Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

вівторок 12.05

Українська мова, 12.05.20р.

Тема. РЗМ. Визначення теми й мети суперечки, предмета суперечки.

Матеріал до теми:

   При виборі теми варто потурбуватися, щоб предмет зацікавленої розмови був досить серйозним, спонукав учасників до роздумів, до бажання віднайти істину.

   У підготовці суперечки важливим є — добір літератури, адже учасники диспуту повинні виявити знання і переконання. Стихійного соціального досвіду для цього не достатньо. Диспут проходить ефективно, коли учні збагатилися певними науковими положеннями щодо проблем, які винесено на обговорення, добрали яскраві факти, щоб аргументувати свої судження. Непоганим матеріалом для диспуту можуть бути результати анкетування учнів на задану тематику, письмові твори і навіть результати тестування. Класний керівник рекомендує літературу до диспуту.

    Починати диспут доречно із вступного слова ведучого, в якому він називає тему, основні аспекти проблеми. Для того щоб включити вихованців у розмову, треба повідомити їм цікавий факт, певну життєву ситуацію, яка потребує належного висловлювання думки.

Структура суперечки - це предмет обговорення, мета обговорення, метод аргументації чи засоби ведення суперечки.

Якщо в процесі суперечки втрачається предмет обговорення, то її називають "безпредметною". Для позначення такої суперечки давні греки ввели поняття "логомахія" - (грец. - слово і суперечка) - суперечка, в якій губиться предмет обговорення, внаслідок чого виникають помилки - "втрата тези", "підміна поняття", "підміна тези". Якщо в процесі суперечки втрачають мету обговорення, то її називають "безцільною". Якщо в процесі суперечки використовують будь-які методи аргументації, то її називають "нечесною", "некоректною".

 

Домашнє завдання:

Створити маленьку суперечку із кимісь із членів родини, чітко визначивши тему та мету.

Зарубіжна література, 12.05.20р.

Тема. Контрольний твір-роздум  за повістю Йоанна Яґелло «Кава з кардамоном».

Матеріал для написання твору:

Цілісна інтерпретація твору за планом (усно):
 

  1. Відомості про автора.

  2. Виникнення творчого задуму роману.

  3. Обставини написання твору.

  4. Родо-жанрова природа твору.

  5. Тема та ідея.

  6. Сюжет та композиція.

  7. Художні образи.

  8. Мова та художні засоби твору.

  9. Місце твору в художньому доробку письменниці.

Домашнє завдання:

Написати  твір-роздум  за повістю Йоанна Яґелло «Кава з кардамоном», взираючись на елементи плану.

12.05. 2020.

11-А клас

Захист Вітчизни

Основи рятувальних та інших невідкладних робіт.

  • Мета, види та обсяги рятувальних та інших невідкладних робіт.

  • Сили і засоби ведення рятувальних та інших невідкладних робіт врайонах стихійного лиха,аварій в осередку ураження.

  • Завдання та зміст рятувальних та невідкладних аварійно рятувальних робіт. Прийоми і способи виконання рятувальних робіт. Заходи безпеки . Особиста гігієна в умовах радіаційного ,хімічного та біологічного зараження.

Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт – це усунення безпосередньої загрози життю та здоров’ю людей, відновлення життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріальних збитків. Рятувальні та інші невідкладні роботи включають також усунення пошкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. РІНР поділяють на рятувальні роботи і невідкладні роботи.

До рятувальних робіт відносяться:

  • розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження зараженої хмари чи пожежі;

  • локалізація та гасіння пожеж на маршруті руху сил та ділянках робіт;

  • визначення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека;

  • визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання і локалізації небезпеки;

  • пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих будинків, із загазованих та задимлених приміщень;

  • розкриття завалених захисних споруд та рятування з них людей;

  • надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності) у лікувальні заклади;

  • вивіз або вивід населення із небезпечних місць у безпечні райони;

  • організація комендантської служби, охорона матеріальних цінностей і громадського порядку;

  • відновлення життєздатності населених пунктів і об'єктів; – пошук, розпізнавання і поховання загиблих;.

  • санітарна обробка уражених;

  • знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, територій, споруд, а також техніки;

  • соціально-психологічна реабілітація населення.

До невідкладних робіт відносяться:

  • прокладання колонних шляхів та улаштування проїздів (проходів) у за валах та на зараженій території;.

  • локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і технологічних мережах;

  • ремонт та тимчасове відновлення роботи комунально-енергетичних систем і мереж зв’язку для забезпечення рятувальних робіт;

  • зміцнення або руйнування конструкцій, які загрожують обвалом і безпечному веденню робіт;

Рятувальні та інші невідкладні роботи здійснюються у три етапи.

На першому етапі вирішуються завдання:

  • щодо екстреного захисту населення;

  • з запобігання-розвитку чи зменшення впливу наслідків;

  • з підготовки до виконання РІНР.

Основними заходами щодо екстреного захисту населення є:

  • оповіщення про небезпеку;

  • використання засобів захисту;,

  • додержання режимів поведінки;

  • евакуація з небезпечних у безпечні райони;

  • здійснення санітарно-гігієнічної, протиепідемічної профілактики і надання медичної допомоги;

  • локалізація аварій;

  • зупинка чи зміна технологічного процесу виробництва;

  • попередження (запобігання) і гасіння пожеж.

На другому етапі проводяться:

  • пошук потерпілих;

  • витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених транспортних засобів;

  • евакуація людей із-зони лиха, аварії, осередку ураження;

  • надання медичної допомоги;

  • санітарна обробка людей;

  • знезараження одягу, майна, техніки, території;

  • проведення інших невідкладних робіт, ЩО сприяють і забезпечують здійснення рятувальних робіт.

На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності населення у районах, які потерпіли від наслідків НС:

  • відновлення чи будівництво житла;

  • відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку;

  • організація медичного обслуговування;

  • забезпечення продовольством і предметами першої необхідності;

  • знезараження харчів, води, фуражу, техніки, майна, території;

  • соціально-психологічна реабілітація;

  • відшкодування збитків;

  • знезараження майна, території, техніки.

Відновлювальні роботи здійснюють спеціально створені підрозділи (бригади). Залежно від рівня надзвичайної ситуації (загальнодержавного, регіонального, місцевого чи об'єктового) для проведення РІНР залучаються сили і засоби ЦО центрального, регіонального або об'єктового підпорядкування.

Рятування людей при надзвичайних ситуаціях є найважливішим видом аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і являє собою сукупність заходів щодо переміщення людей із зони впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації та їхніх вторинних проявів або захисту людей від впливу цих факторів, у тому числі з використанням засобів індивідуального захисту та захисних споруд (укриттів).

Основними способами рятування людей і майна є: - переміщення їх у безпечне місце, у тому числі з використанням спеціальних технічних засобів; - захист від впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації. Для рятування людей вибираються найбільш безпечні шляхи і способи. Переміщення постраждалих у безпечне місце здійснюється з урахуванням умов ліквідації надзвичайної ситуації та їх стану. Захист людей від впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації у випадку неможливості їхнього переміщення у безпечне місце здійснюється з використанням засобів індивідуального захисту органів дихання та зору, а також за допомогою використання спеціальних речовин і матеріалів, що перешкоджають поширенню та знижують вплив небезпечних факторів надзвичайної ситуації.

При аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах. При радіаційних аваріях викинуті із реактора радіонукліди піднімаються в атмосферу і переносяться у вигляді аерозолів на значну відстань. Потім вони випадають разом з пилом і дощем на місцевість, утворюючи обширні зони радіоактивного забруднення, які є небезпечними для людей і навколишнього середовища. Ступінь радіаційної небезпеки для населення визначається кількістю і складом радіонуклідів, викинутих у зовнішнє середовище, відстанню від місця аварії до населеного пункту, метеоумов і пори року в час аварії.

Організація і проведення РІНР при аварії на АЕС полягає у виконанні заходів, до яких відносяться:

  • оповіщення населення про, аварію і постійне його інформування про наявну обстановку та порядок дій в даних умовах;

  • використання засобів колективного і індивідуального захисту;

  • організація дозиметричного контролю;

  • проведення йодної профілактики населення, що опинилося в зоні радіоактивного зараження;

  • введення обмеженого перебування населення на відкритій місцевості (режими радіаційного захисту);

  • здійснення евакуації населення (за розпорядженням Уряду) та інші заходи.

Після евакуації населення приступають до дезактивації території і техніки.

При аварії на ХНО з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). При виникненні осередку хімічного ураження негайно оповіщаються робітники, службовці та населення, які опинилися в зоні зараження і в районах, яким загрожує небезпека зараження. Висилається радіаційна, хімічна і медична розвідка для уточнення місця, часу, типу і концентрації СДОР, визначення межі осередку ураження (зони зараження) та напрямку розповсюдження зараженого повітря. Готуються формування для проведення рятувальних робіт. На підставі даних, отриманих від розвідки та інших джерел, начальник ЦО об'єкта приймає рішення, особисто організовує проведення рятувальних робіт і заходів щодо ліквідації хімічного зараження.

Для ліквідації наслідків хімічного зараження та проведення рятувальних-робіт у першу чергу залучаються санітарні дружини, зведені загони (команди, групи) команди (групи) знезараження, формування механізації. Спочатку в осередок вводяться санітарні дружини, формування радіаційного і хімічного захисту, охорони громадського порядку та ін.

Особовий склад формувань забезпечується засобами індивідуального захисту, антидотами, індивідуальними протихімічними пакетами та підготовляються до порядку дій в осередку ураження.

В осередку хімічного ураження, перш за все, надається допомога потерпілим (ураженим), проводиться відбір за складністю поранення та організовується евакуація в медичні установи. Осередок ураження оточується – здійснюється знезараження місцевості, транспорту, споруд, а також санітарна обробка особового складу формувань і населення. В першу чергу, надягаються протигази на уражених, їм надається перша медична допомога, вводячи антидоти.

Формування знезаражування дегазують проїзди та переходи, територію, споруди, техніку, чим забезпечують дії інших формувань, а також виведення населення із осередку хімічного ураження.

Необхідно завжди пам'ятати, що при проведенні рятувальних робіт в осередку хімічного ураження можливий застій зараження повітря в підземних спорудах, приміщеннях, парках, закритих дворах, а також розповсюдження його по трубопроводах та тунелях. Тому після завершення рятувальних робіт або заміни формувань направляються на пункти спеціальної обробки. Пункти спеціальної обробки розгортаються на незараженій території (місцевості) та поблизу маршрутів виходу формувань і населення.

В осередку бактеріологічного (біологічного) ураження роботи здійснюються за рішенням старшого начальника ЦО. Роботами щодо ліквідації бактеріологічного осередку керує начальник ЦО об'єкта, а організацією та проведенням медичних заходів - начальник медичної служби.

В осередку бактеріологічного (біологічного) ураження організовуються та проводяться:

  • бактеріологічна розвідка та індикація бактеріальних засобів;

  • карантинний режим або обсервація у відповідності з рішенням старшого начальника;,.

  • санітарна експертиза;

  • контроль зараження продовольства, харчової сировини, води та фуражу, їх знезараження;

  • протиепідемічні; санітарно-гігієнічні, спеціальні профілактичні, лікувально-евакуаційні, протиепізоотичні, ветеринарно-санітарні заходи, а також санітарно-роз'яснювальна робота..

При організації робіт щодо ліквідації осередку бактеріологічного (біологічного) ураження враховуються:

  • здатність бактеріальних засобів спричиняти інфекційні захворювання серед людей і тварин;

  • здатність деяких мікробів і токсинів тривалий час зберігатися у зовнішньому середовищі;

  • наявність та тривалість інкубаційного періоду виявлення хвороби;

  • складність лабораторного виявлення застосованого збудника та тривалість визначення його виду;

  • небезпечність зараження особового складу формувань та необхідність застосування засобів індивідуального захисту.

У випадку виявлення ознак застосування бактеріальних засобів у район негайно висилається бактеріологічна розвідка. На підставі отриманих даних, встановлюється зона карантину або зона обсервації, намічається обсяг та послідовність проведення заходів, а також порядок використання сил та засобів для ліквідації осередку бактеріологічного (біологічного) ураження. Карантинний режим установлюють з метою недопущення розповсюдження інфекційних захворювань за межі осередку. Ізоляційно-обмежуючі міри при обсервації менш суворі, чим при карантині.

У всіх випадках в осередку бактеріологічного (біологічного) ураження одного із першочергових заходів проведення профілактичного лікування населення від особливо небезпечних інфекційних хвороб. Для цього застосовуються антибіотики широкого спектру дії та інші препарати, що забезпечують профілактичний і лікувальний ефект, а також препарати, що є в індивідуальній аптечці АІ-2.

Після того, як буде визначено вид збудника, проводиться екстрена профілактика - застосування специфічних для даного захворювання препаратів: антибіотиків, сивороток та ін., своєчасне застосування яких зменшить кількість жертв і буде сприяти прискореній ліквідації осередку ураження.

Для проведення заходів з ліквідації осередку бактеріологічного ураження залучаються в першу чергу, сили і засоби, які опинилися на території осередку, в тому числі санітарно-епідемічні станції (СЕС), ветеринарні станції, пересувні протиепідемічні загони, спеціалізовані протиепідемічні бригади, лікарні, поліклініки та інші медичні і ветеринарні установи та формування.

Якщо цих сил і засобів недостатньо, то залучаються сили і засоби медичної та інших служб ЦО, які знаходяться за межами осередку. Перед введенням в осередок ураження проводяться заходи щодо забезпечення захисту особового складу формувань від інфекційних захворювань. Формування загального призначення залучаються для виявлення хворих та підозрілих на захворювання та їх ізоляцію, проведення знезараження території, будівель і споруд, санітарної обробки людей, дезинфікації одягу. В зоні карантину здійснюється суворий контроль за дотриманням населенням установленого режиму поведінки, виконують інші заходи.

Інфекційних хворих госпіталізують і лікують в інфекційних лікарнях в осередку ураження, або розгортають тимчасові інфекційні стаціонари. Якщо необхідно, то хворих з особливо небезпечними інфекціями евакуюють спеціальними групами.

Осередок бактеріологічного (біологічного) ураження вважається ліквідованим після того, як з моменту виявлення останнього хворого пройде час, що дорівнює максимальному терміну інкубаційного періоду для даного захворювання.

11 клас Правознавство

Тема. Види робочого часу та часу відпочинку. Трудова дисципліна

 

Робочий час- це передбачений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи або умов трудового договору зобов'язаний бути на своєму робочому місці і виконувати свої трудові обов'язки.

Типи робочого часу:

Нормальна тривалість. Нормою робочого часу є передбачена законом для даного працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період: день, тиждень, місяць.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства й організації при укладанні колективного договору можуть визначити меншу норму тривалості робочого часу, ніж 40 годин на тиждень.

Скорочена тривалість. Тривалість роботи скорочується на одну годину без зменшення заробітної плати, якщо робота виконується в нічний час, а також напередодні святкових і неробочих днів як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні, а напередодні вихідних днів — при 6-денному робочому тижні.

Не повна тривалість. За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може передбачатися як при прийнятті на роботу, так і у подальшому неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі таку, що перебуває під її опікою, чи жінки, яка доглядає за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати для неї неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цьому разі провадиться пропорційно відпрацьованому часові або залежно від виробітку.

Право на відпочинок гарантує громадянам вільний від безпосередньої продуктивної праці час, який вони використовують для відновлення своїх сил, всебічного розвитку духовних та фізичних здібностей, для активної участі в управлінні справами суспільства.

У статті 45 Конституції України закріплено право на відпочинок і передбачено, що це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням максимальної тривалості робочого часу, скороченого робочого дня для окремих професій та виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час.

Конкретні умови здійснення конституційного права на відпочинок деталізуються в трудовому законодавстві. Час відпочинку- це частина календарного періоду, протягом якого працівника за законом має бути звільнено від виконання трудових обов'язків і який він може використати на свій розсуд для задоволення своїх інтересів та відновлення працездатності.

Перерви протягом робочого дня поділяються на два види: перерва для відпочинку та харчування, яка не входить у робочий час, її тривалість установлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку; спеціальні перерви, які входять у робочий час і оплачуються.

До них належать: перерви в роботі для обігрівання і відпочинку, що надаються працівникам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам та деяким іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством; перерви для годування дитини; перерви для гімнастики та відпочинку.

Щоденний відпочинок (міжзмінна перерва) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, а його тривалість залежить від тривалості щоденної роботи і перерви для відпочинку та харчування. В усіх випадках така перерва разом із часом відпочинку та харчування має бути не меншою за подвійну тривалість роботи на попередній зміні.

Щотижневий відпочинок - це безперервний відпочинок, що містить міжденну (між- змінну) перерви та вихідний (один чи два вихідних) день.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 42 години.

Конкретна тривалість щотижневого відпочинку залежить від типу робочого тижня та режиму роботи працівників.

 

ІІ. Домашнє завдання

Опрацювати 29 параграф

 https://pidruchnyk.com.ua/405-pravoznavstvo-gavrish-sutkoviy-flpenko-10-klas.html