Міжнародний день рідної мови
Це - матері мова.
Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини...
О мова вкраїнська!...
Хто любить її,
Той любить мою Україну.
В. Сосюра
Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб - мову. Недарма говориться, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рідної мови обійтися не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості. Українська мова пройшла нелегкий шлях. Однак, попри всі перешкоди, для багатьох мільйонів людей вона була і є рідною, є мовою їхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей. Ми щиро віримо, що краса і сила української мови пригорне до себе серця мільйонів інших людей. З нагоди Міжнародного дня рідної мови, який відзначається з ініціативи ЮНЕСКО з 1999 року, 21 лютого учні та вчителі Теребовлянського навчально - реабілітаійного центру організували святкові заходи.
До відзначення Міжнародного дня рідної мови долучилася вся шкільна родина. Учні та працівники оглянули книжкову виставку «Кращої, ніж рідна мова не буває», де ознайомилися з науковою, публіцистичною, художньою літературою сучасності, побачили різноманітність і багатство різних жанрів рідного слова.
Уже традиційно учні писали диктант національної єдності «Без мови нема народу» , діти декламували вірші, виконали українські пісні у сурдоперекладі та змагались у лінгвістичному ігроленді «З рідним словом міцніє держава». Дві команди «Розумники» та «Всезнайки» змагались у конкурсах «Мовознавчий калейдоскоп», «Розшифруй тайнопис», «Народна скриня», «Інтелектуал», «УЖМ», «Бенефіс» . Перемогу у ігроленді здобули «Розумники», за що були нагороджені похвальними грамотами. Конкурси, мовні і літературні ігри спонукали учнів до творчості й пізнання, викликали ще більший інтерес та бажання вчитися, сприяли розвитку креативності, вчили бути спостережливими, кмітливими та винахідливими.
Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Тож, як писав Максим Рильський: «...Як парость виноградної лози плекаймо мову...». Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!
