Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

Середа 3

Українська література, 20.05.20р.

Тема. Драматичний етюд «По дорозі в казку». Дорога в казку – символ духовних поривань до кращого життя. Маса, гурт людей і їх провідник. Лідер – сильна особистість. Трагічна суперечність між мрією, духовністю й жорстокістю.

 

Теоретичний матеріал до уроку:

 

Драматичний етюд — невеликий, як правило, твір, в якому представлено епізод чи фрагменти світу, а дійові особи зображуються лаконічно, пунктирно, стаючи образами-символами.

https://www.ukrlib.com.ua/styslo/printit.php?tid=4687, опрацювати стислий переказ етюду.

Робота з таблицею

Образи

Символи

Дорога в Казку

Духовні поривання людини до кращого життя

Казка

Мрія

Темний ліс, хижі звірі

Життєві труднощі, трагедії, перешкоди

Сонячне проміння

Світло, щастя

Цитати до образу головного героя, його образна характеристика.  

Цитатний план до характеристики:

 

1. „Куди йому питать ведмедя? Він борсука злякався вчора”.

2. „Я не боюсь небес! Мої відкриті груди”.

3. „Так, так... Боротись я не вмію, і не дало життя мені у руки зброї. Я слабкий”.

4. „Коли б на землю він дивився, то може б і знайшов, а то він дивиться угору. Збирається усе літати”.

5. „О, коли б міг я іскрами вогняних слів своїх цей ліс проклятий запалити і вам одкрити небо”.

6. „Він демон. Він пророк”.

7. „Де жертви, там і перемога”.

8. „Згоріть — в житті — єдине щастя”.

9. „Ви чуєте, як у його голос дрижить? Ви бачите, як жахливо у його бігають очі. Він не знає. Йому здається”.

10. „Ранок! Ти засвітив його і сам безсило погасаєш!”

 

Цитати до образу юрби. Охарактеризувати натовп.

1. „Дарма! Привикнуть до всього можна”.

2. „Смійтесь! Ваш сміх мене минає”.

3. „Твій швець не був ніколи в небі, твій швець нікого не здіймав з землі угору, нікого не кликав”.

4. „Та ти кажи: ми й лежачи почуєм”.

5. „У їх душа як кремінь: б'єш крицею по ній, а з неї іскри ллються”.

6. „.Всі як камені лежать. Не дивиться їм в очі „завтра”. Наїлись хліба,— ну, і досить”.

7. А завтра кору гризтимуть, а там траву”.

8. „На те живем, щоб вік дожити”.

9. „Так ви не люди, а страховища якісь! Я вас... боюсь!..”

10. „Розбили голову... Розбили голову. Я умираю”.

 

Паспорт етюду:

Рік написання – 1908

Збірка – «Драматичні етюди».

Рід літератури: епос.

Жанр: етюд

Художній напрям: модернізм

Течія: символізм з ознаками романтизму.

Тема твору: взаємини героя (індивідуальності) й натовпу (колективу), розбіжність між мрією й дійсністю, ідеалом і реальністю.

Ідея твору: засудження матеріальних цінностей, возвеличення духовності, мрії.

 

Проблематика твору “По дорозі в казку”: взаємини лідера і маси, натовпу і героя; матеріальне і духовне; суперечність між аморальністю і духовністю; мрія та реальність; шляхи досягнення мети.

 

Домашнє завдання:

«Драматичний етюд» вивчити правило, читати етюд, перейшовши за посиланням https://www.ukrlib.com.ua/styslo/printit.php?tid=4687.

 

Тема. Регуляція функцій у багатоклітинних організмів.

 

     Регуляція функцій організму тварин краще розглядати на прикладі людини. Виділяють два основні способи регуляції: нервову (з допомогою нервових імпульсів, що передаються помембранах нервових клітин) та гуморальну (з допомогою хімічних речовин, що переносяться різними рідинами організму).

     Гуморальна регуляція — координація фізіологічних функцій організму з допомогою хімічних речовин, що переносяться різними рідинами організму (кров, лімфа, тканинна рідина),— гормонів. Здійснюється ендокринною системоюГормонивисокоспецифічні біологічно активні речовини, що здійснюють свій вплив далеко від місця синтезу.

     Ендокринна система — сукупність органів, частин органів та окремих клітин, які секретують у кров і лімфу гормони. Вона разом з нервовою системою регулює та координує важливі функції організму людини: ріст, репродукцію, обмін речовин, процеси адаптації. На відміну від залоз зовнішньої секреції, у складі ендокринних залоз відсутні вивідні протоки, але вони мають добре розвинуту судинну сітку.

    В ендокринній системі розрізняють центральний і периферійний відділи, які взаємодіють між собою й утворюють єдину систему. Органи центрального відділу тісно пов’язані з органами центральної нервової системи й координують діяльність усіх інших ланок ендокринної системи. Органи периферійного відділу здійснюють багатоплановий вплив на організм, посилюють чи послаблюють обмінні процеси. Розрізняють також органи, які поєднують виконання ендокринної функції з екзокринною, та окрему дисоційовану ендокринну систему, яка утворена великою групою ізольованих ендокриноцитів, розсіяних по органах і системах організму. Основою ефективного функціонування ендокринної системи є використання принципу зворотного зв’язку.

    Нервова регуляція процесів у організмі людини здійснюється з допомогою соматичної й автономної нервових систем.

      Соматична нервова система складається з тих відділів центральної та периферичної нервової системи, які іннервують скелетні м’язи та органи чуття. Вона забезпечує сприйняття організмом інформації із зовнішнього середовища, а також дії (у формі різноманітних рухів скелетних м’язів) у відповідь на вплив зовнішніх чинників Рухи, які забезпечуються соматичною нервовою системою, здійснюються з допомогою узгоджених дій окремих рухових одиниць (груп м’язових волокон, кожна з яких іннервується одним мотонейроном)

    Автономна (вегетативна) нервова система — частина нервової системи, що регулює діяльність внутрішніх органів, залоз, судин, гладких і деяких посмугованих м’язів, а також керує процесами обміну речовин.

    Автономна нервова система складається з двох частин, що мають протилежну дію на органи і тканини організму,— симпатичного й парасимпатичного відділів. Вищим центром контролю вегетативної нервової системи є гіпоталамус, який контролює також діяльність ендокринної системи.

     Автономна нервова система забезпечує іннервацію внутрішніх органів, судинної системи, залоз, гладеньких м’язів. Вона здійснює також трофічний вплив на скелетні м’язи. Не викликаючи скорочення цих м’язів, вона покращує їх живлення і тим самим стимулює їх роботу. Вона регулює діяльність внутрішніх органів і судин, секрецію залоз, роботу серця. Процеси обміну речовин також регулюються вегетативною нервовою системою.

     Діяльність вегетативної нервової системи не підпорядковується волі та свідомості людини. Людина не відчуває навіть наявності багатьох внутрішніх органів, особливо тих, що не рухаються, як, наприклад, залози, не відчуває, як у них відбувається секреція, як  усмоктується їжа в кишках тощо. Людина не може свідомо керувати діяльністю цих органів, як керує своєю мускулатурою. Такі процеси відбуваються поза свідомістю людини й не підпорядковані її волі.

    У вегетативній нервовій системі, як і в соматичній, розрізняють центральну й периферичну частини. Центральна частина представлена вегетативними нейронами, які утворюють у головному і спинному мозку скупчення — вегетативні ядра. Периферичну частину утворюють численні вегетативні нервові вузли й нервові волокна.

    Взаємозв’язок двох типів регуляції виявляється в тому, що нервова й гуморальна системи впливають одна на одну. Так, нервова система може спричиняти зміну інтенсивності секреції біологічно активних речовин, а дія речовин, що продукуються гуморальною системою, може спричиняти виникнення нервових імпульсів і регулювати роботу окремих частин нервової системи.

     Для регуляції функцій свого організму рослини широко використовують фітогормони. Фітогормони — це хімічні речовини, що виробляються в рослинах і регулюють їх ріст і розвиток. Утворюються головним чином у тканинах, що активно ростуть, на верхівках коренів і стебел. До фітогормонів зазвичай відносять ауксини (впливає на ріст та ділення клітин), гібереліни (впливає на рост та подовження стебла) й цитокініни (стимулює ділення клітин) , а іноді й інгібітори росту, наприклад абсцизову кислоту (зупиняє ділення клітин камбія, що сприяє уповільненню роста та має певну роль при рпаданні листя). На відміну від тваринних гормонів, фітогормони менш специфічні й часто діють у тій самій ділянці рослини, де утворюються. Багато синтетичних речовин володіють такою ж дією, як природні фітогормони Фітогормони є органічними речовинами невеликої молекулярної маси, які утворюються в малих кількостях в одних частинах багатоклітинних рослин і діють на інші їх частини як регулятори й координатори росту й розвитку. Гормони з’являються у складних багатоклітинних організмів, у тому числі рослин, як спеціалізовані регуляторні молекули для здійснення найважливіших фізіологічних програм, що вимагають координованої роботи різних клітин, тканин і органів, нерідко значно віддалених один від одного. Фітогормони здійснюють біохімічну регуляцію — найважливішу систему регуляції онтогенезу в багатоклітинних рослин. Порівняно з гормонами тварин специфічність фітогормонів виражена слабше, а діючі концентрації, як правило, вищі.

1. Як здійснюється регуляція функцій в організмі тварин? 2. Що таке гормони?

3. Як здійснюється регуляція функцій в організмі рослин?

4. Що таке фітогормони?

5. Чим відрізняється регуляція функцій в організмах тварин і рослин?