Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

середа 29.04

Фізика

Елементарні частинки. Загальна характеристика елементарних частинок

 

Д/з Опрацювати §54 (ст. 241 - 245),  дати відповіді на запитання:

1. Назвіть елементарні частинки, які ви знаєте.

2. Що таке нейтрино?

 

Підручник:

https://drive.google.com/file/d/1nPTjLSFAFoKtsiqHko0ftrtPrw17rWyb/view?usp=sharing

 

Конспект уроку

з  економіки

13 – А клас

29. 04. 2020 р.

 

Тема. Міжнародні валютні відносини.

Вивчення нового матеріалу.

Міжнародні валютні відносини - це форма економічних відносин між країнами, міжнародними фінансово-кредитними організаціями та юридичними особами з приводу функціонування грошей, валюти; це інтернаціональна система грошових відносин.

В широкому розумінні поняття "валюта" означає грошову одиницю, що використовується у функціях світових грошей, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу.

Залежно від емітента розрізняють три різновиди валюти:

  • 1) національна валюта - використання національної грошової одиниці як міжнародного засобу обігу і платежу;
  • 2) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають у міждержавному обігу. Крім того, поняття "іноземна валюта" в широкому значенні охоплює іноземні цінні папери - платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви, сертифікати тощо), фондові ресурси (акції, облігації) та інші валютні цінності. Якщо іноземна валюта використовується як засіб офіційних (державних) нагромаджень, вона отримує статус резервної валюти;
  • 3) колективні валюти - спеціальні міжнародні грошові одиниці, що виконують певну сукупність функцій світових грошей і функціонують як на інтернаціональних (світових), так і на регіональних засадах. Це СДР, євро та інші грошові одиниці [1].

Валютний курс - це співвідношення між валютами окремих країн; це "ціна" валюти певної країни, виражена в валютах інших країн. У сучасній валютній системі використовують два режими валютного курсу: фіксовані та гнучкі (плаваючі).

Валютний паритет - це співвідношення валют відповідно до їх золотого вмісту. Паритет є основою курсу валют, але курс валюти практично ніколи не співпадає з паритетом.

Конвертованими називають валюти, котрі без всіляких обмежень обмінюються на інші національні грошові знаки, товари та послуги

Розрізняють національні, регіональні міжнародні та світову валютні системи.

Національна валютна система є органічною складовою системи грошових відносин окремих держав.

Складовими елементами національних валютних систем є:

  • - національна грошова одиниця, валюта; валютний паритет;
  • - курс національної валюти та порядок його дії; валютні резерви;
  • - умови конвертованості валюти;
  • - умови функціонування та система регулювання;
  • - форми та методи валютних обмежень; механізм міжнародних розрахунків [2].

Функціонування національної валютної системи регулюється національним законодавством кожної країни.

Регіональні міжнародні валютні системи - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн. Типовим прикладом такої структури є європейська валютна система, з її власною грошовою одиницею - євро.

В межах Європейського союзу діє Європейська валютна система, яка створена для забезпечення функціонування зони валютної стабільності в Європі, контролю за інфляцією та координації політики встановлення обмінних курсів валют країн-членів ЄС.

Розвиток усіх складових міжнародних економічних відносин потребує відповідної інфраструктури. її утворюють міжнародні організації, тобто структури, сформовані відповідно до міжнародних угод для регулювання міжнародних економічних відносин. Серед них найбільш суттєву роль відіграють такі з них, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Світовий банк (СБ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР)[3].

Суб'єкти світового валютного ринку: державні одиниці; фінансові інститути; промислово-торговельні фірми; міжнародні фірми; центральні банки країн; великі транснаціональні комерційні банки; валютні біржі, біржі золота; брокерські організації; фізичні особи тощо.

3. Міжнародний валютний фонд (МВФ) - міжнародна інституція, що займається забезпеченням порядку у міжнародній валютній системі. Почав функціонувати з 1945 р. Україна членом МВФ є з 1992 р. Світовий банк — міжнародна інституція, створена з метою сприяння загальному економічному розвиткові бідніших країн світу.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МББР) — входить до структури Світового банку. Основна мета МББР — сприяння країнам-членам у розвитку їх економік через надання довгострокових позичок і кредитів, націлених на реалізацію програм, що сприяють структурній перебудові країн-позичальниць, а також сприяння розвитку міжнародної торгівлі та підтримці платіжних балансів.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) створено у 1990 р. Його метою є сприяння ринковим реформам у країнах Центральної та Східної Європи.

 

Запитання:

  1. Опрацюйте конспект уроку ( уважно прочитайте, вивчіть).
  2. Що ви розумієте про міжнародні валютні відносини?
  3. Поняття « валюта », що це?
  4. Що таке регіональні міжнародні валютні системи  ?
  5. Що ви розумієте під абревіатурою ЄБРР?

 

                                                                                             

Конспект уроку

 з біології

13 клас

29.04.2020 рік

Тема. Виникнення еукаріот та багатоклітинних організмів.

     Еволюція одноклітинних і багатоклітинних організмів відбувалася дещо різними шляхами. Проте, слід пам’ятати, що різниця між одноклітинними прокаріотичними й еукаріотичними організмами значно більша, ніж різниця між одноклітинними й багатоклітинними еукаріотами.

     Основною рисою прокаріотичних організмів є спрямованість їх еволюції на шлях біохімічних адаптацій. Різноманіття морфологічних форм прокаріотичних організмів суттєво менше, ніж еукаріотичних. А от різноманіття їх внутрішньоклітинних біохімічних процесів надзвичайно велике. Серед них часто трапляються хемоавтотрофи, які не залежать від сонячної енергії і можуть створювати екосистеми поза зоною освітлення. Практично будь-які органічні речовини можуть розщеплюватися й використовуватися певними видами прокаріотів. У той же час представники еукаріотичних організмів — тварини — не здатні самостійно розщеплювати, наприклад, целюлозу. Для цього їм доводиться використовувати внутрішньо-організмових прокаріотичних симбіонтів або комплекси симбіотичних видів, які складаються з одноклітинних про- та еукаріотів.

    Особливості організації прокаріотичних організмів (примітивний генетичний апарат, специфічна клітинна стінка) не дозволили їм успішно розв’язати проблему створення багатоклітинності. Багатоклітинні прокаріоти (наприклад, ціанобактерії) мають дуже просту будову й низький ступінь спеціалізації клітин.

     Еукаріотичні організми мають значно менше різноманіття внутрішньоклітинних біохімічних процесів. Але наявність більш досконалого генетичного апарату та зовнішніх структур дозволяє їм збільшити розміри клітин і суттєво полегшує об’єднання в багатоклітинні організми. Основним шляхом еволюції багатоклітинних еукаріотичних організмів стали морфофізіологічні зміни та поглиблена спеціалізація клітин і тканин.

Основні етапи розвитку еукаріотичних організмів

 

Етап

Процеси, які відбувалися

Перший

Утворення у гіпотетичного прокаріотичного пращура численних внутрішніх інвагінацій плазмалеми, які, з одного боку, замкнули прокаріотичний нуклеоїд у двомембранну оболонку (тобто утворили морфологічно оформлене ядро), а з іншого — призвели до утворення ендоплазматичної сітки та похідного від неї комплексу Гольджи, а також травних вакуолей та їх похідних — лізосом

Другий

Набуття здатності до синтезу тубулінових мікротрубочок унаслідок горизонтального переносу гена, що кодує білок тубулін, від спірохетоподібних бактерій. У результаті в еукаріотів з’явився цитоскелет, джгутики з базальними тілами, веретено поділу, мітоз. Надалі базальні тіла джгутиків у частини представників трансформувалися у клітинний центр, а порушення нормального мітозу (зокрема, скорочення інтерфази) призвели до виникнення мейозу й пов’язаного з ним статевого процесу

Третій

Утворення симбіотичного комплексу з прокаріотичною клітиною, схожою на сучасні альфа-протеобактерії. Ця прокаріотична клітина надалі трансформувалась у мітохондрію

Четвертий

Еукаріоти розділилися на дві великі групи. Одна з цих груп має мітохондрії з трубчастими кристами й утворює царство Tubulocristates (тубулокристати, трубчастокристні), друга — мітохондрії з переважно пластинчастими кристами й утворює царство Platycristates (платикристати, платівчастокристні)

П’ятий

В еукаріотичному світі з’явилися перші рослини. За молекулярними та цитологічними даними, ця подія пов’язана із симбіозом гетеротрофної еукаріоти — платикристати з фотоавтотрофним прокаріотом — синьо-зеленою водорістю. Внаслідок цього симбіозу утворилася пластида, оточена двома мембранами, яка отримала назву первинносимбіотичної пластиди. Подальша дивергенція організмів з первинносимбіотичними пластидами обумовила виникнення в межах філи платикристат групи фото-автотрофних відділів, які склали підцарство Plantae — рослини. «Протоводорість» дала початок трьом паралельним гілкам рослин з первинносимбіотичними пластидами — глаукоцистофітовим водоростям (Gla.ucocystoph.yta), червоним водоростям (Rhod.oph.yta) та зеленим водоростям (Chlorophyta). Усі три відділи зберігають пластиди, що оточені лише двомембранною оболонкою. У глаукоцистофітових водоростей є також цікава атавістична ознака — між зовнішньою та внутрішньою мембранами пластиди розташовується шар муреїну — речовини, характерної для клітинних оболонок більшості еубактерій, зокрема, синьо-зелених водоростей. Відділ глаукоцистофітових є сліпою гілкою еволюції рослин.

Пластиди червоних водоростей — родопласти — також зберігають деякі яскраві ознаки спорідненості із синьо-зеленими водоростями, зокрема, особливі так звані фікобілінові пігменти. Пластиди зелених водоростей — хлоропласти — ані муреїну, ані фікобілінових пігментів не мають. Від зелених водоростей беруть початок вищі рослини, причому всі вони зберігають первинносимбіотичні хлоропласти

Шостий

Унаслідок вторинних ендосимбіозів виникла велика група відділів водоростей із вторинносимбіотичними пластидами. Червоні та зелені водорості неодноразово ставали ендосимбіонтами гетеротрофних еукаріотів з різних царств — дискокристат, тубулокристат і платикристат. Симбіози, що відбувалися за сценарієм «еукаріотичний господар + еукаріотичний ендосимбіонт», називають вторинними.

Відомі випадки, коли пластиди (як первинно-, так і вторинно-симбіотичні) редукувалися, і тоді виникали вторинногетеротрофні таксони. Зокрема, доведена вторинна редукція пластид у тварин типу Apicomplexa, пращурами яких були фотоавто- трофні динофітові водорості (Dinophyta)


 

Дати відповіді на питання:

1. Коли зародилося життя на Землі?

2. Які особливості еволюції притаманні прокаріотичним одноклітинним організмам?

3. Які особливості еволюції притаманні еукаріотичним одноклітинним організмам?

4. Які особливості еволюції притаманні багатоклітинним організмам?

13– А, українська література                                            Дата 29.04.2020

Тема. ЛІТЕРАТУРНІ УГРУПОВАННЯ «БУ-БА-БУ», «НОВА ДЕГЕНЕРАЦІЯ», «ПРОПАЛА ГРАМОТА», «ЛУ-ГО-САД». ТВОРЧІСТЬ Г.ПАГУТЯК, Ю.АНДРУХОВИЧА, О.ЗАБУЖКО

 

Основний зміст уроку

Міні-лекція з елементами бесіди.

Формування сучасного літературного процесу можна простежити з другої половини

80-х рр. ХХ століття. Це був час, коли, відповідно до об’єктивних законів розвитку історичного процесу, почався занепад радянської імперії – тоталітарної держави, основи якої базувались на більшовицькій ідеології. Кульмінацією цих суспільно-історичних змін стало проголошення Україною незалежності у 1991 році. Відбувалося становлення держави, молодої за віком, але з міцними демократичними засадами й глибинним національним підґрунтям.

Перед сучасною літературою постали важливі цілі, серед яких – сприяння формуванню повнокровного буття української нації, подолання комплексу меншовартості; пошуки нових естетичних обріїв літератури через подолання шаблонів азіатчини й «західних» трафаретів; відновлення повною мірою функцій української літератури, що за радянський час здебільшого перетворилась на своєрідний антураж «щасливого життя України у сім’ї радянських народів».

У літературознавстві період, що почався від 80-х – 90-х рр. ХХ століття, прийнято називати постмодернізмом.

Пригадайте вивчений матеріал про постмодернізм і його основні риси.

Які ознаки характерні для постмодернізму?

Ознаки постмодернізму

Поєднання й органічне співіснування різних художніх систем, синтез мистецтва й антимистецтва, елітарної та масової культури, іронічно-сміхове та серйозне ставлення до дійсності;

  • універсальність проблематики;

  • епатажність, абсурдизм, комічність, буфонада як основні засоби зображення;

  • принцип рівнозначності усіх явищ та аспектів життя;

  • тенденція до зміни функцій автора і героя, зникнення авторської функції.

«Літературні угруповання».

Літературні угруповання

«Бу-Ба-Бу» (1985)

Бурлеск, Балаган, Буфонада (Ю.Андрухович (Патріарх), В.Неборак (Прокуратор), О.Ірванець (Підскарбій), Львів. Творчість учасників поєднує ознаки постмодернізму та неоавангардизму, є реакцією на руйнування імперії й перелом суспільної свідомості;

розуміння життя окреслювалося в таких поняттях, як демократичність, безсмертність, релігійність, різнобічність, урбаністичність, національність, філологічність;

головні ознаки творчості: необароковість (еклектичність, поєднання непоєднуваного), карнавальність, іронія щодо зужитих цінностей радянської доби, звеличення сміху.

«ЛуГоСад» (1984)

Представники: І.Лучук, Н.Гончар, Р.Садловський.

Назва – початкові склади прізвищ учасників.

Особливості поезії – чітке й послідовне застосування положень постмодернізму.

«Нова дегенерація» (1992)

Представники: С.Процюк, І.Ципердюк, І.Андрусяк, Івано-Франківськ.

Назва перегукується з назвою літературного угруповання 1920-х рр. «Нова генерація» (Г. Шкурупій, О.Влизько, Е.Стріха), що вказує на мистецькі погляди сучасників.

Ознаки творчості: повстання проти колоніальної свідомості, руйнування міфів і стандартів через епатаж, іронію та самоіронію, сарказм.

Юрій Андрухович, український поет, прозаїк, перекладач, есеїст, вце-президент Асоціації українських письменників. 1985-го разом з В.Небораком та О.Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу, котра одною з перших почалв відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції.

Ю.Андрухович є автором романів «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003), «Таємниця. Замість роману» (2007), збірок есе «Дезорієнтація на місцевості» (1999), «Моя Європа» (спільно з Анджеєм Стасюком) (2000), «Диявол ховається в сирі» (2006). Письменник є автором перекладів американської поезії бітників 6-70-х років «День смерті пані День», «Гамлета» В.Шекспіра, німецької, польської, російської поезії.

 

Оксана Забужко – поет, прозаїк, перекладач, есеїст, літературознавець. Кандидат філософських наук, одна з найвідоміших письменників сучасної України. Закінчила філософський факультет (1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету ім. Т.Шевченка, 1987-го захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Співробітничає з Інститутом філософії НАН України ім. Г.С.Сковороди. Викладала україністику в американських університетах (1992-го в Пенн Стейт як запрошений письменник, 1994-го в Гарвардському й Пітсбурзькому університетах як Фулбрайтівський стипендіат), провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Рапогада», «Столичные новости» та ін.), вела літературі майстер-класи в Київському університеті ім. Т.Шевченка.

 

Домашнє завдання

  1. Вивчити теоретичний матеріал уроку

 

 (Виконане завдання надсилати на  ел. пошту   Ivannashengera@gmail.com  )

 

Трудове навчання

Тема: Контроль якості виробу.

  1. Огляд домашніх меблів, предметів побуту
  2. Виявіть можливі пошкодження чи поломки
  3. Обдумайте, спільно з батьками, способи ремонту
  4. З дозволу батьків, або спільно з дорослими, виправте неполадки

Звіт про виконану роботу надішліть на поштову скриньку

petro_rod@ukr.net