Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

середа 01.04

Конспект уроку

з  економіки

13 – А клас

01. 04. 2020 р.

Інфляція  як  макроекономічне  явище.

 

Вивчення нового матеріалу.

Проблема інфляції є складовою частиною теорії грошей.

  1. Що означає інфляція?

Інфляція - це одна з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки в багатьох країнах світу, що негативно впливає на всі сторони життя суспільства.

Є різні погляди на природу і причини інфляції, але переважають два напрями: перший розглядає інфляцію як суто грошове явище, спричинене порушенням законів грошового обігу; другий - як макроекономічне явище, спричинене порушенням пропорцій суспільного відтворення, і насамперед між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією товарів.

Інфляція зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням цін на товари та послуги.

Проте це лише форма прояву, а не глибинна сутність і причина інфляції. Звичайно інфляція має свій зовнішній прояв у підвищенні цін. Але не кожне підвищення цін служить показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися в результаті поліпшення якості продукції, погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів, змінюватися під впливом циклічних і сезонних коливань виробництва, стихійних лих і т. ін. Але це будуть, як правило, не інфляційні, а певною мірою природні періодичні зміни цін на окремі товари і послуги.

  1. Основні причини інфляції.

Насправді ж інфляція є результатом порушення економічної рівноваги, яка зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин.

 

Найважливішими з внутрішніх причин інфляції є:

- порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагромадженням і споживанням, попитом! пропозицією, грошовою масою в обігу і сумою товарних цін;

- значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами;

- надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;

- мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовироб-ництва товарів народного споживання, створює їх дефіцит і інше.

Зовнішні фактори інфляції пов'язані з посиленням інтернаціоналізації господарських зв'язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнародних валютно-кредитних відносин, зі структурними світовими кризами (енергетичною, продовольчою, фінансовою та ін.).

  1. Типи та форми інфляцій.

Інфляція може набувати різноманітних форм (мал. 6.17). Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується.

Прихована інфляція - це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги, з одного боку, і доходів населення-з іншого.

Повзуча інфляція - інфляція, що розвивається поступово, коли ціни зростають незначною мірою (не перевищує 10 % на рік).

Помірна інфляція (2-5 % на рік) у розвинутих країнах Заходу не розглядається як негативний фактор. Навпаки, вважається, що вона стимулює розвиток економіки, надає їй необхідного динамізму.

 

Мал. 6.17. Типи інфляції

Існує ще гіперінфляція - інфляція, коли ціни зростають астрономічно - на 1-2 % щодня або сягають 1000 % і більше нарік.

Вона означає глибоку економічну і соціальну кризу в країні.

Збалансована інфляція - інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів та послуг.

Незбалансована інфляція - інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

Очікувана інфляція - зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період. Досить часто це є прямим результатом антиінфляційних дій уряду.

Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників - на сировину та засоби виробництва.

Інфляція попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.

Інфляція пропозиції (витрат) - це зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції.

ЗАВДАННЯ.

  1. Опрацювати конспект уроку.

  2.  Дати відповідь на такі запитання:

а)  що таке інфляція?

б)  назвіть основні причини інфляції, наведіть приклади.

в)  які ви знаєте типи інфляцій, поясніть кожен тип зокрема.

 

Конспект уроку

з біології  13 клас

01.04.2020 рік

Тема. Синтетична теорія еволюції.

 

  1. Що таке синтетична теорія еволюції?

       Синтети́чна тео́рія еволю́ції — комплекс уявлень про еволюційний процес, що виник унаслідок поєднання положень класичного дарвінізму з ученням про мутації та уявленнями про популяцію як елементарну одиницю еволюції.

  1. Які основні положення ранньої теорії?

Основні положення синтетичної теорії еволюції:

  • головним джерелом спадкової мінливості є мутації

  • елементарною одиницею еволюції є популяції, в яких діють усі елементарні фактори еволюції

  • еволюційний процес відбувається у формах макроеволюції, видоутворення і мікроеволюції

  • рушійною силою еволюції є природний добір, який є наслідком боротьби за існування в різних її формах

  • будь-яка систематична група організмів може або процвітати (перебувати у стані біологічного прогресу), або вимирати (стан біологічного регресу). В наш час у стані біологічного прогресу перебувають ссавці, комахи, регресу — голонасінні, плазуни тощо.

        Вважають, що еволюційний акт відбувся, коли відбір зберіг генне поєднання, нетипове для попередньої історії виду. У підсумку для здійснення еволюції необхідна наявність трьох процесів: 1. мутаційного, що генерує нові варіанти генів з малим фенотиповим виразом; 2. рекомбінаційного, що створює нові фенотипи особин; 3. селекційного, що визначає відповідність цих фенотипів даним умовам перебування чи зростання.

        Всі прихильники синтетичної теорії визнають участь в еволюції трьох перерахованих факторів. Таким чином, синтетичну теорію еволюції можна охарактеризувати як теорію органічної еволюції шляхом природного відбору ознак, детермінованих генетично.

      Екологія популяцій і співтовариств увійшла в еволюційну теорію завдяки синтезу закону Гаузе і генетико-географічної моделі видоутворення. Репродуктивна ізоляція була доповнена екологічною нішею як найважливішим критерієм виду. При цьому нішевий підхід до виду і видоутворення виявився більш загальним, ніж чисто генетичний, оскільки він застосовний і до видів, які не мають статевого процесу. Входження екології в еволюційний синтез являло собою заключний етап формування теорії. З цього моменту почався період використання СТЕ в практиці систематики, генетики, селекції, який тривав до розвитку молекулярної біології і біохімічної генетики.

  1. Яке сучасне формулювання положень?

      Виникли нові теоретичні розробки, що дозволили ще більше наблизити СТЕ до реально існуючих фактів і явищ, які її первісна версія не могла пояснити. Досягнуті еволюційної біологією на даний момент рубежі відрізняються від представлених раніше постулатів СТЕ:

  • Постулат про популяцію як найменшу одиницю еволюції залишається в силі. Однак, величезна кількість організмів без статевого процесу залишається за рамками цього визначення популяції, і в цьому бачиться значна неповнота синтетичної теорії еволюції.

  • Природний відбір не є єдиним рушієм еволюції.

  • Еволюція далеко не завжди носить дивергентний характер.

  • Еволюція не обов'язково йде поступово. Не виключено, що в окремих випадках раптовий характер можуть мати і окремі макроеволюційні події.

  • Макроеволюція може йти як через мікроеволюцію, так і своїми шляхами.

  • Усвідомлюючи недостатність репродуктивного критерію виду, біологи все ще не можуть запропонувати універсального визначення виду як для форм з статевим процесом.

  • Поряд з монофілією визнається широке поширення парафілії.

  • Реальністю є і деякий ступінь передбачуваності, можливість прогнозування загальних напрямків еволюції.

Впевнено можна сказати, що розвиток СТЕ триватиме з появою нових відкриттів в області еволюції.

 

1. Коли й ким була створена синтетична теорія еволюції?

2. Об’єднання даних яких біологічних наук створило фундамент синтетичної теорії еволюції?

3. Що є основною одиницею еволюції, згідно із синтетичною теорією еволюції?

4. Які основні положення містить синтетична теорія еволюції?

 

13, українська література                                                       Дата 01.04.2020

Тема. Інтенсивний розвиток української прози її новаторські особливості, національна специфіка. Тематичне жанрове розмаїття прози

Основний зміст уроку

Наприкінці 50-х — у першій половині 60-х рр. ХХ ст. інтенсивно розвивається лірична проза. Головний її інтерес зосереджувався на почуттєвому світі героя. Емоційний спалах, «картинка» настроїв, освітлений внутрішнім світлом пейзаж — усе це привертало увагу прихильників ліричної прози.

Є. Гуцало широко використовував у своїй творчості цей жанр. У ліричній прозі застосовується персонажна оповідна стратегія: автор відходить на другий план, вивільняє місце героєві, який сповідається перед читачем. Тому на всьому лежить відсвіт героя — його світобачення, світорозуміння.

У 60-х — 70-х рр. ХХ ст. активізується конкретно-аналітична проза, яка культивувала психологічний аналіз. Герой розвивався за власною логікою характеру, був непрогнозованим і часом чинив опір авторові (аж до бунту), бо мав свій погляд на суспільний розвиток.

Усе мало бути так, як у житті — це основне гасло прози цього спрямування. Яскравими представниками такого роману є Володимир Дрозд, Григір Тютюнник, Юрій Щербак та інші.

  У 70-х рр. ХХ ст. активно розвивається химерна проза. Найбільшого розголосу набули романи Василя Земляка «Лебедина зграя», Володимира Яворівського «Оглянься з осені», Євгена Гуцала «Позичений чоловік…»; повісті Володимира Дрозда «Ирій» та «Самотній вовк», написані в цій стильовій манері.

Основними ознаками такої прози є «химерне» мислення, якому притаманні часовопросторові зміщення, метаморфози з героями, відверті алогізми: тут герой може природно перетворитися на їжачка, груші — вирости на вербі, а домовичок — сидіти серед людей у хаті й грітися на жердині. Не чужі їй емоційність, експресивність письма, напівфантастичність образів.

Українська література в другій половині 50-х — 80-х рр. інтенсивно культивує історичну прозу. Визнання читача дістали романи Семена Скляренка «Володимир», «Святослав»,

 Романа Іваничука «Мальви», «Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Черлене вино»; Романа Федоріва «Жбан вина», Юрія Мушкетика «Яса», Івана Білика «Меч Арея», «Похорон богів» та інші.

Домашнє завдання

Вивчити теоретичний матеріал про інтенсивний розвиток української прози