Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

середа 18.03

 9 – А клас              Історія України

Тема. Масонство в Україні. Україна в програмних документах декабристів. Повстання Чернігівського полку. Польське повстання 1830 – 1831 рр. і Україна.

І. Вивчення нового матеріалу

Після захисту своєї Вітчизни від наполеонівської навали, охоплені патріотичним натхненням російські й українські дворяни та офіцери ,селяни

 протягом 1813–1814 рр. брали участь у розгромі війська Наполеона в Європі. Перебуваючи в закордонних походах і несучи гарнізонну службу, вони

ознайомилися з життям європейських народів і вжахнулися неймовірною відсталістю своєї країни,необмеженою самодержавною владою, диким свавіллям і хабарництвом чиновників, варварським пануванням поміщиків, повною безправністю, страшною злиденністю та неосвіченістю народів Російськоїімперії.

 Повертаючись з війни царські власті примушували військових поселенців

і землю обробляти, і військової вправності набувати.Така подяка своїм підданим за героїчний порятунок Російської імперії ще більше обурювала молоде російське офіцерство.

  1. Масонство в Україні.

Дворяни та інтелігенти, незадоволені існуванням самодержавства та кріпацтва, почали об’єднуватися в таємні організації. Форма для них була запозичена в західноєвропейських масоніврелігійноетичного об’єднання, яке зародилося ще в епоху Середньовіччя, а найбільше поширилося в період Великої французької революції наприкінці ХVІІІ ст.

  1. Діяльність  декабристів в Україні.

     Розгортання політичних таємних товариств декабристів (за російською назвою місяця грудня — «декабрь», у якому вони виступили проти самодержавства, рух отримав назву «декабристський»)стала й Україна. Адже тут, поблизу російсько-австрійського кордону, дислокувалася 160 тисячна російська армія.

     На початку 20х років ХІХ ст. в Україні сформувалися дві таємні декабристські організації. У КиєвіПівденне товариство, у Новограді-ВолинськомуТовариство об’єднаних слов’ян. У 1825 р. воно ввійшло до складу Південного товариства. Північне товариство діяло в столиці РосіїПетербурзі.

Повстання Чернігівського полку.

Керівництво Північного товариства вирішиловиступити 14 грудня 1825 р. — у день складання присяги новому цареві Миколі І. Напередодні повстання з Петербурга до Москви й українських містбули відряджені посланці із закликом підтриматиповстання. Тим часом у м. Тульчині 13 грудня було

заарештовано керівника Південного товариства

Павла Пестеля.Незабаром надійшла звістка про поразку повстанців

у Петербурзі. Однак це не зупинило керівників Васильківської управи: підполковник Сергій Муравйов Апостол (онук гетьмана Данила Апостола) і підпоручик Михайло Бестужев Рюмін вирішили підняти повстаня в Чернігівському полку. Воно розпочалося 29 грудня в с. Триліси, де стояла одна рота Чернігівського полку. (Полк тоді дислокувався в м. Василькові та навколишніх селах). Звідти керівництво планувало рухатися на Київ або Житомир. У Києві заарештували кількох солдатів на чолі з офіцером, направлених до Києва, щоб загітувати місцевий гарнізон приєднатися до повстанців.Довідавшись про це, керівники повстання вирішили спрямувати Чернігівський полк на Волинь, щоб там об’єднати сили Новоград-волинською управою

(Товариством об’єднаних слов’ян). Однак 3 січня шлях на захід їм перекрила гусарська дивізія. Повстанці сміливо рушили на гусар, сподіваючись, що ті до них приєднаються. Тим часом дивізійна артилерія відкрила зустрічний вогонь 

через що повстанці відразу зазнали відчутних втрат.

Усього в бою було поранено й убито 50 повстанців. Решту — 895 солдатів і унтер офіцерівзаарештовано. Так повстання Чернігівського полку, не підтримане іншими декабристськими управами, зазнало поразки.

Керівників повстання С. МуравйоваCАпостола і М. Бестужева-Рюміна стратили. Інші декабристиучасники повстаннябули заслані в Сибір на каторгу.

  1. Польське повстання 1830–1831 рр. і Україна

Після перемоги над армією Наполеона Росія посилила підпорядкування

Польщі. За рішенням Віденського конгресу 1815 р. більша частина її території

з Варшавою перейшла під владу Росії. Хоча Польща була проголошена Коро

лівством Польським і отримала свою конституцію та право скликати сейм, великий князь Костянтиннамісник російського царя у Варшаві — управляв нею одноосібно й самочинно.

Польська шляхта, 17 листопада 1830 р. підняла у Варшаві повстання.

Зважаючи на виникнення волелюбних настроїв у свідомості російського дво

рянства, польські шляхтичі проголосили своє славнозвісне гасло: «За нашу і вашу свободу!» Боротьба поляків за свободу знайшла відгук у серцях солдатів та офіцерів російської армії. Кілька сотень українців, білорусів і росіян добровільно приєдналися до повстанців і зі зброєю в руках боролися разом із ними протии царських військ.

Однак повстання було приречене на поразку. І не лише тому, що Російська

імперія була дуже сильною. Причина поразки крилася в планах верхівки пов

станців. Польські шляхтичі, особливо магнати, звільнивши Польщу, не збиралися звільняти своїх селян з-під влади феодалів, відмовлятися від своїх привілеїв, а тим більше наділяти селян землею.Така політика Національного уряду дуже швидко відштовхнула від повстанського керівництва його головну опору — польське селянство й солдатів. Проте місцеве селянство не підтримало повстанців. Адже Національний уряд Польщі поставив собі за мету відновити Річ Посполиту в кордонах 1772 р

Незважаючи на поразку, повстання справило значний вплив на свідомість українців. Вони отримали наочний урок героїзму й пожертви заради відновлення національної держави. Суспільно-політичний рух в Україні на початку ХІХ ст.відчував на собі вплив європейських революційних ідей. Проявом стала діяльність в Україні масонських лож. У 20–30-х роках ХІХ ст.Україна стала ареною російського і польського суспільно-політичних рухів. Російські рево люціонери-декабристи прагнули до оновлення Російської держави, зни щення самодержавства і крі пац тва. Вони здійснили героїчну спробу реалізувати свої плани, піднявшись у грудні 1825 р. на збройне повстання проти царизму. Поляки ставили перед собою завдання національного визволення і відновлення незалежності Польщі. Своєї мети вони спробували досягти у 1830–1831 рр. за допомогою зброї. Життя підказувало українцям, що їхнє

національне і соціальне визволення неможливе без власної  організації, без чіткого усвідомлення власних національних інтересів