Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить …
Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить …
Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде.
Лиш пам'ять усе пам’ятає.
(Олена Матушек)
Минають роки, змінюються покоління, народжуються нові люди, а чорний день Чорнобильської трагедії й досі залишається найбільшим горем для нас, українців.
Уже більше тридцяти літ минуло з моменту аварії на чорнобильській електростанції, коли 26 квітня 1986 року, вночі о 1 год 23 хв, сталася найбільша техногенна аварія в історії людства, а віддзвони того лиха й досі то там, то тут не дають про себе забути.
Скільки покалічених доль, закинутих домівок, обірваних життів… як на війні. Надто вже високою ціною довелося й ще доведеться платити за Чорнобиль.
Час летить швидко та чорнобильська трагедія для нашого народу залишається незагоєною раною і невирішеною проблемою.
