Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

п"ятниця 24.04

Конспект  уроку

з  географії

11 – А  клас

24. 04. 2020 р.

Тема.  Індія. Культурно – історичні особливості країни.

Вивчення нового матеріалу.

  1. Загальні відомості Індії.

Офіційна назва –  Республіка Індія

Склад території – 25 штатів, 7 союзних територій

Столиця - Нью-Делі

Член міжнародних організацій – ООН, Співдружності Націй, СААРК, БРІКС, БІМСТЕК.

Офіційна мова – гінді, англійська та ін. (усього 22 мови)

Релігії – індуїзм

Площа країни - 3,3 млн. км²

Населення - 1342 млн. осіб (2017)

Загальний ВВП (за даними МВФ, 2017) - 2488 млрд. $

Форма правління - парламентська республіка

Територіальний устрій - федеративна держава

Місце країни за типізацією ООН - країна, що розвивається, країна великого потенціалу

  1. Економіко-географічне положення.

       Індія є великою півострівною державою в Південній Азії. Вона межує на заході з Пакистаном та Афганістаном, на півночі – з Китаєм, Непалом та Бутаном, на сході – з Бангладеш і М’янмою. Морем країна межує із Шрі-Ланкою та Мальдівами.

    Напруженими залишаються відносини з Пакистаном через його територіальні претензії щодо північної частини штату Джамму і Кашмір. Несприятливими є й кордони з Афганістаном, на території якого протягом кількох десятиліть триває громадянська війна. Складними є стосунки Індії з Китаєм через не врегульованість кордону в Гімалаях та деякі політичні суперечки. Існують спірні ділянки кордону з Бангладеш. Всередині самої Індії політична ситуація є дуже нестабільною. Особливо це стосується штату Пенджаб, жителі якого вимагають незалежності та проголошення власної держави.

    Найбільші морські порти розміщено в штучних бухтах (Мумбай, Ченнай) та гирлах річок (Колката)

  1. Система розселення.  Індія є густозаселеною країною (406,1  особи/км²). Через природні причини найбільше заселена Індо-Ґанґська низовина – понад 500 осіб/км², найменше – гірські райони півночі – 2 – 4 осіб/км².

     Рівень урбанізації – середній: 31,3 %. Нині в країні є понад 300 міст. Темпи урбанізації – високі. Населення концентрується здебільшого у великих містах. Якщо на початку ХХІ ст. в Індії було 35 міст-мільйонерів, то нині їх 54, з них 4 міста-мультимільйонери: Мумбай (12,5 млн осіб), Делі (11,0 млн осіб), Бангалор (8,4 млн осіб) та Ахмадабад (5,6 млн осіб). До категорії світових належать 6 міст: Мумбай, Нью-Делі, Бангалор, Ченнай, Колката та Хайдарабад. Найбільші з міських агломерацій – Делійська (26,5 млн осіб), Мумбайська (22,9 млн осіб), Колкатська (15,0 млн осіб). Витіснене з перенаселеної сільської місцевості незайняте населення осідає насамперед у великих міських агломераціях, утворюючи на околицях міст великі квартали нетрів. Понад 2/3 населення Індії живе в селах.

  1. Зовнішні економічні зв’язки

   Роль Індії у світовій торгівлі постійно зростає. Мала вартість робочої сили зробила індійські товари досить конкурентоспроможними. Імпортовані з Індії товари часто витісняють із ринків місцеві товари. Так, на індійські тканини настільки зріс попит у США та країнах Європи, що там довелося вживати спеціальних заходів щодо скорочення споживання текстилю з Індії.

 Основу індійського експорту становлять сільськогосподарська й промислова сировина, продовольчі товари, тканини та одяг, фармацевтика, коштовне каміння та ювелірні вироби, машини й устаткування, побутова техніка, сталь та металовироби, а також продукція програмового забезпечення. Провідні статті індійського імпорту – це нафта й нафтопродукти, машини та устаткування, транспортні засоби, прокат кольорових металів, електронні комплектуючі, мінеральні добрива. Найбільші торговельні партнери Індії – Китай, США, ОАЕ, Сінгапур, Велика Британія, Швейцарія.

  1.  Міжнародні зв’язки України з Індією

   За роки незалежності Україна та Індія налагодили співробітництво в економічній, політичній, науково-технічній, оборонній, культурній сферах. Україна відіграє важливу роль у забезпеченні Індії зброєю. Серед індійських товарів в Україні найбільш відома фармацевтична продукція. Організоване міжнародне співробітництво з навчання студентів обох держав. Відбуваються культурні обміни, спортивні заходи, міжнародні конкурси, конференції тощо. 

 

  1. Культурно – історичні особливості країни.

На протязі своєї історії, Індія зуміла зберегти давні культурні традиції, одночасно перейняти нові звичаї та ідеї від завойовників та іммігрантів і поширити свій культурний вплив на інші регіони Азії. В індійському суспільстві, великою повагою користуються традиційні сімейні цінності.

                Архітектура:

Індійська архітектура є однією з областей, в якій найбільш яскраво представлена різноманітність індійської культури. Велика частина архітектурних пам'яток Індії, включаючи такі чудові монументи як Тадж-Махал і інші приклади могольськой і південноіндійської архітектури, являють собою змішання древніх і різнорідних місцевих традицій різних регіонів Індії й зарубіжжя.

 

ЗАВДАННЯ  ТА  ЗАПИТАННЯ.

  1. Опрацювати конспект уроку ( уважно прочитайте, вивчіть ).
  2. Загальні відомості Індії.
  3. Економіко-географічне положення країни.
  4. Особливості розселення країни.
  5. Зовнішні економічні зв’язки.
  6. Міжнародні зв’язки України з Індією.
  7. Культурно – історичні особливості країни.
  8. Нанесіть  на контурну карту Китай, її столицю, країни – сусіди, склад території і т.д.

Фізика

Властивості рідин. Поверхневий натяг рідини.

Д/з Опрацювати §45 (ст.178-180), дати відповіді на запитання 1,3,5 після нього.

Підручник:

https://drive.google.com/file/d/1hwpuCEW2mo_PhanvXQdalL0lPBrZWu84/view?usp=sharing

 

Конспект уроку

з біології

11 клас

24.04.2020 рік

Тема. Принципи взаємодії клітин. Утворення тканин  у тварин.

 

    Диференціація клітин — це процес, у ході якого клітини отримують певні риси (фенотип). Морфологія клітини та картина експресії генів клітини можуть значно змінитися в ході диференціації, але генетичний матеріал зазвичай залишається без змін (хоча із цього правила є винятки).

   У цілому процес диференціації, тобто виникнення і наростання структурних і функціональних розходжень між окремими клітинамийчастинамизародка,відбуваєтьсяпротягомусьогоперіодурозвитку організму. За цей період утворюються кілька сотень типів клітин специфічної будови, що відрізняються одна від одної. З біохімічної точки зору, спеціалізація клітин полягає в синтезі визначених білків, властивих тільки певному типу клітин. Біохімічна спеціалізація клітин забезпечується диференціальною активністю генів, тобто в клітинах різних зародкових листків — зачатків певних органів і систем—починають функціонувати різні групи генів. У разі подальшого диференціювання клітин, що входять до складу зародкових листків, з ектодерми утворяться: нервова система, органи чуттів, епітелій шкіри, емаль зубів; з ентодерми — епітелій середньої кишки, травні залози — печінка й підшлункова залоза, епітелій зябер і легень; з мезодерми — м’язова тканина, сполучна тканина, кровоносна система, нирки, статеві залози та ін. У різних видів тварин ті самі зародкові листки дають початок одним і тим самим органам і тканинам.

    Гістогенез —сукупність процесів, що приводять до утворення і відновлення тканин у процесі індивідуального розвитку (онтогенезу).

    В утворенні певного виду тканин бере участь той чи інший зародковий листок. Наприклад, м’язова тканина розвивається з мезодерми, нервова — з ектодерми тощо. У ряді випадків тканини одного типу можуть мати різне походження, наприклад, епітелій шкіри має ектодермальне, а всмоктуючий кишковий епітелій — ентодермальне походження.

    Вивчення гістогенезу різних тканин і його закономірностей — одне з найважливіших завдань гістології. В основі гістогенезу лежить клітинне диференціювання, яке починається з найбільш ранніх стадій ембріогенезу. Це складний молекулярно-генетичний процес закономірного включення активності генів, що визначають специфіку білкових синтезів у клітині. Розмноження клітин, їх узаємопереміщення й інші процеси приводять до формування ембріональних зачатків, що являють собою групи клітин, закономірно розташовані в тілі зародка.

    У результаті диференціювання ембріональних зачатків виникає все різноманіття тканин різних органів тіла. У післязародковому періоді процеси гістогенезу підрозділяють на три основні типи:у тканинах, клітини яких не розмножуються (наприклад, нервова тканина); у тканинах, розмноження клітин яких пов’язано головним чином з ростом органа (наприклад, паренхіма травних залоз, нирок); у тканинах, що характеризуються постійним відновленням клітин (наприклад, кровотворна тканина, покривні епітелії). Відновлення ушкоджених чи частково втрачених тканин після травм здійснюється завдяки так званому репаративному гістогенезу. За патологічних умов процеси гістогенезу можуть піддатися глибоким якісним змінам і призвести до розвитку пухлинних тканин.

    Органогенез у тварин — це утворення і розвиток органів у процесі їх індивідуального розвитку.

    Наприклад, у хордових після гаструляції невелика ділянка спинної ектодерми у вигляді пластинки занурюється вглиб зародка, прогинається й утворює нервову трубку з порожниною всередині, заповненою рідиною. З клітин ектодерми розвиваються шкірні покриви з їхніми похідними (волосся, нігті, пера, копита) і органи чуттів. З верхньої частини ентодерми утвориться хорда, з нижньої частини — епітелій, що вистилає всередині відділи кишечнику, травні залози й органи дихання. З мезодерми утворяться м’язи, кістяк, кровоносна система, статеві залози, органи виділення і власне шкіра — дерма.

    Уході гістогенезу й органогенезу в живих організмів спостерігаєтьсятакеявище,якембріональнаіндукція.Ембріональнуіндукцію можна визначити як явище, за якого в процесі ембріогенезу один зачаток впливає на інший, визначаючи шлях його розвитку, і, крім того, сам піддається індукуючому впливу з боку першого зачатка.

   У рослин терміном «органогенез» зазвичай позначають формування і розвиток основних органів (кореня, стебла, листів, квіток) у процесі онтогенезу з ділянки недиференційованої тканини — меристеми.

 

Дати відповіді на питання:

1.Що таке гістогенез?

2.Що таке органогенез?

3.Яке біологічне значення має ембріональна індукція?

11-А  інформатика                      24.04.

Тема. Служба онлайнового документообігу. Спільна робота з онлайновими документами.

 

Спільна робота з документами — це важливий елемент ефективної групової роботи.

Наприклад, функція співавторства в електронних таблицях або створення бізнес-плану. Дуже важливо знати способи спільної роботи з документами, оскільки це допомагає зробити найкращий

вибір відповідно до власних потреб і оптимізувати роботу з даними.

Під час спільної роботи документ або колекцію документів разом використовують декілька авторів. Вони одночасно можуть у співавторстві працювати над документом або переглядати специфікацію в рамках структурованого робочого циклу. Функція співавторства в документах входить до функції спільної роботи з документами й означає роботу з документами одночасно з одним або кількома іншими користувачами. Існують різні способи спільної роботи з документами та співавторства в них.

 

Способи спільної роботи з документами

1. Напівофіційне співавторство (кілька авторів одночасно редагують будь-яку частину документа). Наприклад, розробка бюджету організації в програмі MS Excel.

2. Офіційне співавторство (кілька авторів одночасно змінюють вміст і зберігають його, коли він готовий для загального використання. Змінення вмісту відбувається контрольовано). Наприклад, презентації для виступу на конференціях в програмі MS PowerPoint.

3. Додавання коментарів і рецензування. Основний автор просить виконати редагування та додати коментарі, надсилаючи документ у робочий цикл, але лише він керує остаточною публікацією

документа. Наприклад, написання статті або доповіді на конференцію.

4. Набори документів. Кільком авторам призначаються окремі документи в рамках робочого циклу, після чого публікується один набір головних документів. Наприклад, довідкові матеріали про нові товари та книга продажів.

 

Основні поняття електронного документообігу

  • Документообіг — рух документів в організації з моменту їх створення або отримання до завершення виконання або відправлення; комплекс робіт з документами: прийом, реєстрація, розсилання, контроль виконання, формування справ, зберігання і повторне використання документації, довідкова робота.

  • Електронний документообіг (ЕДО) — єдиний механізм роботи з документами, поданими в електронному вигляді, з реалізацією концепції «безпаперового діловодства».

  • Електронний документ (ЕД) — документ, створений за допомогою засобів комп’ютерного опрацювання інформації, підписаний електронним цифровим підписом (ЕЦП) і збережений на машинному носії у вигляді файлу відповідного формату.

  • Електронний цифровий підпис (ЕЦП) — аналог власноручного підпису, що є засобом захисту інформації, який забезпечує можливість контролю цілісності й підтвердження достовірності електронних документів.

 

Основні принципи електронного документообігу

  • Однократна реєстрація документа, що дозволяє однозначно ідентифікувати документ в будь-якій інсталяції даної системи.

  • Можливість паралельного виконання операцій, що дозволяє скоротити час руху документів і підвищити оперативність їх виконання.

  • Безперервність руху документа, що дозволяє ідентифікувати відповідального за виконання документа (завдання) в кожен момент існування документа (процесу).

  • Єдина (або погоджено розподілена) база документної інформації, що дозволяє унеможливити дублювання документів.

  • Ефективно організована система пошуку документа, що дозволяє знаходити документ, володіючи мінімальною інформацією про нього.

  • Розвинена система звітності за різними статусами і атрибутами документів, що дозволяє контролювати рух документів і приймати управлінські рішення, ґрунтуючись на даних звітів.

 

Найпотужніші системи електронного документообігу в Україні:

  • «MasterDoc» (www.bkc.com.ua);

  • система електронного документообігу «ДІЛО» (www.eos.com.ua);

  • програмно-методичний комплекс класу управління документами (Enterprise Content Management) і бізнес-процесами (Business Process & Workflow Management) (www.intalev.ua);

  • система електронного документообігу ru:FossDoc (www.fossdoc. com.ua).

Документи серверу Google дозволяють:

  • мати доступ до своїх документів з будь-y якого комп’ютера, підключеного до Інтернет;

  • ідеально організувати процес під час віддаленої роботи;

  • організувати одночасну роботу з одним документом для 30 осіб;

  • проводити соціологічні дослідження.

Домашнє завдання.

Зробити конспект уроку. вивчити теоретичний  матеріал теми.

 

Українська мова, 24.04.20р.

Тема. РЗМ. Написання привітання близькій людині.

Матеріал для вивчення:

   Для того, щоб привітати рідних, наприклад, зі святом, не потрібно писати листа, — достатньо надіслати письмове привітання.

  А коли ви бажаєте відсвяткувати день народження разом із друзями, ви можете роздати їм запрошення.

Ознайомлення зі структурою привітання

Привітання —► звертання —► вітання з подією —► побажання —► дата, підпис

Отже, коли ми пишемо привітання? А коли — запрошення?

   Запам’ятайте! Запрошення та привітання є виявом уваги до людини й свідченням приязного ставлення до неї. Запрошення і привітання — це засіб підтримати добрі взаємини між людьми. Якщо людина хоче, щоб про неї пам’ятали інші, вона повинна не забувати про них.

Зразками привітань:

 Зверніть увагу на їх будову.

Дорогий Петрику!

Щиро вітаю тебе з Днем народження! Бажаю міцного здоров’я, відмінних успіхів у навчанні!

Твій друг Юрко

15 жовтня 20..р.

Люба сестричко!

Вітаю тебе з перемогою в пісенному конкурсі.

Радію твоєму успіхові.

Твій брат Василь

17 листопада 20..р.

 

Дорогі юні друзі!

Бажаю вам успіхів у навчанні! Ростіть міцними й сильними. Любіть свою Батьківщину.

Льотчик-космонавт

Леонід Каденюк

Складові частини будь-якого привітання:

  • звертання,

  • вітання,

  • побажання,

  • дата,

  • підпис.

Домашнє завдання:

Написання привітання із Великодніми святами близькій людині.

езультати усіх виконаних робіт надіслати на електронну адресу вказану класним керівником!!!)