«Краса України і матері мова лунає у пісні і в серці дзвенить…»
«Краса України і матері мова лунає у пісні і в серці дзвенить…»
Працівники і учні НРЦ долучилися до святкування Міжнародного дня рідної мови, який у всьому світі відзначають 21 лютого. Для кожного народу його мова – найдорожча. Наша рідна – вистраждана у боях з ворогами, пронесена крізь століття неволі - розквітає щораз пишнішими барвами у рідній незалежній Україні.
Дорога, незабутня, барвінкова, милозвучна, солов`їна, калинова…
Такими, та ще багатьма іншими словами величаємо і прославляємо ми рідну мову. Чи справедливо це?
Урочисті заходи з відзначення Дня рідної мови в НРЦ проходили 19.02 2021 р., під час яких діти з особливими освітніми потребами ознайомившись із цікавими фактами про українську мову, переконалися, що вона справді прекрасна і здобула своє визнання і місце у світі.
А це значить, що ми маємо її вивчати. Які ж джерела вивчення рідного слова? Найперше – це книги: наукові, художні. З ними ознайомилися школярі, оглянувши книжковий колаж «Єдина із тисяч». Серед них різні види словників: орфографічні, орфоепічні, тлумачні, етимологічні, фразеологічні, перекладні, словники синонімів, антонімів, а також довідники з нового українського правопису, публіцистичні статті, поезії про рідну мову.
Краса України, материнська мова, відображена у творчості письменників, поетів, вчених звучить у піснях, дзвенить у серцях. І ці прекрасні слова наші вихованці передали своїми устами у мозаїці асоціацій «Краса України і матері мова лунає у пісні і в серці дзвенить».
Те, що торкається душі, хоче набути матеріального втілення. Краса мови переходить у красу творчості.
Одаровані школярі відвідали музей-майстерню м.Теребовлі. Вони оглянули неповторні екслібриси О. Пасіки, у яких відображена героїчна історія України та її мови, а також цікавим і незабутнім став для них майстер-клас з розпису еко-сумок «Через символи – до мови». Учні прикрасили сумки малюнками-символами нашого народу. Через символи відкривається дорога єднання художнього мистецтва зі словом. Слово і барви – нерозлучні. З допомогою малюнка передаємо слово, з допомогою слова – малюнок.
Напевно, немає ні одного куточка на Землі, де б не жили українці. Важко зберегти рідну мову, коли навколо лунає чужа. Але символи України: біла хата, мальви, чорнобривці, барвінок, журавлі, калина, тополя, криниця біля хати, солов`ї, синьо-жовтий прапор, тризуб, віночок, вишиванка, допомагають не забути рідного слова, вивчати його і передавати своїм дітям.
Українська вишивка стала генетичним кодом нації. Вишивані сорочки, рушники, салфетки, подушки неповторні і різноманітні. Ніхто не проходить байдужим повз те багатство, створене руками українських майстрів та майстринь. Красу і неповторність цих витворів мистецтва учні відчули, відвідавши шкільну експозицію «Вишиванка – візитівка України, генетичний код нації» та прослухавши змістовну розповідь про різноманітність і значення орнаментів вчителя української мови та літератури Войтович Т. О.
Нас усіх єднає рідне слово. Відтворене у піснях, поезіях воно житиме вічно, а з ним - і український народ.
