Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

Вівторок

21.04.2020 р.

Українська література

Тема.  І.Котляревський. «Наталка Полтавка». Колоритні образи твору. Сценічне життя твору.

Довготривале сценічне життя п’єси

      «Наталка Полтавка» — унікальний музично-драматичний твір української національної спадщини. П’єса була написана І. Котляревським для потреб Полтавського театру 1818 року — саме тоді, коли драматург перебував там на посаді керівника. Уже з перших вистав вона стала надзвичайно популярною. Роль виборного писалася персонально для одного з артистів трупи — видатного актора, майстра сценічного реалізму, Михайла Семеновича Щепкіна. Із цього часу починається сценічне життя безсмертної «української опери на дві дії», як назвав її сам автор.

        Популярності п’єси сприяли чудова музика Миколи Лисенка та майстерна гра акторів. Першою виконавицею ролі Наталки в Полтаві (1819) була артистка Катерина Нальотова. Велике враження на глядачів справляв М. Щепкін, який грав роль виборного.

        21 січня 1821 року «Наталку Полтавку» вперше поставлено в Харківському театрі. Не було дозволу цензурного комітету, але письменник Г. Квітка-Основ’яненко навчив акторів, як перехитрити начальство: заявити старовинну виставу, а потім послатися на хворобу когось з акторів і попросити дозволу поставити «Наталку Полтавку».

        Та найповніше краса п’єси розкрилася в трупах М. Кропивницького,            М. Старицького, М. Садовського і П. Саксаганського. У ролі Наталки тут виступала знаменита М. Заньковецька. Потім — М. Садовська-Барілотті, Є. Зарницька, О. Петрусенко.

         Із Полтави п’єса пішла у великий світ. Її дивилися в Петербурзі і Москві, Казані і Києві, Чернігові. 1839 року журнал «Отечественные записки» відзначав: «“Наталку Полтавку” грали в полтавському театрі не раз, не десять, не сто разів — і театр завжди був повний, захоплення було запальне, оплескам не було кінця».

Композиція

        Весь текст п’єси поділяється на великі частини — дії (їх у творі дві), кожна з яких поділяється на картини, а ті у свою чергуна яви, пов’язані з входом чи виходом дійових осіб. Усі яви написані у формі діалогів між двома або більше дійовими особами, зрідка трапляються монологи. Дія твору відбувається в одному полтавському селі.

         Композиція: початок першої дії, де читач знайомиться з місцем подій (село над Ворсклою, хата Терпелихи), з головним героєм твору (Наталка). Тут ми дізнаємося, що Наталка дуже любить Петра і чекає його з далеких мандрів.

Зав’язка: подальші сцени, з яких довідуємося про намір возного одружитися з Наталкою, в цьому йому має допомогти виборний Макогоненко (ява 3 дії І).

          Розвиток дії: старшина села вмовляє Наталку погодитися на шлюб з паном возним і діє через матір, а другий посередник, Микола, влаштовує побачення Наталки з Петром, який оце повертається із заробітків, куди погнали його лиха доля і Наталчин батько, що не погодився віддати дочку за наймита. Та й стара Терпилиха мріє про багатого зятя. Отже, на шляху до щастя закоханих — майнова нерівність.

          Кульмінація: категорична відмова Наталки стати дружиною возного (ява 9 дії ІІ).

          Розв’язка: благословення матері Наталки і Петра на одруження, оскільки возний зазначив: «Я отказуюсь од Наталки і уступаю Петру вовічноє і потомственноєвладєніє з тим, щобзробив її благополучною».

Таким чином, композиція п’єси «Наталка Полтавка» досить майстерна, напруженість розвитку дії весь час тримає читачів у пильній увазі, в неослабленому інтересі до кожної сцени, до кожної дійової особи і її поведінки, хвилює її.

          Певну композиційну роль відіграють у цій п’єсі ремарки (весь авторський текст у творі), вони здебільшого короткі, стислі, але влучні, виразні, ясні. Наприклад, автор хоче, щоб на сцені було так: «Село над річкою Ворсклою. Упродовж сцени вулиця, що веде до річки; тут між хатами і Терпилихина хата». Ось і все. А вже режисер-постановник, художник і оформлювачі сцени мають додумати все інше, різні деталі, щоб сцена відповідала реальній картині українського села початку ХІХ ст.

Дійові особи твору

      У п’єсі діє всього шість осіб, і кожна з них займає певне місце в розвитку дії. Всі вони належать до двох протилежних таборів: перший — Наталка, Петро і Микола, другий — решта персонажів. Щоправда, мати в ході розвитку подій потрапляє то в один табір, то в другий, що обумовлюється її великою материнською любов’ю до дочки, бажанням їй щастя в житті, а ще — боязню сільського начальства, взагалі «сильних світу цього».

Домашнє завдання

Читати ст. 104-108

Посилання на підручник: http://files.pidruchnyk.com.ua/uploads/book/9_klas_ukrajinska_literatura_avramenko_2017.pdf 

 

Хімія 9б клас  21.04.

Тема. Йонно-молекулярні рівняння хімічних реакцій.

Що ж насправді відбувається при взаємодії електролітів у розчині? З'ясуємо це, розглянувши реакцію між розчинами магній хлориду і натрій гідроксиду:

Молекулярне  рівняння

MgCl2 + 2NaОН = Mg(OH)2↓ + 2NaCl.

Розчин вихідної солі містить катіони Магнію та аніони Хлору

MgCl2 = Mg2+ + 2Cl-,

а розчин лугу — катіони Натрію і гідроксид-іони:

NaOH = Na+ + OH-.

Під час реакції йони Mg2+ і ОН-, сполучаючись, утворюють осад малорозчинної основи Mg(OH)2, а йони Na+ і Cl- залишаються в розчині.

Змінимо наведене вище хімічне рівняння, взявши до уваги стан (дисоційований, недисоційований) кожного реагенту і продукту. Замість формул обох реагентів записуємо формули йонів, які були в розчинах сполук до реакції, разом із відповідними коефіцієнтами (враховуємо індекс 2 у формулі солі Магнію та коефіцієнт 2 перед формулою лугу):

Mg2+ + 2Cl- + 2Na+ + 2OH- = ... .

У правій частині рівняння залишаємо формулу Mg(OH)2, а замість формули натрій хлориду записуємо формули відповідних йонів з урахуванням коефіцієнта 2, який був у вихідному рівнянні:

Повне йонно-молекулярне рівняння

Mg2+ + 2Cl- + 2Na+ + 2OH- = Mg(OH)2↓ + 2Na+ + 2Cl-.

В обох частинах нового рівняння є однакові йониNa+ і Cl-, причому кожний — в однаковій кількості. Вилучивши їх, отримуємо запис, який називають скорочене  йонно-молекулярне рівняння:

Mg2+ + 2ОН-= Mg(OH)2↓.

Йонно-молекулярне рівняння — це рівняння, яке містить формули речовин і формули йонів.

Йонно-молекулярне рівняння вказує на те, що саме відбувається під час хімічного перетворення, тобто які частинки взаємодіють або утворюються в розчині. Складаючи таке рівняння, кожну речовину подають у тій формі (дисоційованій, недисоційованій), яка переважає в реакційній суміші чи є в ній єдино можливою.

При складанні йонно-молекулярного рівняння дотримуються такої послідовності дій:

  • 1. Записують «звичайне» хімічне рівняння (його називають молекулярним).

  • 2. За таблицею розчинності визначають, які реагенти і продукти реакції розчиняються у воді, а які — не розчиняються.

  • 3. З'ясовують, які реагенти і продукти реакції є сильними електролітами, а які — слабкими електролітами або неелектролітами.

  • 4. Формули розчинних сильних електролітів замінюють на формули відповідних йонів, ураховуючи при цьому індекси та коефіцієнти. Спочатку записують катіони, потім — аніони.

  • 5. З обох частин отриманого рівняння вилучають однакові йони (у разі їх наявності) в однакових кількостях.

Завдання.

  • Чим відрізняється йонно-молекулярне рівняння від молекулярного?

  • Складіть йонно-молекулярні рівняння реакцій, що відповідають таким молекулярним рівнянням:

а) Mn(NO3)+ Ba(OH)2 = Мn(ОН)2↓ + Ba(NO3)2;

б) Na2S + H2SO4 = Na2SO4 + H2S↑;

в) 2KOH + CO= K2CO+ H2O;

г) Ni(OH)+ 2HCl = NiCl2 + 2H2O.

Фізика

Дисперсія світла. Спектральний склад природного світла. Кольори.

Підручник доступний за посиланням:

https://drive.google.com/file/d/1fKKSrvWt_RuhnHHyI_TrjvXHmOhPXeDy/view?usp=sharing

 

Д/з Опрацювати §13, дати відповіді на запитання 1, 2,  3 після нього.