Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

П'ятниця

Тема. Поняття про перетворення енергії та реакції синтезу в біологічних системах. Молекулярні мотори.

 

   У будь-якій клітині нашого організму протікають мільйони біохімічних реакцій. Вони каталізуються безліччю ферментів, які часто вимагають витрат енергії. Де ж клітина її бере? На це питання можна відповісти, якщо розглянути будову молекули АТФ – одного з основних джерел енергії.

АТФ – універсальне джерело енергії. АТФ розшифровується як аденозинтрифосфат, або аденозинтрифосфорная кислота. Речовина є одним з двох найбільш важливих джерел енергії в будь-якій клітині. Будова АТФ і біологічна роль тісно пов'язані. Більшість біохімічних реакцій може протікати лише за участю молекул речовини, особливо це стосується пластичного обміну. Однак АТФ рідко безпосередньо бере участь у реакції: для протікання будь-якого процесу потрібна енергія, ув'язнена саме в хімічних зв'язках аденозинтрифосфату.

АТФ складається із залишків:

- азотистої основи (аденіну);

- моносахариду (рибози);

- трьох послідовно зв'язаних залишків фосфатної кислоти.

   Зі складуАТФ під впливом ферменту АТФ-ази відщеплюються залишки фосфатної  кислоти. При відщепленні однієї молекули фосфатної кислоти АТФ переходить в АДФ (аденозиндифосфатна), а якщо відщеплюються дві молекули фосфатної кислоти, АТФ переходить в АМФ (аденозинмонофосфатна). Реакція відщеплення кожної молекули фосфатної кислоти супроводжується вивільненням енергії, що дорівнює 419 кДж/моль. Щоб підкреслити високу енергетичну "вартість" ортофосфатно-оксигенового зв'язку в АТФ, його принято називати макроергічним зв'язком. В АТФ є два макроергічних зв'язки.

    Завдяки своїй структурі молекула АТФ може віддавати енергію в ті реакції, де вона необхідна, перетворюючись на АДФ, а далі АДФ може приєднати залишок фосфатної кислоти з поглинанням 419 кДж/моль, відновивши запас енергії. Таким чином, АТФ відіграє центральну роль у клітинних перетвореннях енергії і є універсальним переносником енергії.

1. АТФ означає:

А - аденозинтрифосфорна кислота;

Б - аденозиндифосфорна кислота;

В - аденозинмокофосфорна кислота.

2. Які сполуки входять до складу АТФ?

А - азотиста основа аденіну;

Б - вуглевод рибоза;

В - три молекули фосфорної кислоти;

Г - гліцерин;

Д - амінокислота.

3. Яка структура молекули АТФ?

А - біополімерна;

Б - нуклеотид;

В - мономер.

 

9 – А, укр.л-ра                                                   Дата 22.05.2020

Тема. Композиція повісті. Трагічний злам усталеного ходу подій як нагадування про стихійний плин людського життя.

 

 

Основний зміст уроку

Аудіокнига  - Григорій Квітка-Основ’яненко Повість «Маруся»

 https://www.youtube.com/watch?v=haYIE5JP_2A

 

Текст твору - Григорій Квітка-Основ’яненко Повість «Маруся»

https://www.ukrlib.com.ua/styslo/printit.php?tid=3316

 

Рід літератури: епос.

Жанр «Маруся»: соціально-побутова сентиментально-реалістична повість, Тема «Маруся»: зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII - початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти.

Ідея «Маруся»: уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей.

Художній напрям «Маруся»: характерні ознаки сентименталізму і риси реалізму.

Герої: Маруся, Василь, Наум Дрот і його дружина Настя (Марусині батьки), Олена (Марусина подруга).

Композиція «Маруся»: події відбуваються у хронологічній послідовності.

Лише одна сюжетна лінія — чисте, вірне, нещасливе кохання дочки заможних селян Марусі й бідного ремісника-рекрута Василя.

Сюжет повісті поданий послідовно, без екскурсів у минуле й майбутнє: експозиція (християнський роздум про минущість усього земного, знайомство з головними героями, сім’єю Наума Дрота); зав ’язка (кохання з першого погляду Василя й Марусі); розвиток дії (Василь просить руки дочки в Наума Дрота, який йому відмовляє; хлопець іде на заробітки; Маруся в гаю потрапляє під зливу, хворіє); кульмінація (смерть Марусі); розв’язка (постриг Василя в ченці, його смерть через тугу за коханою; утіха Марусиних батьків у праці, молитвах, смиренні й спілкуванні з Богом).

Основний конфлікт у творісентименталістський: між почуттям щирого кохання двох людей і невблаганною долею,, що присудила їм розлуку. Окрім нього, проглядається і соціальний конфлікт — на перешкоді одруженню закоханої пари стоїть майнова нерівність: багатий селянин Наум Дрот не хоче віддавати свою єдину доньку за бідного парубка-рекрута. Проте він дає згоду на шлюб тоді, коли Василь змушений іти на службу в місто до купця, щоб заробити гроші й знайти собі заміну в солдати.

Повість наснажена позасюжетними елементами. Митець з любов’ю передає яскраві картини життя українського села, використовуючи розлогі пейзажі та етнографічні описи: одягу, побуту, культури взаємин, інтер’єру української хати, українських обрядів; розкриває психіку героїв, їхній внутрішній світ, сильні почуття і переживання. Композиційною особливістю є обрамлення сюжету повісті: початок і кінець тексту стає художньою рамкою, в якій оповідач висловлює повчальні сентенції, міркування, що допомагають збагнути ідею твору.

Проблематика «Маруся»: батьків і дітей; соціальної нерівності; спроможності на глибокі почуття простих людей; життя і смерті; пошуків щастя.

Образи Марусі та Василя відчутно ідеалізовані; автор вдається до психологізму в розкритті характерів — це яскраві ознаки сентименталізму. Найяскравіше втілені риси сентименталізму в образі Василя: психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладовищі, важке переживання смерті коханої, добровільний відхід від мирського життя, смерть від туги тощо.

Рисами реалізму в повісті є змалювання картин народного побуту, обрядів і звичаїв, відтворення тяжкого лиха — рекрутчини. Г. Квітка-Основ’яненко першим в українській літературі утвердив оповідну манеру письма, за що Т. Шевченко назвав його «батьком». Пізніше це ім’я поширилося й закріпилося, і сьогодні Г. Квітку-Основ’яненка називають «батьком» української прози.

(Завдання  надсилати на ел.пошту galjysik@nbox.ru чи  у Viber – групу класу, чи у messenger)

 

9 – А правознавство 22.05

Тема. Громадські об’єднання та дитячі організації

І. Вивчення нового матеріалу

Дитячі громадські організації — об’єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства.

Молодіжні громадські організації (в Україні) — об’єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою якої є здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів.

Типологія громадських об'єднань

1. За завданнями — політичні, професійні, наукові, творчі та інші організації.

2. За типом членства — індивідуальне членство (партія, профспілка), колективне членство (асоціації міст і підприємств), змішане членство (наукове товариство) без членства (суспільні рухи) та ін.

3. За суспільною роллю виділяють масові організації, орієнтовані на справи усього суспільства і такі, що дбають переважно про потреби та інтереси своїх членів.

4. За галузями діяльності.

 

Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф 13 (підручник Основи правознавства Ратушняк 9 клас)

Посилання на електронну версію підручника:

https://pidruchnyk.com.ua/1026-pravo-ratushnyak-9klas.html