитання можуть поставити вам;

2) звузьте тему розмови чи виступу й попередьте, що не варто виходити за межі;

3) перевірте свої приклади, докази, чи вони вірогідні;

4) усвідомте всі ключові слова, які ви вживатимете, щоб уникнути різнотлумачень і провокацій;

5) попросіть запитання подавати в письмовій формі.

На пояснювальні й додаткові запитання, поставлені доброзичливо, потрібно відповідати обов’язково. Ніколи не треба вдаватися до образливих зауважень чи коментарів людям, що їх ставлять.

Домашнє завдання:

Дайте без підготовки розгорнуті відповіді на такі запитання:

1. Про що ви мріяли в дитинстві?

2. Коли день народження вашої бабусі?

3. Скільки разів на день народження чи Різдво вам дарували книжки?

4. Скільки відсотків книжок із вашої домашньої бібліотеки ви прочитали?

 

Фізика

Узагальнення і систематизація знань з теми «Динаміка»

 

Опрацювати презентацію:

https://drive.google.com/file/d/1iP_HFhoIW_m0exATjBc7FfPWFtv7J1w8/view?usp=sharing

Тема. Регуляція функцій у багатоклітинних організмів.

    Регуляція функцій організму тварин краще розглядати на прикладі людини. Виділяють два основні способи регуляції: нервову (з допомогою нервових імпульсів, що передаються по мембранах нервових клітин) та гуморальну (з допомогою хімічних речовин, що переносяться різними рідинами організму).

    Гуморальна регуляція — координація фізіологічних функцій організму з допомогою хімічних речовин, що переносяться різними рідинами організму (кров, лімфа, тканинна рідина) — гормонів. Здійснюється ендокринною системою.

   Гормони — високо-специфічні біологічно активні речовини, що здійснюють свій вплив далеко від місця синтезу.

   Ендокринна система — сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони. Вона разом з нервовою системою регулює та координує важливі функції організму людини: ріст, репродукцію, обмін речовин, процеси адаптації. На відміну від залоз зовнішньої секреції, у складі ендокринних залоз відсутні вивідні протоки, але вони мають добре розвинуту судинну сітку.

   В ендокринній системі розрізняють центральний і периферійний відділи, які взаємодіють між собою й утворюють єдину систему. Органи центрального відділу тісно пов’язані з органами центральної нервової системи й координують діяльність усіх інших ланок ендокринної системи. Органи периферійного відділу здійснюють багатоплановий вплив на організм, посилюють чи послаблюють обмінні процеси. Розрізняють також органи, які поєднують виконання ендокринної функції з екзокринною, та окрему дисоційовану ендокринну систему, яка утворена великою групою ізольованих ендокриноцитів, розсіяних по органах і системах організму. Основою ефективного функціонування ендокринної системи є використання принципу зворотного зв’язку.

    Нервова регуляція процесів у організмі людини здійснюється з допомогою соматичної й автономної нервових систем.

   Соматична нервова система складається з тих відділів центральної та периферичної нервової системи, які іннервують скелетні м’язи й органи чуття. Вона забезпечує сприйняття організмом інформації із зовнішнього середовища, а також дії (у формі різноманітних рухів скелетних м’язів) у відповідь на вплив зовнішніх чинників.

   Рухи, які забезпечуються соматичною нервовою системою, здійснюються з допомогою узгоджених дій окремих рухових одиниць (груп м’язових волокон, кожна з яких іннервується одним мотонейроном).

   Автономна (вегетативна) нервова система — частина нервової системи, що регулює діяльність внутрішніх органів, залоз, судин, гладких і деяких посмугованих м’язів, а також керує процесами обміну речовин.

   Автономна нервова система складається з двох частин, що мають протилежну дію на органи і тканини організму,— симпатичного й парасимпатичного відділів. Вищим центром контролю вегетативної нервової системи є гіпоталамус, який контролює також діяльність ендокринної системи.

   Автономна нервова система забезпечує іннервацію внутрішніх органів, судинної системи, залоз, гладеньких м’язів. Вона здійснює також трофічний вплив на скелетні м’язи. Не викликаючи скорочення цих м’язів, вона покращує їх живлення і тим самим стимулює їх роботу. Вона регулює діяльність внутрішніх органів і судин, секрецію залоз, роботу серця. Процеси обміну речовин також регулюються вегетативною нервовою системою.

   Діяльність вегетативної нервової системи не підпорядковується волі та свідомості людини. Людина не відчуває навіть наявності багатьох внутрішніх органів, особливо тих, що не рухаються, як, наприклад, залози, не відчуває, як у них відбувається секреція, як усмоктується їжа в кишках тощо. Людина не може свідомо керувати діяльністю цих органів, як керує своєю мускулатурою. Такі процеси відбуваються поза свідомістю людини й не підпорядковані її волі.

   У вегетативній нервовій системі, як і в соматичній, розрізняють центральну й периферичну частини. Центральна частина представлена вегетативними нейронами, які утворюють у головному і спинному мозку скупчення — вегетативні ядра. Периферичну частину утворюють численні вегетативні нервові вузли й нервові волокна.

   Взаємозв’язок двох типів регуляції виявляється в тому, що нервова й гуморальна системи впливають одна на одну. Так, нервова система може спричиняти зміну інтенсивності секреції біологічно активних речовин, а дія речовин, що продукуються гуморальною системою, може спричиняти виникнення нервових імпульсів і регулювати роботу окремих частин нервової системи.

   Для регуляції функцій свого організму рослини широко використовують фітогормони. Фітогормони — це хімічні речовини, що виробляються в рослинах і регулюють їх ріст і розвиток. Утворюються головним чином у тканинах, що активно ростуть, на верхівках коренів і стебел. До фітогормонів зазвичай відносять ауксини, гібереліни й цитокініни, а іноді й інгібітори росту, наприклад абсцизову кислоту. На відміну від тваринних гормонів, фітогормони менш специфічні й часто діють у тій самій ділянці рослини, де утворюються. Багато синтетичних речовин володіють такою ж дією, як природні фітогормони.

   Фітогормони є органічними речовинами невеликої молекулярної маси, які утворюються в малих кількостях в одних частинах багатоклітинних рослин і діють на інші їх частини як регулятори й координатори росту й розвитку. Гормони з’являються у складних багатоклітинних організмів, у тому числі рослин, як спеціалізовані регуляторні молекули для здійснення найважливіших фізіологічних програм, що вимагають координованої роботи різних клітин, тканин і органів, нерідко значно віддалених одне від одного. Фітогормони здійснюють біохімічну регуляцію — найважливішу систему регуляції онтогенезу в багатоклітинних рослин. Порівняно з гормонами тварин специфічність фітогормонів виражена слабше, а діючі концентрації, як правило, вищі.

1. Як здійснюється регуляція функцій в організмі тварин

2. Що таке гормони?

3. Як здійснюється регуляція функцій в організмі рослин?

4. Що таке фітогормони?

5. Чим відрізняється регуляція функцій в організмах тварин і рослин?

 

ГЕОГРАФІЯ

11 – А клас

22. 05. 2020 р.

Контрольна  робота.

 

Запитання.

  1. Що таке міжнародний туризм?

  2. Поняття про глобальні проблеми, назвіть їх.

  3. ФРН. Географічне положення.

  4. Велика Британія: назвіть площу,  столицю та населення країни.

  5. Франція: назвіть великі міста, провідні галузі господарства.

  6. Скільки держав – сусідів має наша Україна?

  7. Назвіть високорозвинені країни, або країни « Великої сімки».

  8. Які країни розташовані на території материка Північної Америки?

  9. Назвіть країни Європи.

     10.   Українці в Канаді. ( дайте коротку характеристику ).