Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

середа 18.03

7 – А клас           Всесвітня історія

Тема. Вплив церкви на середньовічне суспільство. Раннє відродження і гуманізм.

І. Вивчення нового матеріалу

  1. Середньовічна людина і Бог.

Релігія і церква в Середні віки відігравали величезну роль. Усе життя людини, її свідомість були пройняті вірою. Уявлення жителя Середньовічної Європи про Бога, світ і людину впродовж багатьох віків формувалися на основі християнства. Згідно з християнською традицією, людину створив Бог, наділивши її особливими якостями: душею, розумом, мовою, почуттями, красою, силою. Сама природа, живі істоти були створені Богом заради людини. Проте перші люди — Адам і Єва — ослухалися Бога, вчинивши гріх — перший, або первородний. За це вони були вигнані з раю. Людина стала смертною, слабкою, нещасною. Душа будь-якої людини страждає, бо ув’язнена в гріховному тілі. Добрі якості, почуття, вчинки людей називали чеснотами, погані — гріхами.

Ворогами людини були сім її «смертних гріхів»: гординя, заздрість, гнів, лінощі, жадібність, марнотратство, ненажерливість. Ці гріхи штовхали людину на брехню та злочини.

Усі віруючі повинні були приходити до священика на сповідь. Ідеалом середньовічної людини був аскет. Так називали людей, які заради любові до Бога відмовлялися від рідних, усіх задоволень і багатств. Люди вірили, що після смерті душа може потрапити або в пекло, або в рай. Усі дуже боялися пекла.

На Заході поступово склалося уявлення про чистилище — місце, де душа може очиститися від дрібних гріхів і потрапити в рай.

Середньовічна людина вважала, що час створений Богом, і тому все життя проходило за дзвоном церкви. Сам відлік часу вівся від народження Христа.

Словник

Аскетизм — форма поведінки, яка передбачає придушення бажань, відмову від розкоші й навіть більшості зручностей, обмеження в їжі та сні, завдання собі фізичних страждань із метою спокутування гріхів.

Папа римський — вищий титул, глава католицької церкви.

Патріарх — вищий титул глави православної церкви. У Середньовіччі — глава православної церкви, який підпорядкувався візантійському імператорові.

2. Християнська церква в IV—VI ст.

Відтоді, як у 313 р. імператор Константин І Великий дозволив християнам відкрито сповідувати свою віру, і до того моменту, коли припинила своє існування Римська імперія, християнська церква перетворилася на могутню організацію, яку не змогла знищити навіть варварська навала. Авторитет римського єпископа поступово зростав. Це пояснювалося тим, що для тогочасних людей Рим був одним із центрів світу. Римського єпископа стали називати, як і верховного жерця Стародавнього Риму, великим понтифіком або «батьком церкви» (папою).

На першому церковному соборі 325 р. в місті Нікеї римського єпископа було визнано єдиним патріархом (головою) церкви на Заході. На Сході християнську церкву очолювали чотири патріархи: константинопольський, олександрійський, антіохійський і єрусалимський. На Нікейському соборі аріанство було визнано єрессю — «помилковими поглядами», відступом від християнського вчення, а тих, хто підтримував єретичні погляди, називали єретиками.

Словник

Абат — настоятель католицького монастиря.

Монастир — місце проживання ченців, відділене стінами від зовнішнього світу.

 

На Нікейському соборі розпочали, а на Константинопольському (381 р.) закінчили складати основні положення (догмати) християнства — «Символ віри». Серед різних описів життя Ісуса Христа правильними (канонічними) були визнані лише чотири — Євангелія від Матвія, Марка, Луки та Іоанна. Ці Євангелія разом із Діяннями Святих апостолів, Посланнями Святих апостолів та Об’явленням Святого апостола Іоанна Богослова склали Новий Заповіт. Він став продовженням Старого Заповіту — зібрання стародавніх священних текстів, спільних для християн та іудеїв. Старий і Новий Заповіти разом склали християнську Біблію, або Святе Письмо.

Християнське духівництво поділялося на дві великі групи: біле і чорне. До білого духівництва, яке мало нести службу серед людей, належали диякони, священики, єпископи і патріархи. Диякони допомагали здійснювати церковні служби священикам. Священики несли християнську віру членам парафії, до якої входило кілька сіл або кварталів міста. Парафіяни сплачували особливий податок на утримання церкви — десятину.

Чорне духівництво (чернецтво) зародилося на Сході, у Єгипті. Його засновник, Святий Антоній, 21 рік провів самітником у єгипетській пустелі. До нього приходили люди, які чули про його святість, і селилися поряд. Так виникла одна з перших чернецьких громад. Засновником західного чернецтва вважають Святого Бенедикта, який жив у першій половині VI ст. Він, за прикладом східних ченців, склав для західних ченців устав — правила життя, основою якого були праця і молитва.

3. Християнізація Європи

Велику роль у християнізації Європи також відіграли мандрівні ірландські ченці. Своє призначення вони вбачали в тому, щоб не лише зберігати, а й поширювати знання. Вони створювали дивовижні за красою рукописні книги релігійного і світського змісту. На невеликих човнах із дорогоцінними книжками вони пливли до далеких берегів Європи, несли Слово Боже до варварів, засновували монастирі.    Після завоювання Британії ірландські ченці стали навертати в християнство англосаксів. Саме вони охрестили північну частину країни і прагнули поширити свою діяльність на інші території, але їм бракувало сил, щоб охопити всю Британію. Зрештою папа римський узяв на себе всю місіонерську діяльність серед варварських племен.

Із новою силою християнізація Європи почалася у VIII ст. і тривала наступні два століття. До християнізації долучився і Константинополь. Так, завдяки діяльності проповідників Кирила і Мефодія, у IX ст. християнство поширилося серед болгар, сербів у Великоморавській державі, а згодом і на Русі. У свою чергу, Рим поширив свій вплив на поляків, чехів, угорців, скандинавські народи.

4. Раннє відродження і гуманізм

 Особливості культури Відродження. Близько середини XIV ст. в Італії виникла культура епохи Відродження, або Ренесансу, як її називали французи. Саме італійські майстри відродили мистецтво Стародавніх Греції та Риму, звідки й походить назва епохи. Нове мистецтво виникло на основі гуманізму. Видатним майстрам Ренесансу були живописці, архітектори, філософи з вивченням точних наук. Творчість майстрів епохи Відродження заклала підґрунтя європейської культури раннього Нового часу.

Найвищого розквіту культура Відродження досягла за часів Високого Відродження (кінець XV — перші десятиліття XVI ст.) — «золотого віку» італійської літератури, образотворчого мистецтва, філософії та науки. Це були часи титанів Відродження, що закладали підвалини нового розуміння світу та місця людини в ньому. Під впливом Італії мистецтво Відродження поширилося в країнах Північної Європи. Тут на становлення нової культури вирішальний вплив мала не антична спадщина, а християнство.

Доба Відродження започаткувала суттєві зрушення у світогляді людей, їх релігійних і політичних переконаннях. Розпочалося формування нового типу людини, яка була більше духовно розкріпаченою і впевненою в собі, ніж раніше. Нові ідеї торували собі шлях у боротьбі з офіційним релігійним вченням, готуючи переворот у світогляді людей, що відбувся в роки Реформації.

Словник

Відродження — рух у літературі, науці та мистецтві другої половини XIV — XVI ст., що був започаткований в Італії та ґрунтувався значною мірою на відновленні античних традицій.

Гуманізм — світське вільнодумство епохи Відродження, що протистояло духовному пануванню церкви в суспільстві. У широкому розумінні — визнання цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і реалізацію своїх можливостей.

 

ІI. Домашнє завдання

1. Опрацюйте § 23  Всесвітня історія (7 кас; О. І. Пометун)

2. Дати відповіді на запитання:

1. Що було ідеалом середньовічної людини?

2. Як на Сході християни називали архієпископа?

3. Хто такий аббат?

4. Що таке Відродження?

 

 

 

Хімія 7 клас  18.03.

Тема. Розв’язування задач на обчислення відносної молекулярної маси речовин за її формулою.

 

Пригадай!  Відносна молекулярна маса –це фізична величина, що показує у скільки разів маса певної молекули більша за 1/12 маси атома Карбону.

Чисельно  відносна молекулярна маса –це  сума  відносних  атомних  мас хімічних  елементів,  помножених  на  їх  індекси.

 

Одиниця вимірювання: Мr = а.о.м.

Мr(СО2) = 1·12  + 2·16 = 44

Мr(Н2SО4) = 2·1 + 1·32 + 4·16 = 98

 

 Завдання:

Завдання 1. Складіть за валентністю формули й обчисліть відносну молекулярну масу речовин:

AlO, КO

 

Завдання 2. Складіть за валентністю формули й обчисліть відносну молекулярну масу речовин:

 CaO, BO

Завдання 3. 

Обчисліть Мr сполук

  • P2O5

  • KOH

  • KNO3

  • K2SO4

  • Mg(OH)2

 

 

 

Конспект уроку

з біології.

6-А клас

18.03.2020 року.

Тема. Різноманітність коренів. Видозміни коренів.

 

  1. Які є види коренів?

Головний корінь глибоко проникає у грунт і надійно втримує надземну частину рослини. Він завжди один.

 Додаткові корені утворюються на будь-якій частині рослини (на стеблі, листках), але не на головному корені.

Завдяки галуженню від головного та додаткових коренів послідовно відходять бічні корені першого, другого, третього і т. д. порядків.

  1. Які  є видозміни кореня?

Видозміни кореня:

  • Коренеплід (морква, редиска, петрушка, буряк);

  • Бульбокорені (жоржина, шпинат, любка дволиста);

  • Дихальні корені (мангрові дерева, болотяний кипарис);

  • Опорні корені (бразильські пальми, панданус);

  • Корені-присоски ( повитиця, омела).

 

 

ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

 

Виберіть одну правильну відповідь

 

1. Позначте рослину, у якої стрижнева коренева система: а) пшениця; б) кукурудза; в) цибуля; г) кульбаба.

 

2. Позначте видозміну кореня в буряка, моркви, редьки: а) бульбокорені;

 

Б) коренеплоди; в) опорні корені; г) дихальні корені.

 

3. Позначте видозміну кореня в тропічних орхідей: а) опорні корені; б) повітряні корені; в) коренеплоди; г) бульбокорені.

 

 

7а, українська література                                                     Дата 18.03.20

Тема. Михайло Стельмах., «Гуси-лебеді летять…». Автобіографічна повість про дитинство. 

ТЛ: автобіографічний твір, символ.

 

Основний зміст уроку

Теорія літератури

Автобіографія (від гр. autos — сам, bios — життя, grapho — пишу) — опис автором свого особистого життя; художній життєпис. Якщо у художньому творі автор використовував події свого особистого життя як вихідний матеріал, опрацьований ним, такий твір називається автобіографічним.

Символ (від гр. symbolon) — предмет або слово, яке умовно виражає суть певного явища (скажімо, хліб-сіль — символ гостинності). Знаки стають символами, коли їх наділяють додатковим, винятково важливим значенням

 М. Стельмах «Гуси-лебеді летять…» (1963 р.)

Цю повість М. П. Стельмах присвятив своїм батькам — «з любов’ю і зажурою».

Герої твору, їх розподіл.

Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир, дядько Сергій з його «темною душею»…

Опрацювання І розділу твору

Сюжет.
 Розповідь діда Дем’яна про ключі, що є у сонця, якими воно «відімкне землю».
 Незадоволення матері поведінкою Михайлика. Бабуся і внук у церкві. Сприйняття Михайликом картини Страшного суду під час перебування в церкві. Розмова Михайлика з дядьком Себастіяном. Розповідь про життя дядьки Миколи. Читання дядькою Миколою листа від батька, в якому сповіщалося, що він живий і здоровий, передавав низький уклін усім родичам.
 Михайлик з дозволу матері вирушає на прогулянку до лісу. До нього залучається і

 

Робота над ІІ розділом повісті.

Сюжет.
 Михайлик дуже любив читати. Чого він тільки не перечитав! Щоб йому ніхто не заважав, хлопець читав поночі. Саме у цей час Михайлику уявлялася нечиста сила. Одного разу він нею так захопився, що скрикнув, і тим самим побудив всіх. З цього часу мати ховала від сина каганець.
 Багато книг було у Юхрима Бабенка. Він погодився дати Михайлику почитати «Пригоди Тома Сойєра» за умови, що той принесе йому чотири склянки гарбузового насіння. Хлопець потайки від мами бере його. Зустрівши жебраків, Михайлик половину цього насіння віддає маленькому хлопцю.
 Замість «Пригод…» Михайлик отримує від Юхрима Бабенка для читання казки, бо той приніс йому тільки дві склянки насіння.
 Дід зробив для онука вітряк.
 Мати висловлює подяку сину від жінки-жебрачки за насіння, увагу і доброту.

Домашнє завдання

1.Опрацювати зміст І, ІІ розділів повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять»

2. Підготувати ілюстрації до твору.