Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

Середа 2

11 клас всесвітня історія 20.05

Тема. Найважливіші досягнення науки і техніки. Їх вплив на повсякденне життя людей.

 Науковий прогрес у галузі прикладних наук. 1920—1930-ті рр. були переломними для розвитку різних наук, і передусім - ядерної фізики, що зробила колосальний крок у своєму розвиткові.

Масова культура у міжвоєнний період. Важливим новим явищем 1920—1930-х рр. стало народження масової культури внаслідок тих різноманітних змін, що відбувалися в XIX—XX ст. Більша частина населення європейських країн стала писемною, а відтак — споживачем «культурної продукції». Це в першу чергу були книги «легких» жанрів, таких як детектив, вестерн, «любовний» роман, комікс. Ледве навчившись читати, маси «замовили» свою літературу: детектив Ната Пінкертона і популярну белетристику, а пізніше комікси, які стрімко завойовували ще не обжиті культурою території. Такі книжки в м’якій обкладинці невеликого формату можна було читати сидячи в транспорті по дорозі на роботу і додому. Із появою радіо розпочалася епоха масової естрадної музичної культури, пісень, що буквально одразу ж завдяки виконанню по радіо, а після цього - тиражуванню на грамплатівках ставали надбанням мільйонів, які робили виконавців «зірками». 

Розвиток кінематографа. Найбільш популярним видом масового мистецтва 1920-1930-х рр., безперечно, було кіно. Воно в ті роки якісно змінилося: 1927 р. було знято перший звуковий фільм, а вже у другій половині 1930-х рр. кіно отримало колір.

 Олімпійський рух. Фізична культура - складова загальної культури. Заняття фізкультурою збагачують особистість людини, допомагають їй працювати як фізично, так і розумово, сприяють оздоровленню, продовжують активне повноцінне життя.

Складова частина фізкультури - спорт. Заняття спортом притаманне людству з найдавніших часів. Ще у Давній Греції влаштовувалися різні змагання, під час яких атлети демонстрували свої можливості в силі, спритності, швидкості. Особливо популярними були Олімпійські ігри.

Наприкінці XIX - на початку XX ст. людство знову повернулося до проведення масових змагань, чемпіонатів, першостей з різних видів спорту, зокрема виникла ідея відродити олімпійський рух і проводити Олімпійські ігри. 

Як і у стародавніх греків, Олімпіадою стали вважати чотирирічні періоди. Відлік Олімпіад ведеться з 1896 р. (1896-1899 рр. - І Олімпіада, 1900-1903 рр. - II Олімпіада і т.д.), і першого року кожної Олімпіади влаштовуються Олімпійські ігри. Олімпіади дістають номер і в тих випадках, коли ігри не відбувалися (VI Олімпіаді завадила Перша світова війна). Олімпійським рухом керує Міжнародний олімпійський комітет (МОК). Імена переможців Олімпійських ігор викарбовують на стінах стадіону. В XX ст. Олімпійські ігри стали грандіозним святом спорту.

ІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 35

Підручник: https://4book.org/uchebniki-ukraina/10-klass/vsesvitnya-istoriya-10-klas-gisem-2018-stand-2018

 

Українська мова, 20.05.20р.

Тема. Мистецтво відповідати на запитання .

Матеріал до уроку:

ПРИГАДАЙМО:

- Що таке полеміка?

Полеміка — стан суперечки, диспут при обговоренні або вирішенні проблем. Разом з цим поняттям використовуються: дебати і дискусія. 

Основне завдання полеміки - доведення власної позиції. Щоб оволодіти полемічною майстерністю, необхідно виробити вміння доводити сформовані тези й спростовувати позиції опонента, застосовуючи полемічні прийоми. Прийоми можуть бути коректними й некоректними. Коректні прийоми відповідають загальним правилам суперечки, проте містять елементи хитрощів, а некоректні - не обмежені морально-етичними нормами й можуть включати навіть погрози й застосування фізичної сили.

ПОЛЕМІЧНІ ПРИЙОМИ

 

заперечення фактам

піймати на слові

(постійно вказувати співрозмовнику на те, що він не сприймає думку, яку сам і висловлює, тобто звертати увагу на суперечливість висловлень)

 

«зведення до абсурду» (демонстрація хибності тези, оскільки наслідки, що випливають з неї, суперечать дійсності)

 

гумор, іронія, сарказм

(посилюють емоційний вплив на слухачів, допомагають розрядити напружену атмосферу)

 

випередження суперника

(ведення полеміки за власним сценарієм, самому висловлювати й спростовувати аргументи, до яких може вдатися суперник)

 

прийом бумеранга

(спростування позиції суперника його ж аргументами)

 

контрприклад

(використання тези суперника «навпаки» з позитивною аргументацією)

Атака запитаннями

(відповідати завжди складніше, ніж запитувати. Мета цього прийому - перехопити ініціативу, ускладнити становище опонента)

 

гнівна відсіч

(нейтралізація суперника не через аналіз тез, а через критику особистісних (поведінка, комунікативні особливості) якостей самого співрозмовника)

 

концентрація дій

(зосередження уваги на найсильнішому або на найслабших аргументах суперника)

 

 

 

 

 

 

Мистецтво відповідати на запитання

Відповідати на запитання впевнено, спокійно й чітко — це мистецтво. Треба пам’ятати, що саме відповіді на запитання характеризують вас як особистість.

Запитання бувають різних видів.

1. Закриті й відкриті. Закриті запитання передбачають два варіанти відповіді: «так» і «ні»:

— Ви перевірили достовірність цих даних?

— Ні.

— А ви плануєте це зробити?

— Так.

Відкриті запитання мають на меті з’ясувати щось нове про події, явища, предмети:

— Коли ви плануєте перевірити достовірність даних?

— 25 серпня.

Закритими запитаннями іноді заганяють опонента в «пастку», бо йому доводиться вибирати тільки так або ні, хоча не завжди відповідь може бути однозначною (так, але…).

2. Прості та складні. Складні запитання, на відміну від простих, вимагають не менше двох відповідей:

— Де ви плануєте перевірити достовірність даних і чому саме там?

— Перевірку проведемо в Державному архіві, бо тільки в ньому зберігаються оригінали документів, які нам потрібні для справи.

Складні запитання можуть заплутати людину під час дискусії, тому краще використовувати прості.

3. Коректні й некоректні. Некоректними називають запитання, за основу яких узято помилкові судження. Некоректні запитання збивають людину з пантелику, примушують її виправдовуватися, заганяють у неочікувану ситуацію, чинять психологічний тиск. Наприклад, запитання до дівчини: Через які проблеми ти часто сваришся з ровесниками? — некоректне, бо треба спочатку з’ясувати, чи взагалі вона свариться зі своїми ровесниками, а якщо так, то наскільки часто.

4. Нейтральні, доброзичливі та провокаційні. На нейтральні й доброзичливі запитання треба відповідати спокійно й не дратуватися, якщо вони сформульовані неточно або неграмотно. Іноді запитання ставлять не для того, щоб з’ясувати суть справи, а щоб поставити опонента в складне становище, висловити недовіру до його аргументів, показати свою незгоду з його позицією, тобто здобути перемогу над супротивником. Відповідаючи на провокаційні запитання, треба виявити їхню суть, викрити позицію опонента й дати відкритий бій.

Відповіді бувають правильними й неправильними, позитивними й негативними, короткими й розгорнутими.

Позитивними називають відповіді, у яких мовець прагне з’ясувати істину. Якщо ж відчувається відмова відповідати на запитання, то така відповідь — негативна. Мотивом для відмови може бути недостатня компетентність із порушених проблем, слабкі знання з обговорюваного предмета. Отже, негативна відповідь визначає слабкі сторони опонента.

Навряд чи обговорення якоїсь проблеми буде продуктивним, якщо використовувати короткі відповіді. А розгорнуті й аргументовані відповіді мають велику силу переконання в публічних суперечках.

Домашнє завдання:

Опрацювати розділ уроку «Мистецтво відповідати на запитання».