Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

середа 15.04

Хімія 9а клас 15.04.

Поняття про рН розчину. 

Лабораторний  дослід №7

Виявлення йонів Гідрогену та гідроксид-іонів у розчинах. Встановлення приблизного значення рН води, лужних і кислих розчинів (натрій гідроксиду, хлоридної кислоти, харчової і косметичної продукції) за допомогою універсального індикатора

Для різних хімічних, промислових і біологічних процесів дуже важливою характеристикою є кислотність розчинів, що характеризує вміст кислот або лугів у розчинах. Оскільки кислоти й луги є електролітами, то для характеристики кислотності середовища використовують уміст йонів H+ чи OH-

У розчинах кислот унаслідок їх дисоціації з’являються додаткові йони H+. У таких розчинах йонів H+ значно більше, ніж йонів OH-, що утворилися під час незначної дисоціації води, тому ці розчини називають кислотними. Прийнято говорити, що такі розчини мають кислотне середовище. Чим більше йонів H+ міститься в розчині, тим більша кислотність середовища.

У розчинах лугів унаслідок дисоціації, навпаки, переважають йони OH-, а катіони H+ від незначної дисоціації води майже відсутні. Середовище таких розчинів є лужним. Чим вищою є концентрація йонів OH-, тим більш лужним є середовище розчину.

У розчині кухонної солі кількість йонів H+ та OH- однакова й дорівнює по 1 · 10-7 моль у 1 л розчину. Таке середовище називають нейтральним (мал. 11.1, посередині). Фактично це означає, що розчин не містить ані кислоти, ані лугу. Нейтральне середовище характерне для розчинів деяких солей (утворених лугом і сильною кислотою) та багатьох органічних речовин. Чиста вода також має нейтральне середовище.

 

Водневий показник

Якщо порівнювати смак кефіру й лимонного соку, то можна впевнено стверджувати, що лимонний сік набагато кисліший, тобто кислотність цих розчинів різна. Ви вже дізналися, що в чистій воді також містяться йони H+, але кислого смаку не відчувається. Це зумовлено надто малою концентрацією йонів H+. Часто буває недостатньо сказати, що середовище кислотне чи лужне, а необхідно кількісно його схарактеризувати.

Кислотність середовища кількісно характеризують водневим показником pH (вимовляється «пе-аш»), що пов’язаний з концентрацією йонів Гідрогену. Значення pH відповідає певному вмісту катіонів Гідрогену в 1 л розчину. У чистій воді й у нейтральних розчинах у 1 л міститься 1 · 10-7 моль йонів H+, а значення pH дорівнює 7. У розчинах кислот уміст катіонів H+ більше, ніж у чистій воді, а в лужних розчинах — менше. Відповідно до цього змінюється й значення водневого показника pH: у кислотному середовищі він перебуває в межах від 0 до 7, а в лужних — від 7 до 14. Уперше водневий показник запропонував використовувати датський хімік Петер Сьоренсен.

 

https://www.youtube.com/watch?v=mUDgZlfS7HM

ЛАБОРАТОРНИЙ ДОСЛІД №7

Обладнання: штатив із пробірками, піпетка.

Реактиви: вода, хлоридна кислота, розчини NaCl, NaOH, столовий оцет, універсальний індикатор (розчин або індикаторний папір), харчові продукти й косметична продукція (наприклад, лимон, шампунь, зубна паста, пральний порошок, газовані  напої, соки тощо).

Виявлення йонів Гідрогену та гідроксид-іонів у розчинах.

Установлення приблизного значення pH води, лужних і кислих розчинів

1. У п’ять пробірок налийте по 1–2 мл води, хлоридної кислоти, розчинів натрій хлориду, натрій гідроксиду та столового оцту.

2. До кожної пробірки додайте по 2–3 краплі розчину універсального індикатора або занурте індикаторний папірець. Визначте pH розчинів, порівнюючи колір індикатора з еталонною шкалою. 

 

Вміст пробірки

Колір універсального

індикатора

Значення 

рН

Середовище

вода

 

7

 

хлоридна кислота

 

1

 

розчин 

натрій хлориду

 

7

 

розчин

натрій гідроксиду

 

14

 

столовий оцет

 

2

 

Складіть рівняння дисоціації цих сполук.

Дослідження pH харчової та косметичної продукції

Випробуйте універсальним індикатором зразки харчових продуктів та косметичної продукції. Для випробування сухих зразків, як, наприклад, пральний порошок, їх необхідно розчинити в невеликій кількості води (1 шпатель сухої речовини на 0,5–1 мл води). Визначте pH розчинів. 

Продукція

Колір універсального

індикатора

Значення 

рН

Середовище

лимон

 

3

 

шампунь

 

6

 

зубна паста

 

7

 

пральний

порошок

 

11

 

кольорові

газовані

напої

 

3

 

соки

 

4

 

ВИСНОВОК: 

 

9 – А клас Історія України

Тема. Повсякденне життя. Соціально – економічне становище українського населення під владою Австрійської та Російської імперій і соціальні рухи

І. Вивчення нового матеріалу

  1. Соціально-економічне становище українських селян під владою Російської імперії

Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст., унаслідок перемоги буржуазних революцій, у більшості країн Західної та Центральної Європи на зміну феодалізму прийшов капіталізм. У Російській імперії панівною залишалася феодально-кріпосницька система, яка перебувала в глибокій кризі. Шукаючи шляхів виходу з неї, царський уряд насамперед захищав інтереси дворянства, зміцнював самодержавство, а всі труднощі намагався перекласти на плечі селян Саме ці обставини й визначали соціально-економічну політику царизму щодо українського населення.

Соціально-економічне становище різних суспільних станів було неоднаковим Становище українського поміщицтва визначалося його здатністю хазяйнувати в умовах кризи феодально-кріпосницької системи та проникнення в господарське життя нових капіталістичних відносин. Приблизно трьом чвертям поміщиків це вдавалося більш-менш успішно. Решта, як відомо, змушені були заставити свої господарства під позику, що загрожувало їх втратою, або й розорялися.

Проте переважна більшість і порівняно успішних поміщицьких маєтків, а тим більше тих, які потрапили в скрутне становище, трималися на плаву чи намагалися вирватися з боргової ями за рахунок закріпаченого селянства. Через це протягом першої половини XIX ст. поміщики збільшували розміри панщини.

Хоча законом 1797 р. панщина обмежувалася 3 днями на тиждень від одного селянського господарства, поміщики легко обходили цю норму. Вони вдавалися до так званих «уроків» — установлення обсягу робіт на день панщини, які були такими, що за один день їх виконати було фізично неможливо. Для того щоб відробити три «уроки», селяни змушені були працювати на пана по 4-6 днів, а то й у неділю.

Свої ж власні ділянки селянам часто доводилося обробляти вночі. Іншим способом примушування до роботи на панщині була вимога відробляти її кожному членові родини кріпака. У 40-х роках дві третини поміщиків Правобережжя вже примушували селян працювати по 3-4 дні панщини не від господарства, а від дорослої особи.

Окрім панщини, селян примушували до інших форм відробіткової ренти.

  • обробляли сади й городи поміщиків; копали ставки ремонтували дороги; насипали греблі; будували господарські й житлові приміщення; вимочували й тіпали льон, коноплі, пряли нитки, ткали й вибілювали полотно; заготовляли та возили своїми кіньми й волами дрова, поміщицькі товари на базари і ярмарки та багато чого іншого.

Не скасували поміщики й найдавнішу форму ренти — натуральну. Із селян брали побори медом, курми, качками, яйцями, горіхами і т. ін.

За умов посиленого розвитку товарно-грошових відносин поміщики вимагали від кріпаків дедалі частіше і щоразу більших сум грошової ренти — оброку, чиншу, подушного. Вимагаючи грошей, вони водночас не хотіли переводити селян лише на оброк. Оброчні селяни становили в Україні лише 1 % від їхнього загального числа.

Українське селянство все більше страждало й від мало - та безземелля. Щоб отримати якнайбільше сільськогосподарської продукції та якнайшвидше розбагатіти, поміщики насамперед розширювали площі власних орних земель і пасовищ. Заради цього вони зменшували або й зовсім відбирали в селян кращі земельні наділи, переводили їх на віддалені від сіл та неродючі землі.

Будь-яка спроба кріпаків захистити свою людську гідність закінчувалася засланням у Сибір чи відданням у солдати. Підневільна солдатська служба тривала 25 років у тяжкій муштрі, знущаннях, побоях офіцерів-дворян і загибеллю чи каліцтвом у нескінченних війнах і конфліктах, які вела Російська імперія.

2. Соціально-економічне становище українського населення під владою Австрійської імперії 

Покращення соціального становища селян, яке намітилося внаслідок реформ Марії-Терезії та Йосифа II, було зведене нанівець наступниками імператорського трону. Після смерті Йосифа II дія його декретів була призупинена і відновлена лише в 1836 р. Отже, перша третина XIX ст. минула під знаком відновлення феодального гноблення селян.

Насамперед це пов'язано з економічною відсталістю сільського господарства Австрійської імперії, яке ґрунтувалося на прадідівській агротехніці, кріпосництві й панщині. За таких умов селяни Східної Галичини виробляли лише третину того, що продукували селяни Чехії та Австрії. Не маючи змоги на рівних конкурувати з розвинутими господарствами західних країн, поміщики Західної України шукали виходу лише в екстенсивному розширенні господарства. На теренах Західної України це теж призвело до «урізання» селянських наділів і посилення експлуатації селянства.

Наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. поміщики відібрали в селян понад 1 млн моргів землі (1 морг — 0,56 га), через що сільські жителі Західної України страждали від мало - та безземелля. 61 % селян Східної Галичини мали наділи менше 10 моргів землі (5,6 га). Це означало, що їхній рівень життя був нижчим за прожитковий мінімум, який тоді могла забезпечити ця площа. Ще важчим було становище селян Закарпаття. Там наприкінці XVIII ст. на один селянський двір припадало лише 2 га орної землі, а на середину XIX ст. в окремих місцевостях 45-50 % селянських сімей повністю втратили землю. Через злиденне, переважно картопляно-капустяне харчування, їхній раціон ледве сягав половини споживання продуктів західноєвропейськими селянами. Неврожаї перетворювалися на голодні роки, яких виснажені селяни пережити не могли. Тому протягом 30-50-х років XIX ст. смертність часто перевищувала народжуваність. Середня тривалість життя західноукраїнського селянина тоді становила 30-40 років.

Надзвичайно високим був рівень визиску селянства. За підрахунками вчених, через панщину, побори, повинності й державні податки поміщики й держава привласнювали 84,7 % результатів селянської праці. На плечі рекрутів — вихідців із селян — лягала й тяжка 14-річна військова служба. Експлуатація поєднувалася з нелюдськими насильствами і сваволею поміщиків. Одним із проявів цього стало примушування селян до обов'язкової купівлі встановлених поміщиком обсягів алкоголю, що виготовлявся на панських ґуральнях.

ІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати параграф 3.

Посилання на підручник: https://pidruchnyk.com.ua/1008-istoriya-ukrainy-sorochinska-9-klas.html

9 - А, укр.мова                                                Дата 15.04.2020

Тема. Речення прості й складні

Основний зміст уроку

 

За структурою речення поділяються на прості й складні.
 Прості речення мають одну граматичну основу:

Люблю я пісню солов’їну (А. Загрудний).
 Складні речення мають дві або більше граматичних основ, що становлять одне смислове і граматичне ціле:

Українська мова мене не тільки вабить як письменника, вона дивує й захоплює (В. Шевчук).
 Речення, що складається лише з головних членів, називається непоширеним: Є шлях. Я тривожуся (М. Братан).
 

Речення, у якому є другорядні члени, називається поширеним: Українська мова живе в прекрасних піснях твого народу (В. Сухомлинський).

Завдання 1. Виконати онлайн вправу за посиланням

https://learningapps.org/view1701580

Завдання 2. Дослідження-трансформація. Перетворити складні речення у прості. Записати їх. Підкреслити граматичні основи.

  1. І люди йшли під гору ту стрімку, і знову всім незміряні красоти відкрилися в маленькому струмку (Л. Забашта). 2. Змалку його обступали білі стіни, на яких висіли вишиті маминими руками рушники (І. Цюпа). 3. Помінялось місцем моє серце з сонцем, бо весна навколо, вітер і блакить (Р. Братунь). 4. Молодь уся була на полі, бо якраз настали жнива (Леся Українка).

Завдання додому

У кожному з речень самостійно підкреслити граматичні основи. Вказати речення прості й складні.

 

І. Замислились поля, стулило вії сонце. (В.Сосюра.) Щодня про тебе вітер чутки мені несе. (Олександр Олесь.) Нас кликав хліб не добре, чесне діло до братнього, трудящого коша. Ми в нім шануємо не тільки тіло, у нім народна світиться душа. (Б.Олійник.) Я не можу уявити, як це коні топчуть жито. (В.Сосюра.)

 

 Завдання надсилати на ел.пошту galjysik@inbox.ru або у Viberгрупу класу.

 

 

Конспект уроку

з  географії

9  – А клас

15. 04. 2020 р.

Країни – лідери у внутрішніх та зовнішніх перевезеннях.

Вивчення нового матеріалу.

              Здійснюючи перевезення вантажів, пасажирів, передавання інформації в просторі, вони забезпечують ринковий обмін товарами й послугами між країнами й регіонами, беруть участь у формуванні їхньої господарської спеціалізації, сприяють поглибленню процесів кооперації виробництва. Транспорт і зв’язок формують єдині регіональні, національні, світові ринки. Ці дві галузі називають «кровоносною системою» світового господарства. Роль цих галузей настільки значна, що за рівнем їхнього розвитку можна визначити рівень розвитку країни.

            Транспорт - одна з головних галузей господарства, яка здійснює перевезення пасажирів і вантажів. Тим самим транспорт об'єднує територію окремої країни в єдине господарське ціле, а національні господарства - в єдине світове господарство. Без транспорту був би неможливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхідні зв'язки щодо постачання сировини і продукції. Не випадково транспорт називають "кровоносною системою економіки", адже він є необхідною умовою її функціонування. Світовий транспорт нині - це понад 42 млн км різних шляхів сполучення (без морських шляхів).

               Залізничний транспорт.   Понад два десятки країн нині мають протяжність залізниць більше 10 тис. км. За пасажирообігом виділяються залізниці Японії, західноєвропейських країн і СНД. У вантажообігу лідирують залізниці США, Китаю, Росії, Індії, України. Найдовша мережа залізниць у США (понад 200 тис. км). Друге місце посідає Канада (90 тис. км). Не набагато відстає Росія (87 тис. км). Найбільша щільність залізничної мережі в Німеччині. Тут на 1 тис. км2 території припадає 125 погонних кілометрів залізниць. Висока щільність залізниць у Польщі (80 пог. км), Японії (75 пог. км), Великобританії (70 пог. км). У Швейцарії електрифіковані практично всі залізниці, у Росії - 47%, в інших країнах, у тому числі і в США — набагато менше.

              Автомобільний транспорт. За протяжністю автомобільних доріг різко виділяються США. Більш повне уявлення про розвиток автомобільного транспорту дають відомості про розміри автомобільного парку.

               Трубопровідний транспорт. Цей вид транспорту з'явився у XIX ст. Його появу й розвиток спонукала нафтова промисловість. Сумарна протяжність магістральних нафто - і газопроводів у світі нині досягла 2 млн. км. Лідирують США і європейські країни, які вирізняються великими розмірами видобутку і внутрішнього споживання нафти, нафтопродуктів і природного газу, а також їхнім експортом. Трубопровідний транспорт має великі перспективи розвитку, пов'язані з постійним зростанням потреб у нафті, нафтопродуктах і природному газі. Спорудження магістральних трубопроводів здійснюється в СНД, Південно-Східній Азії, Китаї, Австралії, Західній Європі, США, Канаді, Північній Африці, Латинській Америці.

 Морський транспорт здавна широко використовується людством.  Географію морського транспорту визначає мережа портів, морських каналів і проток тощо. Загальна кількість морських портів, що беруть участь у міжнародних перевезеннях, складає приблизно 2,2 тис. Близько 900 з них розташовані у Європі, понад 500 - в Америці, майже 400 - в Азії, решта - в інших частинах світу. Тридцять з них мають вантажообіг, який перевищує 50 млн. т. на рік. Це супер - порти. Найбільшим світовим портом є Роттердам (Нідерланди). До найбільших портів світу належать також Сінгапур, Шанхай (Китай), Нагоя (Японія), Новий Орлеан (США), Гавр (Франція), Лондон (Великобританія) та ін. Морські порти бувають універсальними і спеціалізованими (наприклад, залізорудні, нафтові, газові).

Головними міжнародними морськими каналами залишаються Суецький і Панамський. Третім за значенням вважається Кільський, що сполучає  Кільську бухту Балтійського моря з нижньою течією Ельби, передусім порти Кіль і Гамбург. Найважливішими морськими протоками, де спостерігається підвищена інтенсивність руху судів, є Ла-Манш, Гібралтарська протока, Ересунн, Малаккська, Ормузька, Босфор.

Морський флот мають більше 160 країн світу. У світі понад 80 тис. суден різних типів. Судна є наливні та суховантажні. Серед лідерів за тоннажем флоту чимало країн, що розвиваються.

     Повітряний транспорт. Його основне призначення — перевезення пасажирів і пошти.    Географію світового повітряного транспорту визначає мережа аеропортів, у тому числі 1100 міжнародних. На цей час загальна кількість перевезених авіаційним транспортом пасажирів перевищує 2,2 млрд. осіб. З них 55 % припадає на міжнародні і 45 % - на внутрішні перевезення. За розмірами річних авіаперевезень лідирують США (приблизно 600 млн осіб), Японія (близько 100 млн осіб) і Велика Британія (понад 65 млн. осіб).

Унаслідок взаємодії різних видів транспорту формуються транспортні системи - національні, регіональні, глобальні. Найбільш потужні й розвинені національні системи склалися в країнах Великої сімки (насамперед, США) і в Росії, регіональні - у Західній Європі та Північній Америці.

 

ЗАВДАННЯ І ЗАПИТАННЯ.

 

Опрацюйте ( уважно прочитайте, вивчіть ) конспект уроку.

Назвіть країни – лідери у внутрішніх та зовнішніх перевезеннях.

Опрацюйте географічний атлас, де розташовані країни – лідери транспортних шляхів.