Теребовлянський навчально-реабілітаційний центр
Тернопільська область

Вівторок

Фізика

Розв’язування задач

Підручник для повторення матеріалу доступний за посиланням:

https://drive.google.com/file/d/1KnwC3KKKCciN-X_avVuwWBa56nsAztTH/view?usp=sharing

 

 

Сторінка 110 в підручнику

№162

Чому перш ніж зробити гальванічне покриття вироби ретельно знежирюють і промивають?

Знежирення і промивання виробів необхідно для міцності покриття.

№163

Чому для гальванічного покриття виробу найчастіше застосовують нікель і хром?

Шар нікелю або хрому захищає поверхню виробу від окиснення, достатньо міцний, має привабливий вигляд.

№164

Чому саме водні розчини солей, кислот і лугів є провідниками?

При розчиненні солі, кислоти, і лугів у воді зв’язок між частинами молекул слабшає, деякі з цих молекул поділяються на позитивні та негативно заряджені іони, що проводять електричний струм.

№166

Чому з підвищенням температури електроліту кількість йонів обох знаків збільшується?

З підвищенням температури збільшується кінетична енергія теплового руху молекул електроліту, що призводить до збільшення кількості пар іонів.

№167

Чому електроліт у розчині чи розплаві є електрично нейтральний, хоча він містить величезну кількість йонів обох знаків?

В електроліті знаходиться однакова кількість позитивно та негативно заряджених іонів, тому в цілому він електрично нейтральний.

 

Д/з №160

Чому опір електролітів зменшується з підвищенням температури?

 

9- А, укр.мова                               Дата 21.04.2020

Тема. Речення двоскладні й односкладні.

 

Основний зміст уроку

 

Види речень за складом граматичної основи

Двоскладні

Односкладні

Мають два головні члени — підмет і присудок, які групують навколо себе другорядні члени речення.

Мають один головний член — підмет або присудок.

1. Я вранці голос горлиці люблю. (Л. Костенко).

2.Довго я не хотіла коситись весні

(Леся Українка).

1. Шукайте цензора в собі (Л. Костенко).

2. Відмикаю світанок скрипічним ключем

(Л. Костенко)

Речення, як синтаксична одиниця складається з однієї, двох і більше граматичних основ. За характером граматичних основ, речення бувають односкладні і двоскладні.

Односкладні речення – це речення, які мають один головний член речення у формі підмета або присудка.

Зразок: І закружляю, мов полова, у круговерті світовій.

Двоскладні речення мають підмет і присудок.

Зразок: До тебе завше я душею лину.

 

Завдання 1. Визначити вид речень за складом граматичної основи (односкладні та двоскладні).

1. Ще мене з колиски люба мати вчила мову рідну шанувати.

2. Не багатство ти шануй, не вроду, мову бережи свого народу.

3. Любімо Україну щирим серцем, чистою душею.

4. Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.

 

Завдання 2. Подані непоширені речення перетворіть на поширені. Утворені речення запишіть, підкресліть у них граматичні основи.

 

1. Скрипів клен. 2. Листя шелестить. 3. Чайки летять. 4. Плаче небо. 5. Накрапає дощик.

 

Подумати і дати відповіді на запитання

1. Чи можна у процесі висловлювання обмежитися лише односкладними (або двоскладними) реченнями?

2. Яку роль у мовленні відіграють односкладні й двоскладні речення?

3. Яку роль у мовленні відіграють прості й складні речення?

 

Домашнє завдання

Завдання . Визначити вид речень за складом граматичної основи (односкладні та двоскладні).

 

1. Рідна мова — найбільша духовна коштовність народу.

2. Мова веде на вершини знань і відчиняє двері до духовної скарбниці людства.

3. Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

4. Нема на світі України, немає другого Дніпра.

 

Завдання надсилати на ел.пошту galjysik@inbox.ru, у Viberгрупу класу або у Messenger  в особисті повідомлення

 

Конспект уроку

з біології

9- А клас

21.04.2020 рік

Тема. Вода та її основні фізико-хімічні властивості. Інші неорганічні сполуки.

1.Хімічні елементи живих організмів

До складу рослинних і тваринних клітин входить понад 70 хімічних елементів. Але у клітині немає якихось елементів, характерних лише для живої природи. Ці самі елементи трапляються й у неживій природі. Усі хімічні елементи за вмістом у живій клітині поділяють на три групи: макроелементи, мікроелементи й ультрамікроелементи.

Група елементів

   Хімічні символи

% від маси організму

Макроелементи

Н, О,С, N, P, S, Na, K,Mg,Ca,Cl

10 – 0,001

Мікроелементи

Fe,Cu,Zn,Mn,Co,I,F,Ni

0,001 – 0,000001

Ультрамікроелементи

Au,Se,Hg,Ra

Менше ніж 0,000001

 

2.Неорганічні речовини живих організмів

Найбільш поширені в живих організмах вода й мінеральні солі. Трапляються й інші сполуки. Так, кремнезем (SiO2), яким у хвощів насичена оболонка клітин, оберігає ці рослини від поїдання тваринами. Деякі хижі черевоногі молюски розчиняють раковини своїх жертв сульфатною кислотою (H2SO4). А хлоридна кислота (HCl) виділяється в шлунку людей, свиней, акул та інших тварин.

3.Властивості води

Як ви вже знаєте, формула води — H2O. Молекула води складається з двох атомів Гідрогену й одного атома Оксигену (мал. 2.1 с.10). Вона є диполем, що має позитивний і негативний заряд на полюсах. Завдяки такій будові протилежно заряджені кінці диполя здатні притягуватись. Так виникає водневий зв’язок. Саме ця особливість будови молекули води й зумовлює властивості води.

Властивості води:

1. Має велику теплоємність

2. Кипить за t = 100 °С, замерзає за t = 0  °С

3. Має високу теплоту випаровування

4. Гарний розчинник

5. У рідкому стані є прозорою рідиною

6. У твердому агрегатному стані має меншу густину, ніж у рідкому

7. Має високу теплопровідність

8. Відзначається великим поверхневим натягом

 

4.Біологічна роль води

    У живих організмах вода виконує багато функцій: розчинну, транспортну, метаболічну, регуляторну, структурну. Саме тому її вміст у них такий значний .

    Вода є універсальним розчинником для живих організмів, адже для проведення більшості біологічних реакцій речовини, які беруть у них участь, повинні перебувати у водному розчині.

    Дуже важливою для клітин та організмів у цілому є також транспортна роль води. У вигляді водного розчину речовини разом із водою можуть транспортуватися з одних частин клітини в інші. А між різними частинами багатоклітинних організмів вони транспортуються у складі спеціальних рідин (наприклад, у складі крові). Випаровування води листками рослин спричиняє її рух від коренів угору. При цьому переміщуються і речовини, які у воді розчинені.

    Молекули води виконують метаболічну функцію, коли беруть участь у реакціях обміну речовин (їх називають біохімічними реакціями).

    Регуляторна функція води надзвичайно важлива для підтримання температури тіла організмів. Коли, наприклад, людина потіє, то вода, яка випаровується, знижує температуру її тіла.

   Структурну функцію води добре видно на прикладі рослин і деяких безхребетних тварин. Рослини підтримують форму листків і трав’янистих стебел завдяки підвищеному тиску в наповнених водою клітинах. А в багатьох червів форма тіла підтримується завдяки підвищеному тиску води в порожнинах їхнього тіла.

5.Біологічна роль неорганічних сполук

    Неорганічні сполуки можуть перебувати в живих організмах як у розчиненій формі (у вигляді йонів), так і в нерозчинному вигляді. Розчиненими формами представлені багато солей. Йони Na+, K+, Cl– та інші накопичуються по різні боки клітинних мембран і забезпечують різний заряд їхньої поверхні, що забезпечує проведення нервових імпульсів по нервах. У вигляді розчину в шлунку хребетних тварин виділяється хлоридна кислота. Вона створює кисле середовище, у якому відбуваються процеси травлення. Крім того, кисле середовище шлунка виконує ще одну важливу функцію. Воно знищує більшість бактерій, які потрапляють туди з їжею. Нерозчинні неорганічні сполуки також важливі для живих організмів. Наприклад, солі Кальцію та Фосфору входять до складу скелета різних тварин і забезпечують його міцність. Без таких речовин неможливе існування здорових зубів у людини. Різні структури організмів тварин здебільшого теж побудовані з неорганічних речовин.

1. На які групи поділяють хімічні елементи за вмістом у живій клітині?

2. Які неорганічні речовини трапляються в живих організмах?

3. Які властивості води?

4. Яка біологічна роль води?

5. Які функції в живих організмах можуть виконувати кислоти?

9 – А Всесвітня Історія

Тема. Суспільно-політичні течії і рухи в Росії. Повстання декабристів

І. Вивчення нового матеріалу

Правління Миколи І розпочалося жорстоким придушенням виступу декабристів, які представляли опозиційно налаштоване до самодержавства російсько дворянство та офіцерів. Микола І не підтримував ідей будь-яких змін в управлінні імперією та намагався «вдосконалити» його бюрократизацією та посиленням ролі поліції.

Декабристиучасники таємних організацій в Російській імперії, що готували державний переворот, спрямований проти самодержавства та кріпосного права. Підняли повстання в грудні (рос. - декабрь) 1825 р.

Суспільний рух у 30-40-х рр. XIX ст. в Російській імперії.

Правління Миколи І було періодом політичної реакції в Російській імперії. Глибокі соціальні протиріччя, існування яких визнавали як влада, так і її критики, обумовили виникнення в 30–40-х рр. XIX ст. різних напрямків суспільного руху, що пропонували відмінні шляхи розвитку Росії.

Урядовий табір представляли консерватори. Оскільки вони виступали за збереження самодержавного устрою Російської імперії в незмінному вигляді, їх називали «охоронцями». До них належали Сергій Уваров, Михайло Погодін, Микола Карамзін та ін. Ідеологічним обґрунтуванням прибічників урядового табору стала «теорія офіційної народності», вперше сформульована міністром народної освіти графом С. Уваровим у 1833 р.

В опозиції до урядового табору перебували ліберали, які виступали за реформування російської дійсності мирним шляхом. Ініціатором реформ, на їхню думку, мала стати державна влада. Наприкінці 30-х рр. XIX ст. серед лібералів сформувалися відмінні бачення шляху розвитку Росії — слов’янофіли (слов’янолюби) та західники.

Слов’янофіли підкреслювали самобутність шляху розвитку як російського, так і будь-якого іншого народу. Оскільки «бездуховний» Захід гине під ударами революцій, стверджували вони, Росія має рухатися власним, окремим від нього шляхом розвитку. Петро І, запроваджуючи в Росії досягнення європейського життя, порушив її природний шлях розвитку. Тому головна мета Росії — повернутися до «старого природного сутану». Вони вбачали можливість уникнення згубного західного шляху в селянській общині, православ’ї та морально-релігійних якостях російського народу. Політичним ідеалом слов’янофілів було самодержавство допетровських часів, коли царі правили, спираючись на підтримку народу, періодично скликаючи Земські собори. Вони засуджували порушення прав і свобод людини в Росії, кріпосництво й самодержавство в тому вигляді, у якому воно існувало. Виступали за негайну ліквідацію кріпосного права шляхом реформи, здійсненої владою. Реформи повинні були мати поміркований характер, щоб уникнути революції. Слов’янофіли категорично спростовували думки, що Росія є відсталою країною. До основоположників слов’янофілів належали Олексій Хом’яков, Іван Кирієвський, Юрій Самарій та ін.

Західники вважали, що європейська цивілізація спільна і штучне відокремлення будь-якого народу призведе до його занепаду. На їхню думку, Росія і Захід мають спільне історичне коріння та шлях розвитку. Тому необхідно вивчати історію країн Заходу та орієнтуватися на неї. Західники звеличували роль Петра І в російській історії та схвалювали здійснені ним за європейськими зразками перетворення. Головною метою Росії, на їхню думку, було приєднання Росії До європейського Заходу й створення разом із ним спільної європейської культурної сім’ї. При цьому вирішальне значення вони надавали не вірі, а розуму, а на противагу селянській общині висували вільну особистість. Політичним ідеалом західників була конституційна монархія західноєвропейського зразка з обмеженням влади монарха парламентом, гарантіями свободи слова, друку, недоторканності особи та гласності суду. Опозиційно ставлячись до урядової політики, вони виступали за ліквідацію кріпосного права згори, вважали, що влада має змінити російську дійсність шляхом реформ. Західники вірили в можливість мирного реформування країни завдяки опорі влади на передову російську громадськість. Порівняно з країнами Заходу вони вважали Росію відсталою країною. Основоположниками поглядів західників вважалися Тимофій Грановський, Сергій Соловйов, К. Каве та ін.

Іншими представниками опозиційних сил були радикали, які обстоювали необхідність зміни існуючого державного устрою Росії шляхом революції. За своїми поглядами переважна більшість російських радикалів були прибічниками поширених тоді у Європі соціалістичних ідей. Не поділяючи надій на реформування Росії існуючою владою, вони вважали, що лише завдяки революції буде знищено самодержавство та кріпосне право.

Результатом політики асиміляції та русифікації стала поява в Російській імперії національно-визвольних рухів. У їхньому складі були як ліберали, так і радикали, яких об’єднувало усвідомлення необхідності боротьби за збереження національно-культурних традицій своїх народів, ліквідацію самодержавства й національне звільнення неросійських народів імперії. Видатними представниками національно-визвольного руху цього періоду були Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Ніколаз Бараташвілі, Олександр Чавчавадзе, Грігол Орбеліані, Шимон Конярський, Адам Міцкевич, Валеріан Лукасіньський та ін.

ІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати § 7 п. 4-6; § 8 

 Підручник: https://pidruchnyk.com.ua/986-vsesvitnya-istoriya-9-klas-sorochinska.html