Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

середа2 06.05

Конспект уроку

 з біології

11 клас

06.05.2020 рік

Тема. Гістотехнології. Застосування штучних тканин для лікування захворювань людини.

     Гістотехнологія — наука, що поєднує технічні засоби вивчення тканин із теоретичними знаннями про них для підготовки мікропрепаратів тканин, їх забарвлення, з метою ідентифікації порушення структури тканин та визначення бактерій, грибів, пухлин, ферментів, антигенів для діагностики патології.

Завдання гістотехнології:

•         проведення   спеціальних досліджень на тканинах з метою визначення причин хвороб;

•         створення нових організмів штучним шляхом;

•         поновлення ушкодженних тканин.

     Одним із напрямів біотехнології, що займається створенням біологічних замісників тканин і органів, є тканинна інженерія, або гістотехнології. Що таке клітинна (тканинна) інженерія? Клітинна (тканинна) інженерія - галузь біотехнології, в якій застосовують методи виділення клітин з організму і перенесення їх на поживні середовища, де вони продовжують жити і розмножуватися. Крім того, клітинна інженерія здійснює гібридизацію соматичних клітин організмів різних видів, родів, родин тощо. Тобто здійснює схрещування організмів, яке неможливо зробити іншим способом (людини і миші, людини і моркви, курки й дріжджів тощо). Гібридизація нестатевих клітин дає змогу створювати препарати, які підвищують стійкість організмів проти різних інфекцій, а також лікують ракові захворювання.

   Наприклад, гібридизацією клітин, здатних виробляти певні антитіла, з раковими одержано гібридні клітини. Найпродуктивніші з цих клітин переносили на поживні середовища і вирощували культури, які виробляли антитіла.

    Завдяки вирощуванню нестатевих клітин певних видів організмів на поживному середовищі створюють культуру клітин (тканин) для отримання цінних речовин, що значно знижує собівартість лікарських препаратів (наприклад, препарати лікарської рослини женьшеню). Оскільки нестатеві клітини, як правило, містять усю спадкову інформацію про організм, то існує можливість вирощувати з них значну кількість організмів з однаковими спадковими властивостями.

Перспективним напрямом клітинної інженерії є клонування організмів.

     Клон  - сукупність клітин або особин, які виникли від спільного предка нестатевим способом. Отже, клон складається з однорідних у генетичному відношенні клітин або організмів.

     При клонуванні з незаплідненої яйцеклітини видаляють ядро і пересаджують у неї ядро нестатевої клітини іншої особини. Таку штучну зиготу пересаджують у матку самки, де зародок і розвивається. Ця методика дає можливість одержувати від цінних за своїми якостями плідників необмежену кількість нащадків, які є їхньою точною генетичною копією. Методом клонування вирощують різні органи і організми.

Історична довідка.

 Сучасна тканинна інженерія почала оформлюватися в самостійну дисципліну після праць Д. Р. Волтера і Ф. Р. Мейєра. Цим ученим у 1984 р. вдалося відновити ушкоджену рогівку ока за допомогою пластичного матеріалу, штучно вирощеного з клітин, узятих у пацієнта. Із 1987 р. тканинну інженерію почали вважати новим науковим напрямом у медицині, що ґрунтується на використанні сучасних гістотехнологій.

•Щорічно трансплантації нирки в Україні, за найскромнішими підрахунками, потребують близько 4000 пацієнтів- проводиться в України трохи більше 100.

•За даними КОНЦЕПЦІЇ Державної цільової програми розвитку трансплантації в Україні

на 2008-2015 роки Приблизна щорічна потреба в трансплантації на Україні становить:

•нирки - 2500;

•печінки - 1500;

•серця - 1500.

•         Кількість проведених трансплантацій органів в Україні щорічно становить орієнтовно 1, 5 трансплантацій на 1 млн. населення, що становить 1, 1% від загальної потреби в трансплантації органів. За даними Європейської групи по трансплантації крові та кісткового мозку  в 31 країні Європи сьогодні функціонує більш як 450 трансплантаційних центрів, які виконують понад 200 трансплантацій на 10 млн. європейського населення.

•         За аналітичними прогнозами, у майбутньому, до 50 % всіх оперативних втручань будуть пов'язані з трансплантацією органів, клітин та тканин.

•         Наразі у Європі на пересадку органів очікують 60 000 пацієнтів. При цьому щодня вмирає12 людей, так і не дочекавшись на трансплантацію у зв’язку з відсутністю необхідного органу (yuridichna-gazeta).

    Цікаво знати, що операції з трансплантації органів людині, без сумніву, вважаються однією з найбільших історій успіху в світовій медицині. Сучасна трансплантологія пройшла довгий і непростий шлях. Згідно легенди, першу досить фантастичну трансплантацію виконали в 3 столітті нашої ери святі Кузьма й Дем'ян, пересадивши білій людини нижню кінцівку від померлого мавра замість ампутованої власної, ураженої гангреною.

    В умовах розвиненої спеціалізованої медичної допомоги трансплантація штучно виращених тканин і органів дозволить врятувати життя сотням, якщо не тисячам пацієнтів щороку. Як же відбувається сам процесс створення штучних тканин і органів?

    Не зважаючи на значні хірургічні успіхи, в сучасній трансплантології ускладнення, повязані з відторгненням трансплантату, залишаються надзвичайно актуальними і на сьогоднішній день. Встановлено, що навіть при трансплантації органів/тканин, де не вимагається сумісність згідно системи людського лейкоцитарного антигену (наприклад серце, шкіра, рогівка) виживання трансплантату і хворих корелює зі ступенем імунологічної сумісності. А що є клітинною сировиною для вирощування необхідних органів?

 

 Клітинною сировиною для вирощування органів є різні види стовбурових клітин.

    На сьогоднішній день в світі є повідомлення про вирощені зі стовбурових клітин міні-печінку, тканину підшлункової залози, трахею, графти судин, клапани серця, рогівку, клапоті шкіри.

    Виявляється, що за допомогою тканинної інженерії можна буде вирішити й проблему передчасного старіння. Доречі, пошуки засобів омолодження тривають з глибокої давнини («молодильні яблука» та інші сюжети в казках) і з античної епохи; середньовічні алхіміки шукали еліксир безсмертя і омолодження, конкістадори (наприклад, Понсе де Леон) шукали в Америці «фонтан вічної юності», графиня Єлизавета Баторі купалася в крові вбитих нею дівчат (схожі експерименти робили й інші могутні люди).

    Проблематика фізіалогічного омолодження була почалася досліджуватся у медицині з 1910-1920-х років, цим займався, зокрема, відомий фізіолог Євген Штейна у Відні (він пов'язував омолодження з клітинами Лейдіга в статевих залозах, а чоловікам робив операцію вазектомії з метою збільшення не тільки потенції, але життєвої сили взагалі; робив він також пересадку статевих залоз тварин людям).

    В даний час вважається, що омолодження можливе шляхом «ремонту» клітин і тканин людського організму, заміни їх на штучно вирощені.

    На сьогодні тканинна інженерія.— це біологічна індустрія, яка дуже бурхливо розвивається і, за прогнозами вчених, забезпечить наступне покоління медичними імплантами.

     Тканинна іженерія подає надії на подолання чоловічого й жіночого безпліддя та розв'язання інших проблем, пов'язаних з функціональною діяльністю репродуктивної системи в людей, за яких доступні консервативні чи хірургічні методи лікування не дають бажаного ефекту.

Клітинна терапія вже досить широко застосовується в лікуванні травматичних та дегенеративних захворювань суглобів та переломів, що не зростаються протягом тривалого часу. Не менш важливим питанням для ортопедії та травматології є біоінженерія кісткової та хрящової тканин.

 

Що таке гістотехнології?

Як впливають досягнення гістотехнології на лікування хвороб людини?

 

Українська мова, 06.05.20р.

Тема. Контрольне есе «Гаджети чи реальне спілкування?».

Матеріал до уроку:

Прочитайте міні-твір про користь або шкоду гаджетів:

ГАДЖЕТИ ЧИ РЕАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ? ДИВНИЙ НОВИЙ СВІТ НАШИХ ВІДНОСИН

Гаджети чи реальне спілкування? – це категоричне питання ми постійно задаємо собі, коли бачимо як наші діти не роблять й кроку без мобільного телефону. Давайте розглянемо позитивні та негативні вливи гаджетів на нашу комунікацію з оточуючими. Та спробуємо зрозуміти – яким насправді є наше спілкування – залежить повністю від нас. А гаджети та нові технології – це не зло, а інструмент, який можна використати як для покращення комунікації з близькими, так і навпаки. Гаджети чи реальне спілкування: світла сторона. Як технології використовуються для сприяння спілкуванню? Комунікація є ключовим елементом фундаменту суспільства. Спілкування використовується в сім’ях, серед друзів, у школах та уряді. Просування технологій допомогло просунути способи спілкування один з одним. Одним із способів технології є вдосконалена комунікація через нові електронні пристрої зв’язку. Стільникові телефони, веб-сайти соціальних мереж, віртуальна реальність, електронна пошта та факси – це кілька прикладів електронних пристроїв зв’язку. Ці пристрої допомогли зробити спілкування більш доступним та зручним.

 

Домашнє завдання:

Написати есе на тему «Гаджети чи реальне спілкування?».

Українська література, 06.05.20р.

Тема. ПРЗМ. Письмова творча робота (за поетикою віршів М. Вороного).

 

Матеріал до уроку:

  - Діти, ми з вами опрацювали багато матеріалу про життя та творчість поета, про його злети та падіння, про його погляди на життя, також опрацювали багато поезій поета, найбільше ми приділили уваги поезіям «Блакитна Панна» та «Інфанта». Прошу вас зібратися думками та написати творчу роботу за поетикою віршів М. Вороного.

Теми для написання твору:

  1. Стихія почуттів лірики М. Вороного ("Інфанта");

  2. Блакитна Панна - єдність краси природи і мистецтва;

  3. Аналіз поезії «Блакитна Панна» Миколи Воронного.

Домашнє завдання:

Написати творчу роботу за будь-якою вказаною темою.

11 клас Всесвітня історія

Тема. Особливості окупаційного режиму і руху Опору. Людина під час війни. Голокост

Рух Опору, його політична спрямованість і форми боротьби. Опір, на який наразилися загарбники на окупованій території СРСР, багато в чому був безпрецедентним. Його започаткували групи військових, що з різних причин втратили зв’язок зі своїми частинами і опинилися в тилу німецьких військ. Раптові напади на невеликі підрозділи, гарнізони чи навіть колони, підрив мостів та виведення з ладу залізничних колій одразу ж почали завдавати ворогові відчутних втрат.

Лави партизан постійно поповнювались за рахунок населення окупованих областей - там знаходилось чимало підлітків, чоловіків і жінок, які теж не збиралися чекати визволення, склавши руки.

Вже до кінця 1941 р. в німецькому тилу існувало понад 2 тис. партизанських загонів (з них 883 - в Україні), а їх особовий склад становив близько 90 тис. бійців.

Пізніше їх кількість дедалі більшала. За час війни партизани пустили під укіс понад 20 тис. німецьких ешелонів, знищили 65 тис. автомашин та висадили в повітря 12 тис. мостів. Найбільшого розмаху партизанський рух набув у Білорусії, Орловській, Смоленській, Ленінградській, Калінінській областях РФ та в Україні. Серед найбільш відомих партизанських загонів — загони О. Сабурова, С. Гришина, О. Федорова, П. Вершигори, С. Ковпака.

Партизани відволікали з фронту до 10 % німецької армії. У 1943 р. до боротьби з партизанським рухом постійно було залучено до 25 дивізій регулярних військ, не рахуючи допоміжних підрозділів, спеціальних формувань та поліцейських частин.

З метою дискредитації партизанського руху німці вже восени 1941 р. почали утворювати зі своїх поплічників псевдопартизанські загони, що кривдили і грабували сільське населення, але істотної користі цей захід не дав.

Незважаючи на кривавий терор (підрозділами лише однієї, 723-ї поліційної групи протягом року було повішено і розстріляно понад 1750 патріотів), значної шкоди гітлерівцям завдавали також підпільні групи й організації. Вони збирали розвідувальні дані, займалися диверсіями, виводили з ладу обладнання підприємств, інформували населення про ситуацію на фронтах. Загалом у партизансько-підпільному русі часів війни взяло участь близько мільйона громадян. Близько 200 тис. з них були відзначені державними орденами і медалями.

Також у багатьох країнах створювалися партизанські загони, виникав Рух Опору, що об’єднував різні верстви населення: робітників і селян, дрібну й середню буржуазію, інтелігенцію і діячів церкви, людей різних політичних поглядів і переконань.

Рух Опору мав інтернаціональний і аполітичний характер. Усі здорові сили, забувши про розбіжності, об’єдналися в боротьбі з ненависним ворогом. Особливо це виявлялося в підпільних організаціях концтаборів, членами яких були люди різних національностей і різних політичних переконань. Активну участь у діяльності підпілля брали військовополонені бійці й командири Червоної армії, котрі воювали у партизанських загонах Франції, Італії, Польщі та в інших країнах Європи.

Патріотичний і антинацистський Рух Опору відіграв важливу роль у перемозі над «коричневою чумою». Його учасники обирали різноманітні форми боротьби проти ворога за свободу і незалежність своїх країн. Багатьом з них судилося покласти життя на спільний вівтар перемоги.

 

Голокост. Праведники народів світу. Слово «голокост» означає «катастрофа» або знищення єврейського народу в роки Другої світової війни.

«Новий порядок» передбачав здійснення особливої расової політики, жертвами якої стали євреї, цигани, а затим і слов’янське населення Східної Європи.

У 1942 р. керівництво Німеччини прийняло рішення про фізичне знищення всіх євреїв у Європі. Запрацювали «фабрики смерті» — концентраційні табори, найбільшими з яких були Освенцім (із травня 1940 по січень 1945 р. в ньому було знищено понад 4 млн осіб), Майданек (загинуло 1,5 млн в’язнів), Треблінка на території Польщі; Дахау, Бухенвальд, Заксенгаузен і Равенсбрюк у Німеччині; Маутгаузен в Австрії. Там утримувалися військовополонені, цивільне населення, учасники Руху Опору. Загалом до концтаборів потрапили 18 млн осіб, з яких 12 млн були знищені, з них б млн становили євреї. Тільки в Бабиному Яру в Києві, за останніми підрахунками, окупанти знищили 195 тис. осіб, 150 тис. з яких були євреями. Криваві погроми здійснювали спеціально створені зондеркоманди.

Проте голокост це не тільки масові жертви, це й опір, який здійснювали самі євреї, що пішли до партизанських загонів, підпільних груп у містах і гетто, а також ті, хто допомагав євреям вижити. За деякими даними, на теренах України представниками різних національностей було врятовано понад 17 тис. євреїв. За переховування єврея окупанти загрожували розстрілом не лише рятівникові, але подекуди й усій його родині.

У повоєнний час держава Ізраїль надала тим, хто рятував євреїв, звання «Праведників народів світу». Це звання присвоюється з 1953 р. Україна займає четверте місце за кількістю Праведників народів світу.

ІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 312-3.

Підручник: https://4book.org/uchebniki-ukraina/10-klass/vsesvitnya-istoriya-10-klas-gisem-2018-stand-2018