Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

середа 06.05

Хімія 7 клас 06.05

Лабораторний дослід №3: проведення хімічних реакцій.

Обладнання: штатив із пробірками, пробіркотримач, нагрівальний прилад.

Реактиви: розчини лугу, фенолфталеїну, нітратної кислоти, мідного купоросу, крейда, кристалічний амоній хлорид, цукор.

Правила безпеки:

• для дослідів використовуйте невеликі кількості реактивів;

• остерігайтеся потрапляння реактивів на одяг, шкіру, в очі;

• пам’ятайте: холодні й гарячі предмети мають однаковий вигляд;

• нагрівання здійснюйте з використанням спеціальних тримачів;

• дотримуйтесь правила визначення запаху речовин .

Хід роботи

1. Налийте в пробірку близько 1 мл лугу і додайте кілька крапель фенолфталеїну. Які зміни спостерігаєте?

2. Насипте в пробірку шпателем невелику кількість крейди і краплями додавайте розчин кислоти. Що відбувається з осадом?

3. Налийте в пробірку 1-2 мл розчину мідного купоросу та додайте таку саму кількість розчину лугу. Які зміни спостерігаєте?

4. Насипте в пробірку шпателем невелику кількість амоній хлориду і додайте 1-2 мл розчину лугу. Визначте запах речовини в пробірці.

5. У пробірку насипте невелику кількість цукру і нагрівайте. Які зміни ви спостерігаєте на початку нагрівання? А після тривалого нагрівання?

6. Опишіть свої спостереження. За результатами виконаних дослідів зробіть висновки щодо ознак хімічних реакцій. За яких умов відбуваються реакції?

Для перегляду  відеодослідів  перейдіть  за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=G6HwSfnjGfk

Висновок:

Запитання:  

1. Дайте визначення хімічних і фізичних явищ. Чим вони відрізняються?

2. Перелічіть ознаки хімічних реакцій.

3. Які ознаки хімічних реакцій спостерігаються; а) під час горіння багаття; б) під час іржавіння заліза; в) під час скисання їжі?

Виконанні завдання  відправляйте на електронну  пошту ylinda_korolchuk@ukr.net або на viber.

Фізика

Узагальнення знань з теми «Фізика як природнича наука»

Д/з Опрацювати презентацію, дати відповіді на завдання, які є в ній.

Презентація доступна за посиланням:

https://drive.google.com/file/d/1eLktUPuf5aYfGC2FpoHIlDS298zkObU2/view?usp=sharing

 

онспект уроку

з біології

7-А клас

06.05.2020 рік

Тема. Ссавці: особливості будови, способу життя.

1. Яких тварин називають ссавцями?

     Ссавці або звірі — це наземні теплокровні хребетні тварини, у процесі розвитку зародка яких утворюються зародкові оболонки. Їхнє тіло зазвичай вкрито шерстю, але зустрічаються види, які втратили шерстяний покрив.

    Загальна будова тіла в ссавців така сама, як і в рептилій. Залежно від способу життя зовнішній вигляд ссавців може істотно відрізнятися. У літаючих форм (кажани) є крила. Водні форми (кити) мають обтічну форму тіла, підземні мешканці (кроти) — кінцівки, що риють.

   На відміну від рептилій і птахів, для ссавців характерна наявність значної кількості різноманітних залоз.

2. Які  залози розвинені у ссавців?

Шкірні залози ссавців:

• потові (виділяють піт);

сальні (виділяють секрети, що змащують волосся і шкіру);

пахучі (видозмінені сальні або потові залози);

молочні (видозмінені потові залози).

3. Чим характеризуються шкірні покриви ссавців?

   Шкірні покриви ссавців утворюють велику кількість похідних. Вони виконують різноманітні функції, в основному зберігають тепло й захищають від несприятливих зовнішніх впливів.

Рогові похідні шкіри:

• волосся;

• кігті;

нігті;

 

• копита;

• луска;

• роги (крім рогів оленів).

    Суцільний покрив волосся ссавців утворює міх. Він недовговічний і періодично оновлюється. Зміна волосяного покриву називається линькою.

Типи волосся ссавців:

• пухове волосся (пух — коротке м’яке волосся);

• остьове волосся (ость — товсте й пружне волосся);

• чутливе волосся (вібриси — органи дотику).

Видозміни волосся ссавців:

• голки (у їжака);

• щетина (у кабана).

4. Які особливості розмноження ссавців?

Особливості розмноження ссавців

     Статеві залози ссавців — парні сім’яники та яєчники. Запліднення внутрішнє. Як і зародок птахів і рептилій, зародок ссавців утворює зародкові оболонки (амніон, алантоїс і хоріон). Розвиток зародка відбувається в яйці, сумці або матці. У всіх плацентарних і деяких сумчастих ссавців зародок утворює спеціальний орган — плаценту, що забезпечує його зв’язок з організмом матері. Плацента забезпечує живлення зародка й виводить із його організму продукти обміну.

   Залежно від особливостей розмноження й розвитку, ссавців поділяють на три групи: яйцекладні, сумчасті та плацентарні.

 

1.Товсті та пружні волоски мають назву …

2.Верхню частину зуба вкриває….

3.Верхня частина зуба… .

4.Зуби, які бувають великі та малі називають … .

5.Частина зуба, «захована» під ….

6. Ссавці здатні постійно підтримувати відносно сталу температуру тіла, тому вони….

7. Залози, що виробляють поживний продукт, яким самки вигодовують малят, називаються ….

8. Тварина, у якої найбільше розвинені та збільшені різці…

7 – А клас Всесвітня історія

Тема. Утворення та зміцнення Московської держави

Другий етап об'єднання російських земель - 80-ті рр. XIV ст. - 1462 р. характеризується подальшим територіальним розширенням Московського князівства.

Дмитро Іванович (що отримав після перемоги на Куликовому полі прізвисько Донськой), приєднавши Дмитров, Стародуб, Углич, Кострому та інші території, вживав заходів для посилення влади великого князя. Він ліквідував залишки місцевого самоврядування і цілком підпорядкував міста великокнязівській владі, визначив розміри данини з князівств для сплати Орді, встановив новий територіальний принцип формування ополчень: відтепер бояри і дворяни повинні були виступати з тими князями, у володіннях яких знаходилися їхня вотчина і маєтки. Удільних князів він зобов'язав служити великому князеві московському.

Старший син Дмитра Донського Василь І став правителем за заповітом батька, без санкції Золотої Орди.

За період його правління до Москви були приєднані Нижній Новгород, Муром, Городець і Таруса. Тоді ж, на початку 90-х рр., активізувалися спроби Московського князівства обмежити самостійність Великого Новгорода. Боротьба, що тривала кілька років зі змінним успіхом, привела до укладення 1398 р. мирного договору.

Наприкінці XIV ст. Москва поширила свій вплив на землі комі-зирян (басейн р. Вичегда) та комі-перм'яків (землі вздовж Верхньої Ками і р. Чусової).

Після смерті Василя І велике княжіння перейшло до його сина Василя II Темного, під час правління якого вибухнула феодальна війна. Головне питання, що вирішувалося під час військових зіткнень, полягало в тому, кому з князів правити у Москві - визнаній столиці Північно-Східної Русі.

До кінця правління Василя II територія, що перебувала під його владою, значно перевищувала володіння інших князів, які до цього моменту втратили суверенітет. Політичну залежність від Москви вимушений був визнати 1456 р. і Великий Новгород, а 1460 р. Псков звернувся до великого князя Василя II за захистом від Лівонського ордену.

З середини 50-х років XV ст. удосконалюється система державного управління. Відбувається поступовий перехід від уділів до системи повітів. Влада в них концентрується в руках намісників, якими, як правило, стають бояри великого князя. З, приєднанням до Москви уділів влада намісників поширюється і на них.

Права і привілеї намісників визначалися статутними грамотами, норми яких були започатковані ще "Руською Правдою". Зміни в системі місцевої адміністрації випереджали реорганізацію центрального апарату.

У роки правління Василя II неухильно зростала роль московського боярства. Бояри очолювали Государів двір, що являв собою військово-адміністративну корпорацію.

До виконання державних доручень, нарівні з боярами і дітьми боярськими (дворянами), почали залучатися так звані служилі князі, що втратили спадкові уділи.

Певних змін зазнала судова система. Також була проведена монетна реформа і відновлений випуск загальнодержавної монети на великокнязівському дворі. Загалом це сприяло подальшому зміцненню влади великого князя московського.

Завершальний період у зборі московських територій

Третій етап об'єднання російських земель навколо Москви, їхнє звільнення від ординського володарювання й одночасно формування державного апарату великокнязівської влади, оформлення Московської держави припадає на 1462-1533 рр.

Цей період охоплює правління великих московських князів Івана III (1462- 1505) і Василя III (1505-1533).

За Івана III, що став співправителем Московської держави ще за життя батька, Василя Темного, тривало збирання земель "під руку" Москви. Цей московський князь приєднав Ярославль (1463 р.), Ростов (1474 р.), Твер (1485 р.). В'ятку (1489 р.), ліквідував незалежність Великого Новгорода, спочатку оточив і взяв місто 1478 р., а потім поступово конфіскував землі новгородського боярства і переселив їхніх власників у центральні райони.

3 1476 р. Іван III припинив виплачувати данину Орді. А 1480 р. майже безкровно закінчилося протистояння росіян і ординських військ біля однієї з приток Оки - "стояння на Угрі", визначивши остаточне звільнення Русі від васальної ординської залежності.

Іван став фактичним творцем Московської держави. Саме він заклав основи російського самодержавства, не тільки значно розширивши територію країни (до її складу увійшли землі марі, мордви, комі, карелів та ін.), а також укріпив її політичний устрій і державний апарат, значно зміцнив міжнародний престиж Москви.

Падіння Константинополя під ударами турків 1453 р. і одруження Івана III на візантійській принцесі Софії Палеолог 1472 р. дозволили великому московському князеві проголосити себе наступником візантійських імператорів, а Москву - столицею усього православного світу.

Це знайшло відображення в концепцїї "Москва - третій Рим", сформульованій на початку XVI ст. Державним гербом Московської держави став (як у Візантії) двоголовий орел, а сам великий князь 1485 р. йменувався великим государем всієї Русі.

Прагнучи подолати феодальну знать, Іван III послідовно формував систему служилих станів. Бояри, присягаючи на вірність великому князеві, завіряли свою вірність особливими "клятвеними грамотами". Московський государ міг позбавляти їх державних посад, конфісковувати вотчину.

За Івана III запроваджено помісну систему - дарування служилим людям (дворянам) у володіння на правах неуспадкованої особистої власності вільних земель (маєтків) за несення військової або цивільної служби. Таким чином, у Московській державі склалися, крім удільної, три системи землеволодіння: державна, що включала двірцевий великокнязівський уділ, церковно-монастирська та помісна.

Поступово ускладнювались функції державного управління. З'явилися посади казенного дяка - керівника Казенного двору - і піддячих, що відали діловодством. З кінця XV ст. сформувалася Боярська дума - вищий державний консультативний орган при государі. У Думу крім московських бояр входили також колишні удільні князі.

З метою централізації та уніфікації судово-адміністративної діяльності 1497 р. було запроваджено новий збірник законів - Судебник, що встановив єдині податкові норми, загальний порядок ведення слідства і суду. Судебник Івана III передусім захищав життя і власність феодала-землевласника.

Судебник обмежував право селян йти від свого феодала на інші землі суворо певним терміном - за тиждень до осіннього Юр'ївого дня (26 листопада) і впродовж тижня після нього з обов'язковою виплатою "пожилого".

Чинність Судебника означала початок прикріплення Селян до землі.

У XVI в. тривав процес розширення території Московської держави. Після перемоги над Литвою 1503 р. до Москви відійшли землі за верхньою течією Оки, вздовж берегів рік Ясен, Сож і Дніпра. Усього до складу Московської держави увійшло 25 міст і 70 волостей. 1610 р. було ліквідовано самостійність Пскова, а 1514 р., після чергової війни з Литвою, до Москви відійшов Смоленськ. Нарешті, 1521 р. припинило своє існування Рязанське князівство.

Таким чином, територія країни збільшилася настільки, що вона перетворилася на найбільшу державу Європи.

ІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф 26

Посилання на підручник:

 https://pidruchnyk.com.ua/774-vsesvtnya-storya-pometun-malyenko-7-klas.html