«Уклін величній Лесі Українці»
«Уклін величній Лесі Українці»
Гетьте, думи, ви, хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
Так, вона вміла крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні… 25 лютого день народження геніальної поетеси Лесі Українки. Силою таланту і духу, вона навчилася приборкувати нестерпний фізичний біль, а її гостре, як криця слово, гартує волю і характер українців в часи тяжких випробувань.
Напевне, кожному українцеві відомі слова І.Я. Франка «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте» Україна не чула такого сильного голосу, як із уст цієї слабосилої дівчини»
Ось уже 150 років лунає цей голос справжньої українки, яка, незважаючи на важку хворобу, надихала людей на боротьбу, кохання, заставляла думати, мріяти.
До пам’ятного ювілею Великої Українки в Теребовлянському навчально – реабілітаційному центрі для дітей з особливими освітніми потребами представлено книжково – ілюстративну виставку – вшанування «Уклін величній Лесі Українці», на якій представлені твори та матеріали про життя і діяльність поетеси.
Змістовна розповідь вчителів української мови та літератури зацікавила дітей, з особливими освітніми потребами, заохотила до вивчення її незабутніх поезій.
Ознайомлення з життям і творчістю поетеси продовжилося під час віртуальної екскурсії «Місцями життя і творчості Лесі Українки», яку провела бібліотекар Центру Кісель І. П.
Вихованці НРЦ «побували» на Волині в музеях Лесі Українки: у Новограді-Волинському – у музеї Косачів, заснованому в 1999 році і присвяченому всій неординарній сім'ї, а потім - у літературно-меморіальному музеї Лесі Українки, розміщеному у невеликому будинку, в якому поетеса народилася.
Тоді в Колодяжному, в музеї Лесі Українки, заснованому ще у 1949 році. Діти побачили великий "сірий" будинок, куди поселилися Косачі, переїхавши в Колодяжне і спеціально побудований для Лесі "білий" будиночок з рожевою кімнатою і блакитною вітальнею, в яких жила і творила незабутня поетеса. Тут ще і досі відчувається її життєрадісна, життєлюбна натура.
А монографічна експозиція «Музей Лісової пісні» в урочищі Нечимне в 17 км від с. Колодяжне, яка була відкрита у 2004 році, особливо вразила своєю незвичайністю: ілюстраціями до драми-феєрії, дерев'яними скульптурами персонажів - Лісовика, Мавки, Потерчат...
Леся черпала натхнення до своєї «Лісової пісні». Підтвердження цьому можна знайти в листах поетеси, яка згадувала про тутешні густі ліси, всяку "силу" лісову, водяну і польову та бездонне озеро.
За допомогою такої «подорожі» діти дізналися, що у всьому світі: в Грузії, США, Канаді, Італії, Німеччині, Єгипті, Білорусії, Болгарії, Австрії та ін. цінують та увічнюють геніальну українку.
Пророчими для Л. Українки стали слова героїні її «Лісової пісні»:
«Ні я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!»
